Справа № 2-6775
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2010 Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого – судді Бухтіярової І.О.,
при секретарі – Галич Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про перерахунок пенсії , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся 19.08.2010 року до суду з даним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 31.08.2009 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має статус громадянина постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, знаходиться на обліку в УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька.
Зазначає, що відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 31.08.2009 року.
Пенсія позивачу не виплачується у зазначених розмірах, тому позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії, але отримав відмову у цьому. Просив задовольнити позовні вимоги та зобов’язати відповідача зробити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 31.08.2009 року у відповідності до ст. 51, 67 ч. 3 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримував, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача Гнатенко О.В., діючий на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення” застосовується виключно до визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” згідно пункту 17 розділу 1 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 05.10.2006 року № 231-V, який набрав чинності 31.10.2006 року, була доповнена частиною 3 наступного змісту: „максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Враховуючи, що Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то отже не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріалі справи у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно віднесений до 2 категорії як учасник ліквідації насідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1987 році, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 29.12.2009 року.
24.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька із заявою про здійснення йому перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах передбачених ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який діяв на той час.
02.04.2010 року відповідач листом № 2105/05 відмовив позивачу у перерахунку зазначеної пенсії.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення” – за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами зазначеної статті встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Проаналізувавши норми даної статі, суд приходить до висновку, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону у 2009 році, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції від 28.12.2007 року передбачає, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Згідно ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Посилання на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Це посилання є хибним, оскільки ст. 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Норми статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлюють право позивачів на державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, які визначені цим Законом. Стаття 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає здійснення перерахунку лише з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень (відповідач у справі) норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи.
Суд дійшов висновку, що для здійснення перерахунку пенсії у даному випадку необхідною умовою є саме зміна розміру прожиткового мінімуму, а не заява позивача чи наявність інших обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків – 25 років, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.
Крім того, за приписами ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Суд зазначає, що за нормами статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю особам у відповідності до ст. 51 цього Закону, у тому числі віднесеним до категорії 2. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-XIV.
Позиція Управління ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не приймає посилання відповідача на норми частини 4 статті 45 Закону України „Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058, які регулюють, у тому числі, строки перерахунку пенсії з огляду на наступне. Норми статі 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлюють право позивача на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, які визначені цим Законом.
Стаття 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає здійснення перерахунку лише з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку із невиконанням суб’єктом владних повноважень (відповідач у справі) норм Закону, які не пов’язують право на перерахунок пенсії із заявою особи. Суд дійшов висновку, що для здійснення перерахунку пенсії у даному випадку необхідною умовою є саме зміна розміру прожиткового мінімуму, а не заява позивача чи наявність інших обставин.
Зміни до статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо підвищення пенсії в залежності від розміру прожиткового мінімуму, були внесені Законом України від 05.10.2006 року № 231-V (набрав чинності 31.10.2006 року), що посвідчує право позивача на перерахунок пенсії з 31.08.2009 року.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про Державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 81 ЦПК України передбачено, що не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
На підставі Конституції України, ст. ст. 51, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України „Про пенсійне забезпечення”, Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”та керуючись п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” за № 7-93 від 21.01.1993 року, ст. ст. 1, 10, 11, 14, 60, 64, 82, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про перерахунок пенсії – задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька зробити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі віднесеній до категорії 2 у відповідності до ст. ст. 51, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 31 серпня 2009 року у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька Бухтіярова І.О.