Справа №2-478/10

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

20 серпня 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                     судді Шликова С.П.,

при секретарі                                                              Кузьміній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду  м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Донецької міської ради, Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК «НАУКА», Донецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання недійсним договорів та стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди,-

          В С ТА Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Донецької міської ради, Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК «НАУКА», Донецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання недійсним договорів та стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним:

07 грудня 2007 року ОСОБА_2 та ТОВ «МЖК «НАУКА» уклали договір №44 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла.

Відповідно до п. 2.1. договору №44 предметом договору є участь Інвестора – відповідача у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність квартири.

П. 3.1. договору №44 передбачено, що об’єктом договору інвестування є квартира №92 в 93-квартирному цегляному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (секція №2, 10-11 поверхи, 3-кімнатна, площа квартири 97,59 кв.м.). Вартість квартири складає – 624 576 грн., в т.ч. ПДВ 104096 грн. і включає в себе вартість будівництва квартири з комплектацією та переліком робіт по квартирі відповідно до п. 3.4. цього договору.

Відповідно до п. 5.3.2. договору №44, інвестор має право за погодженням з забудовником і кредитором передати свої права і обов’язки по цьому договору третій особі на стадії будівництва до здачі об’єкту в експлуатацію.

Позивач також вказує, що 07 грудня 2007 року відповідач та Донецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» уклали Кредитний договір №43\ІІІ, предметом якого є надання третьою особою від імені держави ОСОБА_2 прямого адресного (цільового) кредиту у сумі 267 549 грн., строком повернення 80 кварталів з дати укладання кредитного договору.

Кредит надається на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 97,59 кв.м., згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_1 (2 секція).

Після укладання договору №44 та кредитного договору №43\ІІІ відповідач зрозуміла, що не зможе у фінансовому плані виконати усі взяті на себе зобов’язання (так як не платоспроможна, не працювала) та ми домовилися про те, що всі витрати візьме на себе позивач ОСОБА_1, а після цього вона у порядку, передбаченому п. 5.3.2. договору №44 передасть свої права і обов’язки по цьому договору позивачу, таким чином паво власності на квартиру набуває ОСОБА_1

ОСОБА_1 зазначає, що відповідач жодного разу не сплачувала за зобов’язаннями по договору №44 та кредитного договору №43\ІІІ, всі проплати робила виключно вона та фактично по зобов’язанням відповідача нею внесена загальна сума у розмірі: 372 865 грн.    

Просила суд зобов’язати  ОСОБА_2 передати їй свої права і обов’язки по договору №44 від 07 грудня 2007 року про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла на стадії будівництва до здачі квартири №92 в 93-квартирному цегляному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (секція №2, 10-11 поверхи, 3-кімнатна, площа квартири 97,59 кв.м.) в експлуатацію,  також по кредитному договору №43ІІІ від 07 грудня 2007 року.

Визнати за нею право на отримання квартири №92 в 93-квартирному цегляному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (секція №2, 10-11 поверхи, 3-кімнатна, площа квартири 97,59 кв.м.), що оформлюється відповідним актом приймання передачі, відповідно до умов договору №44.

Визнати недійсними договір №44 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла від 07.12.2007 року та кредитний договір №43\ІІІ від 07.12.2007 року, які укладені з ОСОБА_2

Позивач в судовому засіданні уточнила позовні вимоги, відповідно до яких, відповідно до листа Донецького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву»  від 12.02.2010 року №903 - ОСОБА_2 отримала свідоцтво на право власності на квартиру №92 в 93-квартирному цегляному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, а також уклала договір іпотеки від 12 січня 2010 року №49.

Відповідач оформила право власності на трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Також, відповідач уклала договір іпотеки від 12.01.2010 року, зареєстровано в реєстрі за №49.

Просила суд визнати недійсним договір №44 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла від 07.12.2007 року та кредитний договір №43\ІІІ від 07.12.2007 року, які укладені з ОСОБА_2

Скасувати рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 21.10.2009 року №374\105, яке виступило підставою для оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.11.2009 року, яке видано Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради на ім’я ОСОБА_2 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.11.2009 року, яке видано Головним управлінням   благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради на ім’я ОСОБА_2 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати недійсним договір іпотеки від 12 січня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі №49, укладено між ОСОБА_2 та   Донецьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», ІНН юридичної особи 25686820, в особі директора ОСОБА_5 щодо АДРЕСА_2, збудовану за рахунок коштів кредиту.

Стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 372 865 грн., моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала заперечення проти позову, посилаючись на те, що 07 грудня 2007 року між відповідачем та ТОВ «МЖК «НАУКА» укладений договір №44 про дольову участь в будівництві (реконструкції житла). Відповідно до розділу 1 договору №44 визначення та терміни, що використовуються в цьому договорі, визначені в Положенні про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженому постановою КМУ №584 від 29.05.2001 року.

Відповідно до ст. 2 загальної частини Положення, кандидат – молода сім’я, яку в правовідносинах, що виникає відповідно до цього Положення, представляє чоловік чи дружина, або одинокій молодий громадянин (громадянка), які згідно із законодавством мають право на отримання кредиту і подали відповідні документи консультаційному центру (Донецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву»).  

Відповідно до ст. 3 загальної частини Положення, право на отримання кредиту мають сім’ї та одинокі молоді громадяни, які згідно із законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, а саме: неповна сім’я, в якій мати віком до 35 років включно має неповнолітніх дітей.

Відповідно до п. 3.1. договору №44, об’єктом інвестування є квартира №92 в 93-квартирному цегляному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (секція №2, 10-11 поверхи, 3-кімнатна, площа квартири 97,59 кв.м.).

07 грудня 2007 року між відповідачем та Донецьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» укладений кредитний договір №43\ІІІ.

Відповідно до п. 30 Положення позичальник, який не має дітей, сплачує кредит з відсотковою ставкою у розмірі 3 відсотки річних суми зобов’язань за кредитом; позичальник, який має одну дитину, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом; позичальникові, який має двох дітей, крім того, за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов’язань за кредитом; позичальникові, яки має трьох і більше дітей – 50 відсотків суми зобов’язань за кредитом.

Розмір кредиту визначався з урахуванням членів сім’ї відповідача, виходячи з норми загальної площі житла на одного члена сім’ї. ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей та саме на неї з урахуванням двох ї неповнолітніх дітей був зроблений розрахунок суми зобов’язань  за кредитом, розміру щоквартального платежу та суми відсотків за користування ним відповідно графіку погашення позичальником зобов’язань за кредитом.

Також вказує, що домовленості між позивачем та нею не було, що також не підтверджується жодним доказом з боку позивача. У разі передачі відповідачем прав та обов’язків третій особі за договором №44 тягне за собою передачу прав та обов’язків і за кредитним договором №43\ІІІ.

Крім того, відповідачу не зрозуміло, яким чином платіжні документи потрапили до ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 стверджує, що вона є поручителем за договором поруки №014\07-182\50-1 від 14.05.2008 року, очевидно, що перед укладанням договору поруки банк перевірив платоспроможність відповідача. Вона виконує зобов’язання, передбачені п. 5.1.1. договору №44 здійснює фінансування будівництва. Відповідач пройшла відбір як кандидат і отримала кредит на пільгових умовах. Саме на неї оформлені усі документи.  

      Також зазначає, що позивач не є стороною ні в договорі №44 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла від 07.12.2007 року, ні в кредитному договорі №43\ІІІ від 07.12.2007 року, правовідносини за договорами не поширюються на позивача.

Просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача Виконавчого комітету Донецької міської ради в судове засідання  не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

Представник відповідача Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради  у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи ТОВ «МЖК «НАУКА» в судове засідання  не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

Представник третьої особи Донецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву у судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити, надав до суд заперечення посилаючись на те, що позивач не навів жодних доказів в обґрунтування своїх вимог, наведено цитати та посилання на нормативні акти, але не вказано, що вони доводять, підтверджують або спростовують.

Позивачем не надано, які або яке саме порушення було допущено при укладанні зазначених договорів і тим самим не наведено підстави відповідно до яких договори могли б бути визнані не дійсним.

ОСОБА_1 не можуть бути передані права та обов’язки по договору від 07.12.2007 року №44 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла та вона не може мати права на отримання квартири №92 в 93-квартирному цегляному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (секція №2).

Представник третьої особи КП «БТІ м. Донецька» в судове засідання  не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Донецького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву, свідків, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Донецької міської ради, Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК «НАУКА», Донецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання недійсним договорів та стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «МЖК «НАУКА» укладений договір №44 про дольову участь в будівництві (реконструкції житла), предметом якого є  участь Інвестора – відповідача ОСОБА_2 у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність квартири (а.с. 8-13).

П. 3.1. договору №44 передбачено, що об’єктом договору інвестування є квартира №92 в 93-квартирному цегляному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (секція №2, 10-11 поверхи, 3-кімнатна, площа квартири 97,59 кв.м.). Вартість квартири складає – 624 576 грн., в т.ч. ПДВ 104096 грн. і включає в себе вартість будівництва квартири з комплектацією та переліком робіт по квартирі відповідно до п. 3.4. цього договору (а.с. 8-13).

У судовому засіданні встановлено, що 07 грудня 2007 року ОСОБА_2 та Донецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» уклали кредитний договір №43/ІІІ, предметом якого є надання Донецьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву від імені держави ОСОБА_2 прямого адресного (цільового) кредиту у сумі 267 549 грн., строком повернення 80 кварталів з дати укладання кредитного договору, на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 97,59 кв.м., згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_3 (2 секція).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору №43/ІІІ закріплено – протягом строку, встановленого в п. 1.1 угоди, ОСОБА_2 зобов’язується внести суму коштів, що визначається у розрахунку погашення кредиту, до повного виконання зобов’язань за кредитним договором за рахунок  Донецького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву».

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про те, що оскільки ОСОБА_6 у фінансовому плані не могла виконати взяті на себе зобов’язання по договору №44 та кредитному договору №43/ІІІ, всі витрати візьме на себе ОСОБА_1, а після цього, ОСОБА_2 у порядку передбаченому п. 5.3.2 договору №44 передасть свої права і обов’язки по цьому договору позивачу.

Відповідно до п. 5.3.2 договору №44, інвестор має право за погодженням з забудованим і кредитором передати свої права і обов’язки по цьому договору третій особі на стадії будівництва до здачі об’єкту в експлуатацію.

У судовому засіданні встановлено, що виплати за зобов’язаннями по договору №44 та кредитного договору №43/ІІІ робила ОСОБА_1 та саме для внесення однієї з частин платежів взяла кредит в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що підтверджується копією кредитного договору №014/07-182/50 від 14 травня 2008 року (а.с. 26-28).

14 травня 2008 року між   ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №014/07-182/50-1, який укладено для забезпечення зобов’язань, у випадку їх невиконання  по кредитному договору  №014/07-182/50 від 14 травня 2008 року (а.с. 29-31).

Судом встановлено, що фактично по зобов’язанням ОСОБА_2 позивачем ОСОБА_1 внесена загальна сума у розмірі: 353 902 грн. – зобов’язання по договору №44; 8539 грн. – зобов’язання, передбачені п. 2.1 кредитного договору №43/ІІІ; 2606 грн.  – І кв. 2008 року зобов’язання по кредитному договору №43/ІІІ; 2606 грн. – ІІ кв. 2008 р. зобов’язання по кредитному договору №43/ІІІ;   2606 грн. – ІІІ кв. 2008 р. зобов’язання по кредитному договору №43/ІІІ;  2606 грн. – ІV кв. 2008 р. зобов’язання по кредитному договору №43/ІІІ, всього на суму 372 865 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які були сплачені ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 (а.с. 35-52).

Крім того, як встановлено у судовому засіданні із показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які кожен окремо суду пояснили, що дійсно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості, що ОСОБА_1 буде сплачувати платежі по зобов’язанням ОСОБА_2 від її імені за договорами, а остання в подальшому передасть свої права і обов’язки по договору на ОСОБА_1, оскільки відповідач не працювала та не була платоспроможна.

Таким чином, судом встановлено, що всі виплати за договорами робила виключно ОСОБА_1, всі платіжні документи (квитанції) знаходяться в неї, в примірниках платіжних доручень банку платіж засвідчено її підписом, оригінали договорів знаходяться також у неї, вона отримувала кредит для внесення частин платежів, у зв’язку з чим, ОСОБА_1 фактично виконувала зобов’язання по договору №44 та кредитному договору №43/ІІІ.    

Відповідно до п. 6.1 договору №44, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань відповідно до цього договору та згідно з законодавством.  

Відповідно до ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом також встановлено, що в супереч домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, остання отримала свідоцтво на право власності на квартиру №92 у в 93-квартирному цегляному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, а також уклала договір іпотеки від 12 січня 2010 року №49.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.    

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про визнання право чинів недійсними» від 28 квітня 1978 р. зі змінами від 25 грудня 1992 року слід виходити з того, що визнання правочину недійсним можливе і в інших випадках порушення право чином особистих або майнових прав суб’єктів цивільного права, навіть якщо для них не встановлені спеціальні правила визнання право чинів недійсними.

Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договорів та стягнення матеріальних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, посилання позивача щодо спричинення їй моральної шкоди є неумотивованими, оскільки відповідно до загальних правил цивільно – правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем повинно бути зазначено: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем повинен бути підтверджений факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з відповідача.

Також, з відповідача у порядку ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 250 (двісті пятдесят) грн.

За таких обставин,  позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Донецької міської ради, Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК «НАУКА», Донецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання недійсним договорів та стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного ст.ст. 203, 204, 215, 216, 328 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226  ЦПК України, суд, -                                                                    

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №44 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла від 07.12.2007 та кредитний договір №43/ІІІ від 07.12.2007 року, які укладені з ОСОБА_2.

Скасувати рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 21.10.2009 року №374/105, яке виступило підставою для оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.11.2009 року, яке видано Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради на ім’я ОСОБА_2 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.11.2009 року, яке видано Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради на ім’я ОСОБА_2 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати недійсним Договір іпотеки від 12 січня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №49, укладений між ОСОБА_2 та Донецьким регіональним управлінням  Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву, ІНН 25686820, в особі директора ОСОБА_5 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 372 865 (триста сімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят п’ять) грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.. та витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 250 (двісті п’ятдесят) грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

    Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя