УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"3" квітня 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Зварича С.Б.
Суддів - Бершадської Г.В., Бахметової В.Х.
при секретарі - Жовняревич Т.М.
з участю - адвоката: ОСОБА_3 та сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кременецького районного суду від 20 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка, III особа - ОСОБА_2про визнання недійсним наказу ректора та запису у трудовій книжці про звільнення з роботи, поновлення на посаді, визнання безстроковим трудового договору, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом, посилаючись на те, що звільнення його з посади старшого викладача кафедри методики трудового навчання і технічних дисциплін Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка згідно наказу від 18 вересня 2006 року №117-к, у зв'язку із закінченням строку дії контракту з 18.09.2006 року та у зв'язку із неможливістю подальшого продовження з ним трудових відносин через невиконання умов контракту, проведено неправильно.
Позивач вказував, що оскільки трудовий договір між ним та відповідачем неодноразово переукладався, то відповідно до ст.39-1 КзпП України він вважається таким, що укладений на невизначений строк, а також продовження трудового договору у формі контракту може бути лише за взаємною згодою сторін. Окрім того, вважає, що зазначена у наказі ректора підстава для відмови подальшого продовження з ним трудових відносин через невиконання ним умов контракту є надуманою, так як фактично відповідач сам грубо порушив положення контракту.
Рішенням Кременецького районного суду від 20.12.2006 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його вимог, оскільки рішення суду суперечить дійсним обставинам справи та нормам матеріального права.
Справа №22а-367 Головуючий у 1 інстанції - Білосевич Г.С.
Категорія 40 Доповідач - Зварич С.Б.
2
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як випливає із змісту ст.21 КзпП України, ст.54 Закону-України "Про освіту", контракт є особливою формою трудового договору і сфери його застосування визначаються законами України, а саме науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в т.ч. і контракту.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових стосунках - працював на посаді ст. викладача кафедри методики трудового навчання і технічних дисциплін, відповідно до контракту, укладеного 31.08.2005 року строком на один рік.
Після закінчення строку дії контракту ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці, продовженій з врахуванням днів по листку непрацездатності, і 18.09.2006 року звільнений із зазначеної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду 1-ї інстанції про те, що твердження позивача про тривалість дії трудового договору після закінчення дії строку контракту, а також переукладення контракту декілька раз свідчить про укладення трудового договору на невизначений строк, є безпідставними і не грунтуються на вимогах закону.
Ст.47 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредетації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою і науково-технічною діяльністю.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду 1-ї інстанції, що обов'язки науково-педагогічного працівника та своєчасне подання ним щорічного звіту про результати цього, передбачені п.п.3.3 та 3.7 не є погіршенням становища позивача в порівнянні із законодавством України, а контракт є особливою формою трудового договору.
За таких обставин, колегія судців приходить до переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, вимоги матеріального та процесуального права при розгляді справи дотримано, а доводи апеляційної скарги не істотними.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 20.12.2006 року залишити без змін. Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом 2-х місяців.