КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1176/08 Головуючий у 1-й інстанції: Таран Н.Г.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"09" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Попович О.В. та Мельничука В.П., при секретарі Проказіні О.В., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання суб’єкта владних повноважень провести перерахунок недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, –
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, в якому, просив:
- визнати відмову в перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з боку відповідача неправомірною;
- стягнути з відповідача недоотриману одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2200 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2009 року позов задоволено:
- зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік на користь позивача в розмірі 2200 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог і просить розгляд справи проводити без участі представника.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, резолютивну частину постанови суду першої інстанції –змінити, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, проте вважає за необхідне змінити резолютивну частину постанови суду першої інстанції, з урахуванням визнання дій відповідача неправомірними, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу за 2007 рік, а саме 26.12.2007 р., було виплачено 100,00 грн. грошової допомоги на оздоровлення, тобто після набрання чинності рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Відповідно до ч. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року, зазначеній категорії громадян виплата вказаної допомоги передбачена у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того, статтею 76 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року встановлено мінімальний розмір заробітної плати, який становить з 01 липня 2007 року - 440 гривень та з 01 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на 2007 рік.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2007 рік.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу задоволення позовних вимог, так як відповідачем допомога на оздоровлення за 2007 рік фактично була перерахована на рахунок позивача лише 26.12.2007 р., про що свідчить копія відповідної довідки, тобто після ухвалення Конституційним Судом рішення від 09.07.2007 року (а.с. 5).
Згідно з ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Оскільки, у відповідності до довідки, наданої відповідачем, фактично виплата вказаної допомоги здійснювалась 26.12.2007 р., колегія судів вважає за необхідне, при обрахуванні розміру виплати вказаної допомоги, виходити з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої саме на момент здійснення фактичної виплати, тобто у розмірі 460,00 грн., встановленої з 01.10.2007 р., у відповідності до статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно з ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про зміну абзацу другого резолютивної частини постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2009 року, виклавши його в наступній редакції:
«Визнати дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру мінімальної заробітної плати –неправомірними та зобов’язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення на користь ОСОБА_2 відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати у відповідності до статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням вже виплаченої суми допомоги на оздоровлення.», в іншій частині постанову суду першої інстанції –залишити без змін.
У зв'язку з набранням чинності 10 березня 2010 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-УІ та відповідно до статей 323, 325, 327 ЦПК України, підпункту 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України»перегляд даної справи у касаційному порядку здійснює судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, ст. ст. 319, 323, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и Л А :
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2009 року –задовольнити частково.
Другий абзац резолютивної частини постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2009 року змінити, виклавши його в наступній редакції:
Визнати дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру мінімальної заробітної плати –неправомірними та зобов’язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення на користь ОСОБА_2 відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати у відповідності до статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням вже виплаченої суми допомоги на оздоровлення.
В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2009 року –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: О.В. Попович
Суддя: В.П. Мельничук