ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2010 р. Справа №2а-6902/10/16/0170
(17:52)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю. , при секретарі Габрись П.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури АР Крим
про визнання дій незаконними
Представники сторін:
Позивач - ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1;
представник позивача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 12.08.10р. ;
представник відповідача - Афанасенко К.В., довіреність № 05/1-1150вих/10 від 16.07.10р.
Сутність спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій прокуратури АРК в частині припинення листування незаконними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом від 06.04.10р. вих. №19-12416/05 позивача повідомлено про те, що прокуратура АРК припинила листування з позивачем за фактами ненадання медичної допомоги сину позивача – ОСОБА_5 лікарями Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру та неналежного проведення досудового слідства по кримінальній справі №70563 на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян». Позивач вважає, що в межах КПК України вищенаведена норма не може бути застосована, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
03.08.10р. до суду надійшов лист позивача від 02.08.10р., у якому позивач просить суд скасувати постанову від 13.08.08р. та призначити ексгумацію та експертизу всіх документів.
У запереченнях на позов (№05/1-6902/10 від 13.08.10р.) відповідач повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав. Прокуратурою Київського району м. Сімферополя 21.05.03 порушено кримінальну справу №70563 за фактом ненадання допомоги ОСОБА_5 (сину ОСОБА_1) лікарями пульмонологічного відділення Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 113 КК України (в редакції 1960 року). Постановою слідчого СВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим 13.08.08р. винесено постанову про закриття кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2., ст. 213 п.1 КПК України - у зв'язку з відсутністю в діях лікарів пульмонологічного відділення Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 113 КК України (в редакції 1960 року). Постановою слідчого СВ ГУ МВС України в АР Крим від 13.08.08р. матеріали за зверненням ОСОБА_1 щодо протиправних дій посадових осіб прокуратури Залізничного району м. Сімферополя та Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим виділено із кримінальної справи з направленням до органів прокуратури для перевірки та прийняття рішення згідно вимог ст. 97 КПК України. " За результатами вищенаведеної перевірки 14.11.08 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, через відсутність у діях слідчих ОСОБА_8 і ОСОБА_6 складів злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 366, 367 КК України.
З 2008 року до прокуратури АР Крим неодноразово надходили звернення ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою про закриття кримінальної справи від 31.08.08р. та діями слідчих прокуратури Залізничного району м. Сімферополя та Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим. Прокуратурою АР Крим проводилися перевірки, про результати яких заявниці надавалися відповіді, в т.ч. і за підписом прокурора АР Крим. Також перевірка доводів проводилася Генеральною прокуратурою України. У зв'язку з викладеним, прокуратурою АР Крим при надходженні 15.01.09р. наступного звернення ОСОБА_1 на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» припинено розгляд її звернень з питань незгоди з постановою про закриття кримінальної справи від 31.08.08р. та діями слідчих прокуратури Залізничного району м. Сімферополя та Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, про що було повідомлено заявницю листом за підписом прокурора АР Крим Бойко В.Н. №04/2/1-17935/07 від 03.02.09р.
У запереченнях на позов відповідач зазначає, що позивач дізналася про те, що за її зверненнями припинено переписку в лютому 2009 року, отже строк на звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду за захистом справ, свобод та інтересів сплинув в лютому 2010 року. У зв’язку із тим, що відповідач не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду, прокурор просить суд на підставі ст.ст. 99,100 КАС України залишити позовну заяву без розгляду.
08.09.10р. до суду надійшла заява від позивача у якій позивач просить суд визнати недійсними: постанову про закриття кримінальної справи №70563 від 13.08.08р.; висновок про припинення листування з ОСОБА_1 та заперечення прокуратури АРК від 13.08.10р. №05/1-6902/10 та направити на додаткове розслідування підроблення та фальсифікації медичних та інших документів. Також у наведеній заяві позивач просить суд зобов’язати відповідача доручити розслідування незалежним юристам та медикам СМЕ інших місць з долученням фахівців з Росії. Крім того, позивач просить суд зобов’язати прокуратуру провести слідчі дії: експертизу всіх документів; ексгумацію з метою встановлення наявності останків сину: аналізів ДНК; визначення причин смерті; інших аналізів, що підтверджують наклеп лікарів про венеричні захворювання, про алкоголізм та інше.
У судовому засіданні, що відбулося 13.09.10р., позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідач заперечував проти позову та наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку, що передбачені ст.99,100 КАС України.
