Справа № 2 – 3466
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
(заочне)
31 серпня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого – судді Сичука М.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про визначення часток співвласників у спільній сумісній власності на квартиру та визнання права на спадщину за законом, -
Встановив:
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про визначення часток співвласників у спільній сумісній власності на квартиру та визнання права на спадщину за законом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі являються батьком і дочкою. Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 29.03.1993 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської Ради народних депутатів від 29.03.1993 року за № 183, їх сім'ї, до складу якої в той час входили 4 особи, вищевказана квартира АДРЕСА_1 була передана в спільну сумісну власність, без визначення часток кожного з них. Право спільної власності на квартиру було зареєстроване в КП «ВООБТІ» 24.04.1993 року за реєстровим № 1528/1993, частки кожного при реєстрації права власності визначені не були, тобто власність зареєстрована як спільна сумісна і по всіх документах квартира рахується як об'єкт спільної сумісної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, актовий запис про смерть № 2466 від 4.10.1993 року у відділі РАЦС Вінницького міського відділення управління юстиції Вінницької області.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на ? частину вказаної квартири. Заповіту вона не залишила. Дружина і мати позивачів ОСОБА_4, вона ж дочка померлої, як єдиний її спадкоємець за законом першої черги прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в оперативне управління спадковим майном, оскільки продовжувала користуватись всією квартирою, в тому числі, належною її матері частиною. Хоча своє право і на спадщину після смерті матері в нотаріальній конторі ОСОБА_4 оформити не встигла, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто, до спливу 6-ти місячного терміну визначеного законодавством для подання заяви про прийняття спадщини, однак їй належало на день її смерті ? частина квартири, в тому числі ? відповідно і Свідоцтва про право власності на житло, і ? частина - фактично успадкована нею після смерті її матері.
Факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті її матері ОСОБА_3 підтверджується довідкою МКП ЖЕК-18 від 12.08.2010 року вих. №2160.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на ? частину вказаної квартири. Заповіту вона не залишила. Позивачі по справі, як спадкоємці за законом першої черги, прийняли спадщину шляхом фактично вступу в оперативне управління спадковим майном, оскільки продовжували користуватись всією квартирою, в тому числі, належною спадкодавиці частиною однак, право на спадщину в нотаріальній конторі до цього часу не оформляли.
Факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 підтверджується довідкою МКП ЖЕК-18 від 12.08.2010 року за вих. № 2161.
Відповідно до ст. 1278 ЦК України, частки позивачів в спадковому майні є рівними, тобто, кожен спадкує ? частину спадкового майна, тобто в даному конкретному випадку, - ? частину квартири, що складає ? частку належної спадкодавиці ? частини квартири.
В даний час у позивачів виникла необхідність в отриманні свідоцтв про право на спадщину за законом на успадковану частину квартири. Однак свідоцтва про право на спадщину не можуть бути видані нотаріальною конторою, оскільки відповідно до ст. 224 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям одного із учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
В зв’язку з цим позивачі були змушені звернутись до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Позивачі в судовому засіданні повністю підтримали позов з підстав викладених у позовній заяві та просили суд задовольнити його.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив, тому суд з урахуванням розумних строків розгляду справи розглядає її у відсутність представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оскільки їх достатньо для встановлення правовідносин між сторонами.
Вислухавши позивачів, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі являються батьком і дочкою. Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 29.03.1993 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської Ради народних депутатів від 29.03.1993 року за № 183 (а.с. 10), їх сім'ї, до складу якої в той час входили 4 особи, вищевказана квартира АДРЕСА_1 була передана в спільну сумісну власність, без визначення часток кожного з них. Право спільної власності на квартиру було зареєстроване в КП «ВООБТІ» 24.04.1993 року за реєстровим № 1528/1993, частки кожного при реєстрації права власності визначені не були, тобто власність зареєстрована як спільна сумісна і по всіх документах квартира рахується як об'єкт спільної сумісної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, актовий запис про смерть № 2466 від 4.10.1993 року у відділі РАЦС Вінницького міського відділення управління юстиції Вінницької області.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на ? частину вказаної квартири. Заповіту вона не залишила. Дружина і мати позивачів ОСОБА_4, вона ж дочка померлої, як єдиний її спадкоємець за законом першої черги, прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в оперативне управління спадковим майном, оскільки продовжувала користуватись всією квартирою, в тому числі, належною її матері частиною. Хоча своє право і на спадщину після смерті матері в нотаріальній конторі ОСОБА_4 оформити не встигла, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто, до спливу 6-ти місячного терміну визначеного законодавством для подання заяви про прийняття спадщини, однак їй належало на день її смерті ? частина квартири, в тому числі ? відповідно і Свідоцтва про право власності на житло, і ? частина - фактично успадкована нею к після смерті її матері.
Факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті її матері ОСОБА_3 підтверджується довідкою МКП ЖЕК-18 від 12.08.2010 року вих. №2160 (а.с. 18).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на ? частину вказаної квартири. Заповіту вона не залишила. Позивачі по справі, як спадкоємці за законом першої черги, прийняли спадщину шляхом фактично вступу в оперативне управління спадковим майном, оскільки продовжували користуватись всією квартирою, в тому числі, належною спадкодавиці частиною однак, право на спадщину в нотаріальній конторі до цього часу не оформляли.
Факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 підтверджується довідкою МКП ЖЕК-18 від 12.08.2010 року за вих. № 2161 (а.с. 17).
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Як зазначено в ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як зазначено у ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
При задоволенні позову суд також виходив з тих міркувань, що позивачами під час судового розгляду справи доведено факт користування спадковим майном, а саме проживання в квартирі, що розташована в м. Вінниці по вул. Фрунзе, 20, кв. 20, що підтверджується довідкою виданою МКП ЖЕК – 18 № 948 від 22 квітня 2010 року.
Внести зміни в документ про право власності на квартиру та в реєстрацію цього права на даний час неможливо, оскільки співвласники даної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли, а не визначення часток співвласників унеможливлює отримання позивачами свідоцтв про право на спадщину, що порушує їх право на розпорядження майном.
Судові витрати слід покласти на позивачів, оскільки вони не наполягали на стягненні їх з відповідача.
Виниклі правовідносини врегульовано ст.ст. 364, 368, 369, 370, 1223, 1261, 1268, 1296 ЦК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 364, 368, 369, 370, 1223, 1261, 1268, 1296 ЦК України, суд –
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про визначення часток співвласників у спільній сумісній власності на квартиру, визнання права на спадщину за законом задовольнити.
Встановити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в КП «ВООБТІ» 24.04.1993 року за реєстровим № 1528/1993 року згідно із Свідоцтвом про право власності на житло, виданим 29.03.1993 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської Ради народних депутатів від 29.03.1993 року за № 183, визначивши, що відповідно до вказаного Свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 належить ? частина даної квартири та ОСОБА_2 належить ? частина даної квартири.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на ? частину квартири АДРЕСА_1, що складає ? частину від належної спадкодавиці частини квартири, в тому числі, ? частини - на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 29.03.1993 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської Ради народних депутатів від 29.03.1993 року за № 183, і ? частини – в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3, що померла 4.10.1993 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на ? частину квартири АДРЕСА_1, що складає ? частину від належної спадкодавиці частини квартири, в тому числі, ? частини - на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 29.03.1993 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської Ради народних депутатів від 29.03.1993 року за № 183, і ? частини – в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3, що померла 4.10.1993 року.
Рішення суду може бути оскаржене позивачами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а відповідач може звернутись з письмовою заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя