Справа № 2а-6075/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Дудка С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до приватного підприємства «Сан-Ойл»про застосування арешту коштів на рахунку платника, суд,-
В С Т А Н О В И В :
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Роздільнянської міжрайонної податкової інспекції Одеської області (далі –Роздільнянська МДПІ) до приватного підприємства «Сан-Ойл» (далі –ПП «Сан-ойл»), в якому позивач просить суд накласти арешт на кошти ПП «Сан-Ойл»(код ЄДРПОУ 32600222) на рахунках 260048224 в Одеському відділенні «Райфайзен банк Аваль», м. Одеса, МФО 328351; 26007131237 у «Райфайзен банк Аваль», м. Київ, МФО 380805; 26001041436001, 26001041436001 у ВАТ «АБ Бізнес Стандарт», м. Київ, МФО 339500 строком на 720 годин (60 днів).
В своєму позові позивач зазначив, що відповідно до ч. 1,2 ст. 11?, п. 3 ч. 6 ст. 11? Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Роздільнянською МДПІ видано наказ від 12.05.2010 року № 249 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Сан-Ойл»та виписано направлення на перевірку від 12.05.2010 року № 233. Однак ПП «Сан-Ойл»відмовилось від проведення такої перевірки, про що був складений відповідний акт. Позивач вважає, що час, необхідний для примушення це підприємство виконувати законні вимоги, може бути використаний відповідачем для приховування власних активів, що унеможливить в подальшому процедуру стягнення податкових зобов’язань, тоді як згідно з підпунктом 9.1.2. п.9.1., пп.9.3.9. п.9.3.ст 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»арешт активів може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин –платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством. 31.05.2010 року начальником Роздільнянської МДПІ було прийнято рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту коштів на рахунках.
Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов (а.с. 51-54), в яких зазначив, що в офіс позивача приходив перевіряючий з наміром проведення позапланової документальної перевірки, однак всупереч вимог ст. 11? Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не надав йому ані направлення на перевірку, ані наказу керівника податкового органу про проведення такої перевірки. Крім того, п. 3 ч. 6 ст. 11? цього Закону передбачена можливість проведення позапланової виїзної перевірки, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, однак такий запит відповідачеві не направлявся, отже і підстав для проведення такої перевірки не виникало. Також у запереченнях зазначено, що за результатами розгляду протоколу про адміністративне порушення щодо притягнення директора ПП «Сан-Ойл»за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-3 КУпАП, у притягненні до адміністративної відповідальності вказаної особи було відмовлено. Накладення арешту на активи згідно з вимогами пп.9.1.2. п.9.1. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»можливий лише у відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Проте, згідно з пп. 9.3.8. п. 9.3. ст. 9 цього Закону передбачено, що адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної перевірки у зв’язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством. Відповідач вказує, що у нього відсутній податковий борг, у зв’язку з чим відсутні підстави для застосування до нього арешту активів. Крім того, перевіряючи ми порушений Порядок застосування адміністративного арешту активів платника податків, затверджений наказом ДПА України від 25.09.2001 року № 386.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданих до суду запереченнях.
Суд, заслухавши осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
Згідно з довідкою від 27.05.2010 року № 280 про взяття на облік платника податків ПП «Сан-ойл»перебуває на обліку у Роздільнянської МДПІ (а.с. 9).
12.05.2010 року начальником Роздільнянської МДПІ видане направлення № 233 на проведення з 12.05.2010 року по 18.05.2010 року позапланової виїзної перевірки ПП «Сан-Ойл», код ЄДРПОУ 32600222 (а.с. 11).
12.05.2010 року начальником Роздільнянської МДПІ виданий також наказ на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Сан-Ойл», код ЄДРПОУ 32600222 (а.с. 12).
Як вбачається з зазначених документів, на них відсутні будь-які відмітки про ознайомлення з ними керівника або уповноважених осіб ПП «Сан-Ойл».
Судом досліджений акт від 12.05.2010 року № 8/23-00/32600222 про відмову посадовими особами приватного підприємства «Сан-Ойл»від проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за листопад 2009 року, який був складений старшим оперуповноваженим ВПМ Роздільнянської МДПІ, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб, та підписаний понятими ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с. 13-14).
З зазначеного акта вбачається, що від директора ПП «Сан-Ойл»отримано відмову у проведені позапланової виїзної документальної перевірки та отриманні під розписку копії наказу від 12.05.2010 року № 249 та направлення від 12.05.2010 року № 233.
31.05.2010 року начальником ВПМ Роздільнянської МДПІ складено подання про застосування адміністративного арешту активів платника податків ПП «Сан-Ойл»(а.с. 17), 01.06.2010 року начальником Роздільнянської МДПІ прийнято рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку (а.с. 18).
Відповідно до ст. 11? Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Аналіз вказаної норми Закону свідчить про недостатність лише наявності направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення такої перевірки, а передбачає наявність самих правових підстав для проведення перевірки.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, суд встановив, що підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Сан-Ойл», яку позивач мав намір провести, ним визначався п. 3 ч. 6 ст. 11? Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Зазначеною нормою Закону визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
З диспозиції згаданої норми права вбачається, що проведенню такої перевірки обов’язково повинен передувати письмовий запит податкового органу, в якому зазначається про необхідність отримання пояснень та додаткових доказів, а також факт ненадання таких пояснень та документів на запит податкового органу. Зазначені обставини є обов’язковими умовами, за яких у податкового органу виникає право на проведення позапланової виїзної перевірки підприємства на підставі п. 3 ч. 6 ст. 11?? Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Натомість позивачем не доведений факт відправлення письмового запиту до ПП «Сан-Ойл» щодо надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень щодо нарахування та сплати ПП «Сан-Ойл»податку на додану вартість за листопад 2009 року.
Таким чином, позивачем не доведена наявність підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні», отже, недопущення відповідачем працівників податкового органу до проведення такої перевірки є цілком правомірним.
Разом з тим, відповідно до пп.9.1.1. п.9.1. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
З наведеної норми законодавства випливає, що метою застосування адміністративного арешту платника податків є забезпечення можливості погашення його податкового боргу, що передбачає наявність такого боргу, як умова для застосування такого заходу як арешт активів. До суду не надано документів, які б підтверджували наявність у відповідача податкового боргу, у зв’язку з чим суд не вбачає об’єктивної необхідності застосування до відповідача адміністративного арешту активів.
Відповідно до пп.9.1.2. п. 9.1. ст. 9 цього Закону арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Проте, згідно з пп.9.3.8 п.9.3. ст.9 цього Закону адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у зв'язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, або пов'язаних з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Оскільки наявність підстав для проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Сан-Ойл»позивачем не доведена, суд вважає, що відсутні правові підстави для накладення арешту на кошти цього підприємства.
Крім того, відповідно до вимог вказаного Закону податковий орган може звернутися до суду із заявою про накладення арешту при наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, однак, позивач у своєму позові не зазначив чим підтверджується наявність, на його думку, такої загрози.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, оцінюючи надані позивачем по справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не підтверджені доказами та не відповідають вимогам чинного законодавства України, у зв’язку з чим, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до приватного підприємства «Сан-Ойл» про застосування арешту коштів на рахунку платника – відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано..
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 10.09.2010 року.
Суддя С.М.Корой
10 вересня 2010 року