Ухвалою суду від 13.09.10р. закрито провадження у справі №2а-6902/10/16/0170 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури АР Крим про визнання дій незаконними, скасування та визнання недійсною постанови від 13.08.08р., зобов’язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про скасування та визнання недійсною постанови про закриття кримінальної справи №70563 від 13.08.08р., направлення на додаткове розслідування підроблення та фальсифікації медичних та інших документів; а також зобов’язання проведення слідчих дій, а саме: зобов’язання відповідача доручити розслідування незалежним юристам та медикам СМЕ інших місць з долученням фахівців з Росії; призначення ексгумації та експертизи всіх документів; направлення на додаткове розслідування документів; зобов’язання відповідача провести слідчі дії: експертизу всіх документів; ексгумацію з метою встановлення наявності останків сину; аналізів ДНК; визначення причин смерті; інших аналізів, що підтверджують наклеп лікарів про венеричні захворювання, про алкоголізм та інше.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
Прокуратурою Київського району м. Сімферополя 21.05.03р. порушено кримінальну справу №70563 за фактом ненадання допомоги ОСОБА_5 (сину ОСОБА_1) лікарями пульмонологічного відділення Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 113 КК України (в редакції 1960 року).
Підставою для порушення кримінальної справи стали фактичні дані, отримані в ході дослідчої перевірки, проведеної за зверненням ОСОБА_1 щодо неналежного лікування її сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у пульмонологічному відділенні Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру.
Судом з’ясовано, що в ході досудового слідства неодноразово призначалися судово-медичні експертизи лікарської діяльності під час лікування ОСОБА_5, відповідно до яких порушень порядку надання медичної допомоги ОСОБА_5 з боку лікарів не встановлено.
Як зазначає відповідач у запереченнях на позов, на підставі ст. 112 КПК України та, враховуючи те, що ОСОБА_1 постійно виявляла недовіру слідчим та прокурору Залізничного району м. Сімферополя, 04.08.08р. проведення досудового слідства за кримінальною справою доручено СВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим.
Судом встановлено, що постановою слідчого СВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим від 13.08.08р. закрито кримінальну справу, що порушена за фактом ненадання допомоги хворому особою медичного персоналу, що потягло тяжкі наслідки, що вчинено лікарями пульмонологічного відділення Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру при наданні допомоги хворому ОСОБА_5 за признаками злочину, що передбачений ч.2 ст.113 КК України (в редакції 1960 року) у зв'язку з відсутністю в діях лікарів пульмонологічного відділення Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру ознак злочину, що передбачений ч.2 ст. 113 КК України (в редакції 1960 року). У порушенні кримінальної справи у відношенні посадових осіб пульмонологічного відділення Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру відмовлено у зв’язку із відсутністю в їх діях ознак складу злочину, що передбачений ст.143 КПК України.
Судом з’ясовано, що вищенаведена постанова про закриття кримінальної справи позивачем в судовому порядку оскаржена не була, що не заперечувалося позивачем під час розгляду справи.
Судом також з’ясовано, що позивач неодноразово оскаржував наведену постанову в адміністративному порядку. З 2008 року до прокуратури АР Крим неодноразово надходили звернення ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою про закриття кримінальної справи від 31.08.08р. та діями слідчих прокуратури Залізничного району м. Сімферополя та Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим. Прокуратурою АР Крим проводилися перевірки, про результати яких заявниці надавалися відповіді, в т.ч. і за підписом прокурора АР Крим.
Судом з’ясовано, що у своїх зверненнях позивач приводила доводи щодо фальсифікації працівниками органів прокуратури матеріалів кримінальної справи, медичних та інших документів. З метою перевірки доводів заявниці прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя проведено перевірку за матеріалами, які виділено з кримінальної справи №7563 щодо фальсифікації працівниками органів прокуратури матеріалів кримінальної справи, медичних та інших документів.
Під час перевірки встановлено, що у провадженні слідчого прокуратури київського району м.Сімферополя ОСОБА_8, потім - слідчих прокуратури Залізничного району м. Сімферополя ОСОБА_6, ОСОБА_9 перебувала кримінальна справа №70563, яку порушено за заявою ОСОБА_1 за фактом неналежного та несвоєчасного надання медичної допомоги ОСОБА_5 працівниками Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру, за ознаками злочину, передбаченого ст.113 ч.2 КК України (у ред. 1960р.)
Опитана ОСОБА_1 пояснила, що слідчий прокуратури Київського району м. Сімферополя ОСОБА_8 під час розслідування умисно знищив рентгенівські знімки легенів ОСОБА_5, неналежним чином розслідував кримінальну справу та надав експертам при провадженні експертизи медичну документацію, яка не стосується ОСОБА_5 Слідчий прокуратури Залізничного району м. Сімферополя ОСОБА_6 також умисно неналежним чином розслідував кримінальну справу, сприяв знищенню рентгенівських знімків.
Під час розслідування кримінальної справи №70563 доводи заявниці щодо знищення рентгенівських знімків, фальсифікації матеріалів неодноразово перевірялись, їм надано оцінку в рішеннях про закриття кримінальної справи.
Беручи до уваги те, що під час перевірки доводи ОСОБА_1 щодо фальсифікації матеріалів зазначеної кримінальної справи слідчими прокуратури та порушення кримінально-процесуального законодавства під час її розслідування досліджено прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя у ході проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України, за результатами якої 14.11.08р. прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, через відсутність у діях слідчих ОСОБА_8 і ОСОБА_6 складів злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 366, 367 КК України (відмовний матеріал №242).
До матеріалів справи долучена копія листа від 14.11.08р., згідно з яким позивачу повідомлено про те, що за результатами проведеної перевірки прийнята постанова про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Також у наведеному листі позивача повідомлено про можливість оскарження постанови про відмову у порушенні кримінальної справи в порядку встановленому ст.ст. 99-1, 236-1 КПК України.
Судом з’ясовано, що вищенаведена постанова не була оскаржена в судовому порядку, що не заперечується позивачем.
Судом також з’ясовано, що позивач зверталася у зв’язку із незгодою з постановою про закриття кримінальної справи від 31.08.08р. та з діями слідчих прокуратури Залізничного району м. Сімферополя та Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим до народного депутата України ОСОБА_11 та висловлював свої доводи на особистому прийомі у Генерального прокурора України, що підтверджується матеріалами справи.
Матеріалами справи підтверджено, що всі доводи викладені позивачем у зверненнях до народного депутата України ОСОБА_11 та на особистому прийомі у Генерального прокурора України перевіренні Генеральною прокуратурою України. Генеральна прокуратура України з вищенаведеним рішенням погодилась та кримінальну справу повернуто за мінуванням потреби, відповідь заявниці надано листом від 21.11.08р. за вих. №04/2/1-8329-07 за підписом Генерального прокурора України. У наведеному листі позивача повідомлено, що постанова про закриття кримінальної справи прийнята законно та обґрунтовано, підстав для її скасування не вбачається. Крім цього, позивача повідомлено про те, що прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя проведено перевірку за матеріалами, виділеними в окреме провадження із зазначеної кримінальної справи для перевірки доводів ОСОБА_1 про фальсифікацію слідчими прокуратури документів кримінальної справи. Будь – яких об’єктивних даних про зловживання службовим становищем, службове підроблення, перевищення службових повноважень та службову недбалість з боку слідчих прокуратури, які розслідували справу, не здобуто, у зв’язку із чим 14.11.2008р. в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 364,365, 366, 367 КК України відмовлено за відсутністю в діянні складу злочину.
Судом з’ясовано, що вищенаведений лист позивачем був отриманий, що не заперечувалося позивачем під час розгляду справи.
До матеріалів справи долучено копію листа Прокуратури АРК від 22.12.08р. №04/2/1-17935/07, у якому повідомлено позивачу про те, що Прокуратурою АРК розглянути звернення позивача про неналежне проведення досудового слідства у кримінальній справі, повідомлено про можливість оскарження постанови про закриття кримінальної справи від 13.08.08р. Також наведеним листом позивача повідомлено, що за результатами перевірки в порядку ст.97 КПК України доводів позивача щодо протиправних дій посадових осіб прокуратури Залізничного району м. Сімферополя та Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АРК, 14.11.08р. прокуратурою Залізничного району АРК м. Сімферополя прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи згідно зі ст. 6 п.2 КПК України у зв’язку із відсутністю складу злочину, повідомлено про можливість оскарження цієї постанови відповідно до ст. 236-1 КПК України.
Судом з’ясовано, що вищенаведений лист було отримано позивачем, що підтверджується заявою позивача на ім’я Прокурора АРК Бойко В.Н. (прокурора м. Сімферополя Ратіа; начальникам СВ СМУ ГУ МВС України в АРК, СВ СМУ ГУ РВ Залізничного району м. Сімферополя; Європейський суд з прав людини) на лист від 22.12.08р. №04/2/1-17935/07, у якій зазначено про залучення цього листа до заяви (копія заяви долучена до матеріалів справи).
У вищенаведеній заяві зазначено, що позивач повторно просить Генерального прокурора Медведько А.І. та прокурора АРК Бойко В.Н. доручити проведення слідчих дій незалежним експертам іншого міста України, а краще іншій Державі. Також позивач просить провести ексгумацію, аналізи ДНК, експертизу документів.
Судом з’ясовано, що вищенаведена заява надійшла до Прокуратури АРК 15.01.09р. Висновком про припинення листування з ОСОБА_1 від 23.01.09р. за підписом прокурора відділу прокуратури АРК Широкова В.А., погодженим начальником відділу прокуратури АРК Булгаковим С.В., заступником прокурора АРК Домниковим О.М., затвердженим прокурором АРК Бойко В.Н., керуючись ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» розгляд звернень ОСОБА_1 за вказаними у висновку питаннями припинено.
Судом з’ясовано, що позивачу листом від 23.01.09р. №04/2/1-8329-07 за підписом генерального прокурора України Медведько О., було повідомлено, що заяву щодо законності закриття кримінальної справи та з інших питань розглянуто. Встановлено, що Генеральною прокуратурою України неодноразово розглядалися звернення ОСОБА_1 щодо законності закриття кримінальної справи, порушеної за фактом ненадання допомоги ОСОБА_5 лікарями пульмоналогічного відділення Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру, та неправомірних дій слідчих прокуратури, про що надавалися вичерпні відповіді. Востаннє Генеральною прокуратурою України з цих питань ОСОБА_1 надано відповідь 24.11.08р. Враховуючи викладене, і згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про прокуратуру», ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» ОСОБА_1 повідомлено про припинення листування за її скаргами з цих питань в органах прокуратури. При цьому судом з’ясовано, що вищенаведений лист позивачем отриманий 27.01.09р., що підтверджується відміткою на цьому листі, що зроблена власноруч позивачем.
Судом також з’ясовано, що позивача листом за підписом прокурора АР Крим Бойко В.Н. №04/2/1-17935/07 від 03.02.09р. було повідомлено, що на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» 23.01.09р. припинено розгляд її звернень з питань незгоди з постановою про закриття кримінальної справи від 31.08.08р. та діями слідчих прокуратури Залізничного району м. Сімферополя та Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим. Також у наведеному листі позивача було повідомлено, що відповідно до ст. 6 КАС України рішення про припинення листування може бути оскаржено в судовому порядку. Вищенаведений лист позивачем отриманий 13.02.09р., що підтверджується відміткою на цьому листі, що зроблена власноруч позивачем.
Судом встановлено, що листом від 06.04.10р. №19-12416/05 позивача повідомлено, що звернення, що надійшло до прокуратури АРК з питань запису на особистий прийом до прокурору АРК розглянуто. Позивача повідомлено, що прокуратурою АРК від 03.02.09р. листування з позивачем з факту ненадання медичної допомоги ОСОБА_5 лікарями Сімферопольського противотуберкульозного диспансеру та неналежного проведення досудового слідства у кримінальній справі на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» припинено, про що позивача повідомлено 03.02.09р. Також повідомлено, що підстав для запису на прийом до прокурору АРК з аналогічного питання немає. Позивачу роз’яснено про можливість оскарження рішення відповідно до ст. 6 КАС України в судовому порядку а також до Генеральної прокуратури України.
У вищенаведеному листі також повідомлено, що прокуратурою автономії організована перевірка доводів ОСОБА_1 в частині неправомірних дій сусідів при проведенні ремонтів, отруєння газом та іншим питанням, про результати перевірки та прийнятих заходах позивача буде повідомлено у встановлений законом строк.
Судом з’ясовано, що вищенаведене рішення стало підставою для звернення позивача з позовом у суд.
Розглянувши позовні вимоги про визнання дій прокуратури АРК в частині припинення листування незаконними та визнання недійсним висновку про припинення листування з ОСОБА_1, проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо припинення листування з позивачем, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 8 Закону України "Про звернення громадян" передбачає звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню. Згідно наведеній статті, зокрема не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Наказом генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N 9 затверджено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі Інструкція)
У п.1.1 Інструкції зазначено, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" в органах прокуратури вирішуються звернення про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Заяви та повідомлення про вчинений злочин або той, що готується, розглядаються в порядку, передбаченому законодавством, і обліковуються у звіті за ф. 2-Є. Зареєстровані як звернення громадян, за наслідками перевірки яких прийнято рішення відповідно до ст. 97 КПК України, виключаються з обліку звернень та реєструються у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини (п.2.2 Інструкції).
Скарги на дії (бездіяльність) і рішення органів дізнання, слідчих і прокурорів, пов'язані з досудовим слідством у кримінальних справах, а також на вироки, рішення, ухвали, постанови судів перевіряються в порядку та межах повноважень, передбачених відповідно кримінальним, цивільним або господарським процесуальним законодавством та рішеннями Конституційного Суду України (п.2.3 Інструкції).
Пунктом 4.11 Інструкції передбачено, що при вирішенні звернень, пов'язаних із вивченням кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ, відмовних матеріалів та матеріалів прокурорських перевірок, за якими прийнято остаточні процесуальні рішення (припинено провадження), при наданні відповіді за підписом Генерального прокурора України, прокурорів областей в обов'язковому порядку складається мотивований висновок. Висновок затверджується заступником Генерального прокурора України, а в прокуратурі обласного рівня - заступником прокурора області. У разі, якщо з підпорядкованої прокуратури надійшов висновок, що повно відображає суть звернення і достатній для його розгляду, повторний висновок не складається. Про це рапортом доповідається керівнику прокуратури, його заступнику.
Відповідно до п. 4.12 Інструкції, звернення може бути залишено без розгляду і вирішення у разі, якщо: воно не містить даних про прізвище та місце проживання автора або з якого неможливо встановити авторство (анонімне звернення); у зверненні не викладено суті порушеного питання або воно не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення, чи його зміст позбавлений будь-якого логічного завершення; звернення надійшло від особи, визнаної недієздатною; воно подано в інтересах іншої особи без оформленого у встановленому законом порядку доручення; прийнято рішення про припинення розгляду. Рішення про залишення без розгляду звернення приймається начальником самостійного структурного підрозділу Генеральної прокуратури України, прокурором області або його заступником, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурором за рапортом виконавця.
Відповідно до п. 4.13 Інструкції припинення провадження із заявником можливо у випадках, якщо: у повторному зверненні від особи до одного й того ж органу прокуратури відсутні нові дані або факти, які потребують додаткової перевірки, а всі викладені доводи раніше перевірені у повному обсязі та заявникові надано вичерпну відповідь керівником з повідомленням про припинення провадження і роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення; у зверненні є нецензурна лайка, вирази, що ображають честь і гідність інших осіб, а заявник раніше попереджався про те, що при надходженні подібних звернень провадження з ним може бути припинено. Провадження припиняється один раз на підставі мотивованого висновку виконавця, затвердженого прокурором району, міста, області та прирівняних до них, а в апараті Генеральної прокуратури - заступником Генерального прокурора України. Повідомлення про припинення провадження за скаргами заявнику надсилається один раз. Наступні звернення з питань, що раніше перевірялись, рапортом долучаються до наглядового провадження. Провадження поновлюється, якщо підстави, за якими воно припинялось, відпали.
Проводячи системний аналіз вищенаведених норм, дослідивши матеріали справи судом з’ясовано, що при складені висновку про припинення листування з ОСОБА_1 від 23.01.09р. відповідач діяв у межах повноважень наданих йому Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про звернення громадян», згідно з Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, що затверджена наказом генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N9. При цьому судом досліджено, що дійсно звернення, яке стало підставою для складення наведеного висновку, по суті є повторним, тобто питання, які ставилися у цьому зверненні вже були досліджені, факти викладені в заяві були перевірені у повному обсязі та на них було надано обґрунтовану відповідь. Також судом з’ясовано, що наведений висновок оформлений належним чином та має всі необхідні узгодження.
Що стосується визнання дій прокуратури АРК в частині припинення листування з позивачем незаконними, та визнання недійсним висновку про припинення листування з ОСОБА_1 суд вважає, що правомірність таких позовних вимог не доведена суду.
У судовому засіданні, що відбулося 13.09.10р., позивач по суті позовних вимог пояснила суду, що вважає припинення відповідачем з нею листування незаконним тому, що постанова про закриття кримінальної справи є незаконною та прокуратурою ця постанова не скасована, необхідні слідчі дії не проведені. При цьому позивач пояснила, що після 13.02.08р, тобто після закриття кримінальної справи, ніяких нових обставин вже встановлено не було.
Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне зазначити, що після закриття кримінальної справи та реалізації права на оскарження законності вчинених слідчих дій, прийнятих процесуальних рішень, що постановлені у встановленому законом порядку відповідних рішень, розгляд наступних скарг за тими ж питаннями знаходиться поза межами регулювання КПК України.
Суд вважає неспроможним посилання позивача на те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про звернення громадян» тому, що матеріалами справи підтверджено, що факти та доводи викладені в заяві позивача, з приводу якої з неї припинено листування, були неодноразово перевірені саме в порядку Кримінально-процесуального кодексу України, з цих питань вже було прийнято рішення та надані вичерпні відповіді. Суд зауважує, що саме Закон України «Про звернення громадян» та Інструкція про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, що затверджена наказом генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N9 надає відповідачу право припиняти листування у разі повторного звернення з цього ж питання, яке вже було розглянуто у встановленому законом порядку та на яке було надано відповідь. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що припинення листування з конкретно визначеного питання (з тих же підстав) не позбавляє позивача права звертатися до відповідача, якщо позивач зазначить будь-які нові підстави, які не були досліджені. Саме так і було зроблено відповідачем, що підтверджується листом від 06.04.10р. №19-12416/05, у якому питання за якими вже були надані відповіді залишені без розгляду у зв’язку із припиненням листування, а за іншими питаннями, які ще не були предметом розгляду, відповідачем організована перевірка та повідомлено позивача про те, що про результати перевірки позивачу буде повідомлено у встановлений законом строк.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно вимогам даної норми, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо припинення листування. Факт тривалого листування позивача з органами прокуратури по факту ненадання медичної допомоги ОСОБА_5 лікарями Сімферопольського противотуберкульозного диспансеру та неналежного проведення досудового слідства у кримінальній справі підтверджується матеріалами наданими позивачем у судове зсідання.
Що стосується вимоги позивача щодо визнання недійсними заперечень відповідача суд зауважує, що це не є предметом розгляду справи та взагалі по суті заявленої вимоги не може бути позовною вимогою, це є правом позивача погодитись з доводами відповідача або наполягати на задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що при подачі цього позову позивачем було пропущено строк звернення до суду за захистом свого нібито порушеного права. На час звернення позивача до суду та на час складання висновку про припинення листування та повідомлення позивача про припинення з ним листування статтею 99 КАС України було встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Крім того, згідно ч.1 ст. 100 КАС України, що діяла на час звернення позивача до суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
При цьому суд зазначає, що навіть і річний строк для звернення до суду вже сплинув. При цьому річний строк суд відраховує з часу коли позивач дізналася про припинення листування. Позивач намагається довести суду що саме листом від 06.04.10р. №19-12416/05р. її було повідомлено про припинення листування з нею, але матеріалами справи, в тому числі відмітками про отримання, які проставлені позивачем власноруч на листах від 23.01.09р. №04/2/1-8329-07 від 03.02.09р. №04/2/1-17935/07 підтверджено, що від Прокуратури АРК позивач дізналася про припинення листування 13.02.09р. (також це підтверджується вказівкою у додатках листа від 03.02.09р. у зверненні позивача до представника президента в Криму від 12.05.09р.), а від Генеральної прокуратури АРК 27.01.09р.
Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що позивачу було невідомо про існування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 14.11.08р. тому, що ці доводи спростовуються матеріалами справи, в тому числі листами від 21.11.08р. №04/2/1-8329-07, від 22.12.08р. №04/2/1-17935/07.
Враховуючи викладене строк звернення до суду сплинув до 13.02.10р., тоді як позивач звернулася до суду 31.05.10р.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням ст. 58 Конституції України, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин саме річний строк для звернення до адміністративного суду з цим позовом, але у даному випадку з метою забезпечення захисту прав позивача, приймаючи до уваги похилий вік позивача та відсутність достатніх правових знань, не застосовувати наслідки пропуску цього строку.
Суд звертає увагу на те, що порядок оскарження процесуальних рішень ( постанови про закриття кримінальної справи та постанови про відмову у порушенні кримінальної справи), передбачений Кримінально-процесуальним кодексом України, заявниці роз'яснювався. При цьому суд зазначає, що з суті позовних вимог випливає, що наведеним позовом позивач намагається оскаржити саме вищенаведені постанови, тому суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу наступне.
Згідно зі ст. 2365 Кримінально-процесуального кодексу України, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.
Згідно зі ст. 2361 Кримінально-процесуального кодексу України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що рішення про припинення листування з позивачем прийнято в межах повноважень та у спосіб визначений законом. За таких обставин, суд доходить висновку про неспроможність позовних вимог.
У зв’язку зі складністю справи судом 13.09.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 14.09.2009 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити .
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.