Справа № 2-3485-2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2010  року            Замостянський  районний суд м. Вінниці

в складі : головуючого судді Сичука М.М.,

    при секретарі Поливаній Ю.В.,                                                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, -

В С Т А Н О В И В  :

Позивач в серпні 2010 року звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який введено в дію з 01.01.2006 року, позивач належить до категорії громадян України «дитина війни» і на підставі ст. 6 вказаного Закону позивач вважає, що має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Частиною 2 статті 3 Закону передбачено, що «державні соціальні пільги дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами».

Вказані вимоги Закону не виконуються до цього часу. Однією з причин невиконання Закону було призупинено дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни «Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік».

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року положення про зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

На цих підставах позивач звернувся в Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці з заявою провести перерахунок його пенсії. Однак листом  від 19 березня 2010 року за № 698/06-32/02 позивачу в задоволенні даної заяви було відмовлено.

Позивач вважає відмову УПФУ у Замостянському районі м. Вінниці у підвищенні його пенсії незаконною, оскільки це суперечить приведеним вище нормам чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України і порушує його право пенсіонера – дитини війни.

В зв’язку з цим  позивач вимушений був звернутися до суду із позовом, в якому просив визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці по невиплаті позивачу в повному обсязі за період з 09.07.2007 року по дату прийняття рішення підвищення пенсії, як особі, що має статус дитини війни, стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці на його користь заборгованості з пенсії  та зобов’язати відповідача проводити нарахування та виплату підвищення пенсії, як особі, що має статус дитини війни у подальшому.

Позивач до судового засідання не з’явився, але до суду надійшла його заява відповідно до якої він просив суд розглядати справу у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити його.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову пояснивши суду, що розмір підвищення виплат «дітям війни» визначається законом про державний бюджет, оскільки виплати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. А відповідне фінансування Законами України «Про державний бюджет» на 2006-2009 рік не передбачалось, тому позов задоволенню не підлягає, а також просив суд застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України спори з приводу призначення,  обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним  страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг,  речового майна, пайків або грошової компенсації замість них розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» і ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач визнаний дитиною війни, є пенсіонером за вислугу років, що підтверджується посвідченням (а.с. 9).    

Згідно з вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог та заперечень.

      Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача про законність нарахування та виплату позивачу як особі, яка має правовий статус «дитина війни», підвищення в 2007 році в розмірі встановленому ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» N 489-V від 19.12.2006 року, а саме в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, підвищення в 2008-2009 роках в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», з наступних підстав.

 Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» N 489-V від 19.12.2006 року, з  метою  приведення  окремих  норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Рішення Конституційного суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому при нарахуванні позивачу відповідного підвищення саме ця норма Закону підлягала застосуванню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання дій щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату зазначеного підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за відповідний період, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», №107-VI від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме стаття 6 була викладена в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року зазначені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  визнані такими, що не відповідають Конституції України  (є неконституційними).

Рішення Конституційного суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнаються і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.       Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач як особа, яка має правовий статус «дитина війни», має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії з 17 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 вересня 2010 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що діяв на час зазначених виплат, розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 грн., з  1 квітня – 387 грн., з 1 жовтня – 395 грн.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум становить: з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», збільшений на один відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» на 2008 рік затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, який набрав чинності з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн.

04.11.2009 року набрав чинності Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати». Прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року – 573 грн., а з 01 січня 2010 року – 695 грн.

    Отже враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про зобов’язання відповідача здійснити відповідачу нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».    

Виплата позивачу підвищення пенсії повинна відбуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри надбавки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися дітям війни.  

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм «Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно статті 6 якого дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії дитини війни  підлягають задоволенню з 1 січня 2009 року без обмеження певною датою, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено строк його дії.

З 1 січня 2004 року вимоги щодо позовної давності регулюються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, згідно положень статті 257 якого до правовідносин сторін застосовується загальний строк позовної давності у три роки. Частиною третьою статті 267 цього кодексу визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.  

Відповідачем до суду зроблено заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності у три роки, у зв’язку з чим суд вважає необхідним застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності у три роки і вважає, що позивачу повинна нараховуватись щомісячна доплата до пенсії за 2007 рік з 17 серпня 2007 року. При цьому судом не вбачається підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач отримував пенсію та йому було відомо про розмір нарахованої пенсії та допомоги.

Крім того, суд приходить до висновку, що позов в частині зобов’язання  нараховувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 39 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» і Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а тому суд не може прийняти рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення.  

В зв’язку з задоволення позову витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп-2008, ст.ст. 6, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 212, 213  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці по невиплаті ОСОБА_1 як дитині війни надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці здійснити  ОСОБА_1  нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати заборгованості за періоди з 17 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 вересня 2010 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя підпис З оригіналом згідно, рішення не набрало законної сили.

Суддя

Секретар