Справа № 2-2109/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                                         судді Шликова С.П.

при секретарі                                                                         Кузьміній В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Ляшенко Віталій Володимирович про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою  до відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та просив визнати договір купівлі-продажу будинку, свої вимоги обгрунтовує наступним.

02.11.2005 року позивач придбав житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Будинок був придбаний за кредитні кошти, отримані у ТОВ комерційний банк „Український фінансовий світ” у сумі 12700 доларів США. ОСОБА_1 регулярно сплачував кредит, однак влітку 2008 року матеріальне становище погіршилось, тому позивач почав сплачувати кредит не у повному обсязі.

07.07.2008 року позивача викликали до банку та запропонували видати довіреність на робітника банку ОСОБА_2 з повноваженнями про усі дії, які стосуються погашення кредиту перед ТОВ КБ „Український фінансовий світ”, у разі відмови видати довіреність позивачеві запропонували розірвати кредитний договір та сплатити всю суму кредиту. ОСОБА_1 погодився на підписання довіреності, оскільки на мав можливості погасити усю суму разом.

04.09.2009 року позивач дізнався, що згідно довіреності від 07.07.2008 року ОСОБА_2 передоручив повноваження згідно довіреності від 11.06.2008 року ОСОБА_3, який 04.08.2009 року продав належний ОСОБА_1 будинок ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу №1042, посвідченого приватним нотаріусом Ляшенко В.В.

Плзивач вважає зазначений договір купівлі продажу недійсним, оскільки він був укладений без його згоди.

Крім того, спірний будинок знаходився в іпотеці ТОВ КБ „Український фінансовий світ”, однак дозволу у банка на продаж будинку позивач не отримував.

Також, у будинку маються самовільні переобладання та проведена повна реконструкція будинку , які не були введені в експлуатацію, таким чином до покупця за спірним договором купівлі-продажу переходять вже неіснуючі будівлі.

Таким чином, хочу договір й був укладений від імені позивача, однак останній про його укладення не знав, ні про які ямови укладення договору ні з ким не домовлявся, грошей від продажу будинку не отримував.

Крім того, у спірному будинку зареєстрована та проживає цивільна дружина позивача ОСОБА_5, яка також не була попереджена про укладення договору купівлі-продажу та не надавала на це своєї згоди.

Просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, надав письмову згоду з проханням розглянути справу у його відсутність а також письмове заперечення проти позову, згідно якого, 07.07.2008 року позивачем на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 була видана довіреність, яка уповноважувала останніх бути представниками позивача в усіх підприємствах, установах та організаціях з усіх питань, що стосуються погашення кредиту перед ТОВ КБ „Український фінансовий світ”, а також розпорядження належним чином позивачу будинком АДРЕСА_1.

Зазначена довіреність передбачала право передоручення повноважень третім особам.Довіреність була видана у зв’язку з тим, що позивач, який отримав кредит на купівлю будинку в ТОВ КБ „Український фінансовий світ”. Не маючи змоги своєчасно виконувати зобов’язання перед банком щодо сплати відсотків та погашення кредиту, мав намір здійснити погашення кредиту за рахунок реалізації житлового будинку. Який знаходився в іпотеці банку, з метою уникнення додаткових витрат від застосування банком процедур з примусового продажу будинку як предмета іпотеки при реалізації прав іпотекодержателя щодо отримання задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки. При видачі довіреності з позивачем була досягнута домовленість щодо продажу зазначеного будинку за ціну, не нижчу ніж заставна вартість цього будинку. За якою він був переданий  банку в іпотеку. Таким чином, це спростовує твердження позивача щодо того, що він та третя особа ОСОБА_5 не були повідомлені про намір продажу житлового будинку та умови продажу не відповідають дійсності.

Крім того, наприкінці травня 2009 року представниками ПАТ КБ „УФС” була організована зістріч з позивачем, на якій були присутні: представник банку, ОСОБА_2, позивач, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Зустріч відбувалась за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2. Метою організації зустрічі було остаточне обговорення питань продажу спірного будинку. В ході зазначеної зустрічі позивач погодив подальше представництво його інтересів  ОСОБА_3 та підтвердив свою згоду на продаж будинку за ціною не нижче заставної вартості будинку. Позивач повідомив, що ОСОБА_5 буде знята з реєстрації та звільнить будинок на його першу вимогу.

Таким чином, усі твердження позивача щодо того, що він не знав про передоручення та продаж будинку не відповідають дійсності, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 до судового засідання не з’явилися, надали суду також письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с.62,82). Проти задоволення позовних вимог не заперечували. Надали пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 до судового засідання не з’явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність (а.с.52). Також у заяві підтвердив, що договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними побудовами за реєстром №1042 від 04.08.2009 року був посвідчений ним відповідно вимогам діючого законодавства.

Суд, дослідивши матеріали вказаної справи, заслухавши пояснення сторін, іх представниківЮ проаналізувавши надані докази, вважає що позов не обгрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, згідно договору купівлі-продажу від 02.11.2005 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 про що свідчить надана копія технічного паспорту (а.с.14-16).

З наданої копії кредитного договору №008/189КС (а.с.8), вбачається, що 02.11.2008 року між ТОВ КБ „Український фінансовий світ” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно якого банк надав позивачу споживчий кредит для придбання житлового будинку АДРЕСА_1 в сумі 12700 доларів США на строк з 02.11.2005 року по 01.11.2005 року.

Як встановлено у судовому засіданні, влітку 2008 року позивач перестав своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов’язки по сплаті кредиту та відсотків за зазначеним кредитним договором, про що зазначає сам позивач.

З наданої копії рішення Кіровського районного суду м.Донецька від. 14.12.2009 року вбачається, що був задоволений позов ПАТ КБ  „Український фінансовий світ” до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно наданої копії довіреності від 07.07.2008 року (а.с. 72), вбачається, що позивач уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_5 бути його представниками у відповідних підприємствах, установах, організаціях з усіх питань, що стосуються погашення кредиту перед ТОВ КБ „Український фінансовий світ” , а також розпорядження належного ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Також, зі змісту довіреності вбачається, що довіреність видана з правом ОСОБА_2 передоручення повноважень іншим особам.

Згідно ч.1 ст.1005 Цк України, повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимущений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя.

Судом встановлено, що 11.06.2009 року ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником у відповідних підприємствах, установах, організаціях з усіх питаннь, що стосуються погашення кредиту перед ТОВ КБ „Український фінансовий світ”, а також розпорядження належного ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1, про що свідчить надана копія довіреності (а.с.10).

Як встановлено судом, 04.08.2009 року ОСОБА_3 продав належний ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу №1042, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, що підтверджується наданою копіїю договору купівлі-продажу (а.с.11).

Згідно ст.215 УК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог:

1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правовий наслідуів, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Усі твердження позивача стосовно укладення договору купівлі-продажу без його згоди спростовуються письмовим доказом – підписаною ним особисто довіреністю, в  якій він надав відповідачу ОСОБА_2 повноваження на розпорядження належним позивачу будинком з правом передоручення.

Крім того, позивачем та його представников у судовому засіданні не надано будь яких доказів зловмисної домовленості між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Як встановлено судом, обидві довіреності та сам договір купівлі-продажу укладені згідно вимог діючого законодаства, та є дійсними. Таким чином, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст.88 ЦПК України судові витрати можуть бути стягнені з відповідача лие у разі задоволення позову.

Таким чином, з урахуванням викладеного, ст. ст. 203, 215, 1000, 1005 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м.Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м.Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: