ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
03.08.06 Справа № 13/6
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об‘єднання “Львівська залізниця” № 188-ю від 22.05.2006 року (вх. № 757 від 31.05.2006 року)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2006 року у справі № 13/6
за позовом Львівської державної залізниці в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, м.Львів.
до Відкритого акціонерного товариства “Нафтохімік Прикарпаття”, м.Надвірна.
про визнання п. 3.2 Договору “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” № 01-ІД-05-181 від 01.12.2005 року та п. 14 додатку № 1 до даного Договору в редакції Залізниці.
за участю представників сторін:
від позивача: Левчук І.М., довіреність № НЮ-434 від 16.03.2006 року.
від відповідача Кузюк І.Ю., довіреність № 01-52 від 16.06.2006 року.
Присутнім представникам сторін роз‘яснено права та обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Шкіндер П.А.) від 03.03.2006 року у справі № 13/6 задоволено частково позов Львівської державної залізниці до Відкритого акціонерного товариства “Нафтохімік Прикарпаття”: пункт 3.2 договору № 01-іД-05-181 “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” викладено в наступній редакції: “у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін., погоджених та підписаних Вантажовласником”; пункт 14 додатку № 1 до договору № 01-іД-05-181 “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” викласти в наступній редакції: “вартість видачі перевізних документів включає вартість виготовлення перевізних документів та 25% рентабельності від послуг Залізниці при їх заповненні”.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Державне територіально-галузеве об‘єднання “Львівська залізниця” оскаржила його в апеляційному порядку.
Зокрема в апеляційній скарзі № 188-ю від 22.05.2006 року (вх. № 757 від 31.05.2006 року) скаржник вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким поданий ним позов задоволити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, посилаючись на наступне:
- судом безпідставно зазначається, що предметом розгляду є спір про спонукання укласти договір в редакції позивача, оскільки Залізницею передано на розгляд суду розбіжності по п. 3.2 договору, що виникли при його укладенні в порядку п. 7 ст. 181 ГК України;
- суд безпідставно погодився з доводами відповідача щодо доповнення п. 3.2 договору в кінці речення словами “...підписаних Вантажовласником”, оскільки згідно п.п. 2.5-2.6 “Правил розрахунків за первезення вантажів” списання коштів з особового рахунку платника за надані послуги проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами, і не ставиться в залежність від їх підписання платником;
судом безпідставно прийнята до уваги постанова Вищого господарського суду України по справі № 4/62-13/11, оскільки вона не має ніякого відношення до даного спору;
- виклавши п. 14 додатку № 1 до договору № 01-іД-05-181 “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” в новій редакції суд без будь-яких правових підстав визначив методику розрахунку вартості перевізних документів, тим самим вийшовши за межі позовних вимог в порушення ст. 83 ГПК України і не розглянув позовну заяву по суті заявлених вимог.
Також апелянтом наводяться й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду.
Відкрите акціонерне товариство “Нафтохімік Прикарпаття” (відповідач у справі, надалі Товариство) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № юр-2636 від 19.06.2006 року (вх. № 5793 від 19.06.2006 року) та доповненні до нього № юр-3159 від 18.07.2006 року (вх. № 6815 від 19.07.2006 року). Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2006 року у справі № 13/6 залишити без змін.
В судовому засіданні оголошувалась перерва 19.07.2006 року до 25.07.2006 року до 12 год. 30 хв., продовжена до 03.08.2006 року до 9 год. 30 хв.
Колегія суддів апеляційного суду заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, розглянувши матеріали справи в порядку ст. 101 ГПК України, встановила наступне.
Львівська державна залізниця в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень звернулась з позовом до ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”, в якому просить постановити рішення, яким п. 3.2 договору “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” від 01.12.2005 року (далі - Договір) та п. 14 додатку № 1 до даного Договору визнати в редакції Залізниці.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Шкіндер П.А.) від 03.03.2006 року у справі № 13/6 задоволено частково позов Львівської державної залізниці до Відкритого акціонерного товариства “Нафтохімік Прикарпаття”: пункт 3.2 договору № 01-іД-05-181 “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” викладено в наступній редакції: “у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін., погоджених та підписаних Вантажовласником”; пункт 14 додатку № 1 до договору № 01-іД-05-181 “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” викласти в наступній редакції: “вартість видачі перевізних документів включає вартість виготовлення перевізних документів та 25% рентабельності від послуг Залізниці при їх заповненні”.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до Статуту залізниць України та Правил розрахунків за перевезення вантажів належні платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг вносяться Залізниці, тобто надаються Залізниці узгодженим порядком, а не списуються нею без згоди платника. Крім того, в рішенні зазначається, що виготовлення бланків накладних не є послугою Залізниці, а тому 25% надбавку, як складову ціни комплекту документів, що надаються вантажовідправником, слід вираховувати виходячи з вартості послуг Залізниці по їх оформленню.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, представників сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085, списання грошей з рахунку платника здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні Залізниці платежі за додаткові послуги, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівників станції і платника.
Отже, вищезазначені Правила передбачають одержання згоди (підпису) платника на будь-яке списання коштів з його особового рахунку.
Згідно з п. 4 ст. 179 ГК України сторони вправі конкретизувати умови типового договору.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про викладення п. 4.3 Договору в редакції відповідача слід визнати законим і обгрунтованим.
Щодо п. 14 додатку № 1 до Договору, то апеляційний суд відзначає, що ціна платежу перевізних документів врегульована Статутом залізниць України та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Обидва нормативні акти є обов‘язковими для сторін спору. Тому вартість комплекту документів не може бути предметом регулювання Договору.
За таких обставин, п. 14 додатку № 1 до Договору “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” слід виключити з Договору, змінивши при цьому, як наслідок, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2006 року у справі № 13/6 в цій частині.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об‘єднання “Львівська залізниця” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2006 року у справі № 13/6 частково змінити, а саме: пункт 14 додатку № 1 до Договору “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” виключити. В решті рішення залишити без змін.
4. Постанова набирає законої сили з дня її прийняття.
5. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.
6. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь