Справа № 2-266/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  27 серпня 2010 року         Згурівський районний суд Київської області в складі:

                                  головуючого     ХИЖНОГО Р.В.  

при секретарі       НОСОВІЙ О.О.  

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Згурівка Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ  УКРАЇНИ В ЗГУРІВСЬКОМУ РАЙОНІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання  дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,-              

  В С Т А Н О В И В :  

Позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом вказуючи в заяві, що у відповідності до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195 від 18 листопада 2004 року (далі – Закон №2195) він  є дитиною війни та згідно ст.6 вказаного Закону маю право на державну соціальну підтримку, а саме  – щомісячну соціальну допомогу (надбавку) до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону №2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058 (далі – Закон №1058), рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Згідно Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2 (у редакції постанови правління ПФ України від 25.02.2008 №5-5),  зареєстрованого в міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за №209/14900,  зазначені управління призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону №2195 покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Згурівському районі Київської області, за місцем  проживання позивача.  

 Відповідно до п.17 ст.77  Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року  №3235(далі – Закон №3235) дію статі 6 Закону №2195 було зупинено,  а Законом України №3367 від 19.01.2006 року дію  ст.6 Закону №2195 - відновлено.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489 (далі – Закон №489), дію статті 6 Закону №2195, якою передбачалася виплата щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  було зупинено.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.  При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена  при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положеня, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, отже з 09 липня 2007 року норми Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, які визнані неконституційними, втратили чинність.  

Також, відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від від  28.12.2007 року №107 (далі – Закон №107) текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено в наступній редакції “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  Тобто, ст.6 Закону №2195 чинна в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону №107, нова редакція ст.6 Закону №2195 втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Зазначені вище рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Також позивач зазначає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації його права на отримання  щомісячної державної соціальної допомоги  як дитині війни ґрунтуються  на принципі юридичної визначеності і зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність  певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Виходячи з вищезазначеного та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, Управління Пенсійного Фонду України у Згурівському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня  2007 року, з 22 травня 2008 року та по даний час- оскільки в 2009, 2010 роках державні соціальні гарантії (підвищення) дітям війни, встановлені Законом №2195 не  були обмежені або скасовані  нормативно-правовими актами. Але всупереч зазначеному, відповідач, зазначеної соціальної  допомоги у  2007 році взагалі не виплачував, а в 2008 році та по даний час – виплачує не в повному обсязі.

На звернення позивача до відповідача щодо здійснення  нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги (підвищення) до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону №2195 та у відповідності до вказаних вище рішень Конституційного Суду України, останній відмовився, чим своєю бездіяльністю порушив надані позивачу чинним законодавством права на соціальний захист, звузивши їх зміст та обсяг,  тому останній змушений звертатися до суду для їх захисту.

Місячна  державна соціальна допомога (підвищення) відповідно до ст.6 Закону №2195 повинна розраховуватися на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений  саме ч.1. ст.28 Закону №1058), оскільки, за чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається  лише за правилами, передбаченими вказаною статтею Закону №1058, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає, і тому  посилання відповідача у своїй відмові  на ч.3 ст.28 Закону №1058, якою передбачено, що  мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації мною конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та мого права на отримання щомісячної соціальної допомоги (надбавки) до пенсії, встановленої ст.6 Закону №2195.  

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у  три роки, тому я маю право на перерахунок та виплату зазаченого підвищення до пенсії за останні три роки перед зверненням до суду.  

Згідно з ч.1 ст.62 Закону №489, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік  затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 380,00грн.; з 01 квітня – 406,00грн.; з 01 жовтня – 411,00грн.

Відповідно до ч.3 ст.62  Закону №489 встановлено, що для визначення мімімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону №1058, з 01 квітня та  з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п»ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно, розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007 року по 30.09.2007 рік – 410,06грн.; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року – 415,11грн.

Згідно з ч.1 ст.58 Закону №107, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік  затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 470,00грн.; з 01 квітня – 481,00грн.; з 01 липня – 482,00грн.;  з  01 жовтня – 498,00грн.  

Відповідно до ст.54 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835(із відповідними змінами та доповненнями), визначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  встановлено в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року- тобто для осіб, які втратили працездатність розмір прожиткового мінімуму встановлений у  розмірі 498гривень,  а з 01.11.2009 року встановлено  розмір прожиткового мінімуму в сумі   -  573,00грн.

А в силу ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року №2154 встановлено такий розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня -695,00грн.;  з 01 квітня -706,00грн.; з 01 липня – 709,00грн.; з 01 жовтня – 723,00грн.; з 01 грудня – 734,00грн.

Тому, починаючи з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року відповідачем повинно бути нараховано позивачу та виплачено зазначене підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та  оскільки з 01 січня 2008 року по даний час, мені відповідачем виплачується дана соціальна допомога як підвищення у розмірі, що становить  10% мінімальної пенсії за віком, тому за цей період відповідачем повинно бути нараховано та виплачено з 22 травня 2008 року по даний час  суму щомісячної  державної соціальної допомоги (підвищення) до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за мінусом виплаченого підвищення до пенсії.

Ненарахована та невиплачена сума підвищення за три роки перед зверненням до суду, тобто за період з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року складає 3739,95грн. (три тисячі сімсот тридцять дев`ять)гривень 95коп.  

 Фактично відповідач виплатив позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року 1353,61грн.

 Різниця становить:   3739,95грн.   (5093,56грн. -1353,61грн.)

Статтею ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам,….та інших соціальних виплат, пільг.

Саме тому позивач просить суд: визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області щодо ненарахування та невиплати йому щомісячної  державної допомоги (підвищення) до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” №2195 від 18 листопада 2004 року, з  розміру,  встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року, незаконними;  .зобов”язати Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської  області,   ідентифікаційний код 20622465, здійснити  підвищення до пенсії як дитині війни,  відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”   за період з 9 липня   по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року   у  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум;  в разі задоволення позову, не застосовувати положення ст.88 ЦПК України.

             В судове засідання сторони не з”явилися, про розгляд справи були повідомлені  у встановленому законом порядку, позивач направив заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує, позов просить задоволити.  Відповідач в судове засідання не з”явився, про причини неявки суду не повідомив.  

 Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити  заочне рішення  на підставі наявних у справі  доказів, якщо  позивач не заперечує , проти такого вирішення справи.

 Дослідивши письмові докази по справі  суд вважає, що позов  підлягає до задоволення.

Копією паспорта встановлена особа позивача (а.с.7).

Копією посвідчення встановлено, що позивач  має статус «Дитина війни»  (а.с.6).

З довідки встановлено розмір пенсії, підвищення до пенсії та час  нарахування (а.с.12).

Позивач 27.05.2010 року звернувся до  відповідача із заявою про перерахунок та виплату різницю недоплаченого щомісячного підвищення  пенсії (а.с.10)

Листом позивачу  було повідомлено, що йому виплачується пенсія, до складу  якої входить   підвищення особі, що має статус «Дитина війни», яке виплачується позивачу на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів  України»  у розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили  працездатність (а.с.11).  

 Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про  соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.2004 року позивач є дитиною війни та згідно  ст. 6 вказаного Закону має право  на державну соціальну  підтримку, а  саме – підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

 Згідно ст. 6 Закону  №2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок  Державного бюджету України.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від  07.07.2003 року №1058, рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними  управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Згідно Положення  про управління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2 (у редакції постанови  правління ПФ України від  25.02.2008 року №5-5), зареєстрованого у міністерстві юстиції України 13.03.2008 року  за №209/14900, зазначені управління призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям  у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Таким чином обов»язок  по нарахуванню та виплаті позивачу доплати до пенсії, передбаченої  ст. 6 Закону №2195 покладено на Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області, за місцем проживання позивача.

В силу п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року  №489 дію статті 6 Закону №2195, якою передбачалася виплата щомісячної соціальної допомоги (в даний час – підвищення до пенсії) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 (справа  про соціальні гарантії громадян положення)  п.12 ст.71 Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з  урахуванням ст. 111 цього Закону  визнано таким, що не відповідає  Конституції України  ( є неконституційним). При цьому , Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена  при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України» зупиняти дію окремих  законів України та/або  будь-яким  чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив  Конституційний Суд України, це  суперечить  вимогам  ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої  державні соціальні гарантії дітям  війни встановлені цим Законом, не  можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2  ст. 152 Конституції України закони, інші правові  акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають  чинність  з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, отже з 09.07.2007 року норми  Закону України «Про  Державний бюджет на 2007 рік» які  визнані неконституційними, втратили чинність.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року-рп/2008 (справа  щодо предмета  та змісту закону  про Державний бюджет України) визнано таким, що  не відповідає Конституції України  (є неконституційним) положення п.п.41 розділу  2 Закону України  «Про Державний бюджет на 2008 рік та про  внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тобто ст. 6 Закону України №2195 чинна в редакції, яка діяла до   01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом  України щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону №107 нова редакція  ст. 6 Закону №2195 втратила чинність і не підлягала застосуванню.

 Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Позивач до УПФ України в Згурівському району із заявою  про підвищення до пенсії, як «Дитині війни» звернувся 27.05.2010 року.

Виходячи із вищезазначеного та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, Управління Пенсійного Фонду України  у Згурівському районі, повинно було  нараховувати та сплачувати  позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії передбачене ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» з   09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по  31.07.2010 року  , оскільки в 2009 та 2010 роках державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом №2195 не були обмежені або скасовані нормативно-правовими актами.

Враховуючи викладене суд вважає, що УПФ України в Згурівському районі Київської області здійснило протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу   підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за  віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.2004 року, з розміру встановленого  ч.1  ст. 28 Закону України «Про  загальнообов»язкове державне  пенсійне  страхування» від 09.07.2003 року №1058, за період   з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.07.2010 року.  

В інший  період  дії  Управління пенсійного фонду  в Згуівському районі  Київської області були правомірними.

У зв»язку з вищенаведеним суд вважає, що до задоволення  підлягає тільки  вимога щодо  визнання  протиправною бездіяльність  УПФ у Згурівському районі Київської області щодо  не нарахування та невиплати позивачу   підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за  віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей  війни» №2195 від 18.11.2004 року, з розміру встановленого  ч.1 ст. 28 Закону України «Про  загальнообов»язкове державне  пенсійне  страхування» від 09.07.2003 року №1058, за період  з   9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.07.2010 року   та вимога щодо зобов»язання  УПФ України  у Згурівському районі Київської області здійснити позивачу  нарахування та  виплату підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей  війни» №2195 від 18.11.2004 року за період  з   9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.07.2010 року   у розмірі 30% мінімальної пенсії за  віком з урахуванням фактично виплачених сум.

 Керуючись ст. 224 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від  07.07.2003 року №1058, ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей  війни» №2195 від 18.11.2004 року,  Рішенням Конституційного  Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 року та  №10- рп/2008 року   від 22.05.2008 року суд, -

  В И Р І Ш И В :  

             Позов ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ  УКРАЇНИ В ЗГУРІВСЬКОМУ РАЙОНІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання  дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії задоволити.  

Визнати дії  Управління пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області щодо  ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячної державної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за  віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей  війни» №2195 від 18.11.2004 року, з розміру встановленого  ч.1  ст. 28 Закону України «Про  загальнообов»язкове державне  пенсійне  страхування» від 09.07.2003 року №1058, протиправними в  період з     9липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.07.2010 року.  .

 Зобов»язати УПФ України  у Згурівському районі Київської області здійснити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахування та  виплату щомісячної державної допомоги до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей  війни» №2195 від 18.11.2004 року за період з   9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.07.2010 року   у розмірі 30% мінімальної пенсії за  віком з урахуванням фактично виплачених сум.

 Не застосовувати до відповідача  вимоги ст.88 ЦПК України.

Заява про перегляд  заочного  рішення Згурівського районного суду  може бути подана відповідачем до Згурівського районного суду  протягом 10(десяти) днів  з дня отримання його копій.

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 ( десяти ) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 ( десяти ) днів з дня отримання копії цього рішення.  

    ГОЛОВУЮЧИЙ             Р.В. ХИЖНИЙ