справа № 2-114/2007 р.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2007 року

Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

Головуючого судді - Плахотника Г.М.

При секретарі - Заніній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Полтавській області, ВДАІ УМВС України в Полтавській області про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави зі скаргою на неправомірні дії Полтавської митниці по відмові в здійсненні митного оформлення автомобіля.

В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського райсуду з позовом до УМВС України в Полтавській області, ВДАІ УМВС України в Полтавській області про відновлення документів та стягнення моральної шкоди .

01.02.2006 року дані справи були об"єднані в одне провадження.

В ході слухання справи ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог в частині повернення документів , що стосуються постановки на облік автомобіля „Мерседес-Бенц"- 200 Е   НОМЕР_1 а саме : техпаспорт та Прибалтійські держномери в зв"язку з добровільним поверненням та відмовився від своєї скарги щодо неправомірних дій Полтавської митниці і просив справу в цій частині провадженням закрити. Судом прийнята дана відмова і провадження в цій частині по справі закрито.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги вказавши, що в 1998 році позивач тимчасово ввіз на територію України автомобіль „Мерседес - Бенц" державний НОМЕР_1. Своєчасно даний автомобіль не був вивезений за митну територію, тому позивач був притягнутий 11 червня 2000 року до адмінвідповідальності. Автомобіль був поставлений на митний штрафмайданчик. Рішенням Ленінського райсуду м. Полтави автомобіль був повернутий ОСОБА_1 для вивозу за межі України. Для цього його було необхідно зняти з реєстрації, але в Кременчуцькому МРЕВ з"ясувалося, що автомобіль перебуває у розшуку Інтерполу в зв"язку з його угоном 30.06.1998 року в Німеччині. По даному факту була проведена перевірка, власник автомобіля отримав страхову компенсацію, а страхова компанія відмовилась від повернення автомобіля і ОСОБА_1 19.12.2001 року викупив у неї його за 2500 ДМ. Після того як позивач звернувся до Полтавської митниці для сплати мита за авто, йому було відмовлено та запропоновано надати техпаспорт та довідку з МРЕВ. Вказані документи позивачу відмовились видати в Кременчуцькому МРЕВ,

2

вказавши, що його автомобіль значиться в угоні. На той час автомобіль був викуплений ним у страхової компанії та не міг бути в угоні. На протязі 2002-2004 рр. працівники МРЕВ повідомляли, що авто не знятий з обліку Інтерполу. Т.я. працівники Кременчуцького МРЕВ три роки займалися тяганиною та волокитою вважає, що йому завдана значна моральна шкода яку оцінює в 50000 грн.

Просив винести рішення , яким стягнути на користь ОСОБА_1 з УМВС України в Полтавській області, ВДАІ УМВС України в Полтавській області моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Представник відповідача ВДАІ УМВС України в Полтавській області проти стягнення моральної шкоди заперечував, поскільки не доказана вина відповідача в неналежному виконанні службових обов"язків, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача УМВС України в Полтавській області не прибув до судового засідання по невідомій суду причині, про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи держказначейства не прибув до судового засідання по невідомій суду причині, про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 в 1998 році тимчасово ввіз на територію України автомобіль „Мерседес - Бенц" 200 Е  НОМЕР_1.

Своєчасно даний автомобіль не був вивезений за митну територію, тому позивач був притягнутий 11 червня 2000 року до адмінвідповідальності. Автомобіль був затриманий і поставлений на митний штрафмайданчик.

Рішенням Ленінського райсуду м. Полтави автомобіль був повернутий ОСОБА_1 для вивозу за межі України. Для цього його було необхідно зняти з реєстрації, але в Кременчуцькому МРЕВ з'ясувалося, що автомобіль перебуває у розшуку Інтерполу в зв"язку з його угоном 30.06.1998 року в Німеччині.

Власник автомобіля отримав страхову компенсацію, а страхова компанія відмовилась від повернення автомобіля і ОСОБА_1 19.12.2001 року викупив у неї його за 2500 ДМ /а.с. 7/.

Суд вважає, що договір куплі-продажу нікчемний поскільки він оформлений в простій письмовій формі, не вказане місце правочину, прізвище та ім"я, посадове становище особи, яка підписала його від імені страхової фірми, відсутня мокра печатка продавця.

Тільки у 2002 році автомобіль був знятий з міжнародного розшуку, а ще пізніше з бази даних „Угон" ДАІ МВС України /а.с. 12/.

Відповідно до даного часу Кременчуцький МРЕВ не міг зняти з реєстрації спірний автомобіль.

В подальшому у ОСОБА_1 не було ніяких проблем отримати реєстраційні документи на автомобіль в Кременчуцькому МРЕВ і він не надав суду ніяких доказів того що його працівники відмовляли в цьому.

В судовому засіданні документи на автомобіль та латвійські держномера були передані позивачу.

Таким чином суд вважає, що поскільки не доказана вина відповідача в неналежному виконанні службових обов"язків, то має бути відмовлено і в

3

задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди в сумі 50 000 гривень на підставі вимог ст. ст. 21, 161 Адміністративного Кодексу України Керуючись ст.ст. 21, 161 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 до УМВС України в Полтавській області, ВДАІ УМВС України в Полтавській області про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Автозаводський райсуд м. Кременчука

В разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає чинності після закінчення десятиденного терміну з дня проголошення постанови, а в разі неподання апеляційної скарги - після закінчення двадцятиденного терміну.