Справа №2-678/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2010 року
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: - Скуляка І.А.,
при секретарі: - Рудій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 29 липня 2009 року відповідачка, керуючи автомобілем марки «Мазда» д.н.з.НОМЕР_1 в м.Чернівці по вул.Гагаріна допустила зіткнення із автомобілем марки «ЗАЗ» д.н.з.НОМЕР_2 під його керуванням. В результаті зіткнення автомобілі частково пошкоджені. Вказує, що йому був завданий матеріальний збиток на суму 2990,19 грн. Зазначає, що внаслідок ДТП йому також було заподіяно моральну шкоду, він втратив спокій, багато часу втрачав на оформлення різних документів, проведення експертизи.
Просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 2990,19 грн., та моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн., та стягнути з відповідачки на його користь понесені ним судові витрати.
В судове засідання ОСОБА_3 не з’явився, хоч а повідомлявся про час та місце розгляду справи. Від нього до суду надійшла заява, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати за його відсутності. Не заперечував проти винесення заочного рішення у справі.
В судове засідання відповідачка не з’явилася, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, а саме шляхом опублікування в регіональній газеті по місцю її реєстрації оголошення про виклик до суду, суд про причини неявки в судове засідання не повідомила. Внаслідок чого суд вважає, що можливо розглянути справу за її відсутності, оскільки у справі наявні достатні матеріали про права та взаємовідносини сторін. Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи та справи про адміністративні правопорушення, заслухавши пояснення свідків, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що позов підлягає частковому задовольнянню з наступних підстав.
Так судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 29.07.2009 року, керуючи автомобілем марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1, порушивши вимоги п.13.1. Правил дорожнього руху України, допустила зіткнення із автомобілем марки «ЗАЗ» д.н.з.НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення №3-3514/09.
Згідно постанови судді Першотравневого районного суду м.Чернівці у справі про адміністративне правопорушення №3-3514/09 від 30.10.2009 року ОСОБА_4 за порушення вимог ПДР України та допущення виникнення ДТП, визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. /а.с.5/.
У відповідності з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У ч.1 ст.1187 ЦК України зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна одному з володільців джерела підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується іншим.
У п.4 Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у заявку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як вбачається із висновку спеціаліста №319/2 експертного товарознавчого дослідження від 16 жовтня 2009 року, на вирішення спеціалісту було поставлено питання, щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 після ДТП, і згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_2, 2001 року випуску, становить 2670 грн. 19 коп. /а.с.8-25/.
За висновок спеціаліста експертного товарознавчого дослідження №319/2 від 16 жовтня 2009 року позивачем було заплачено 320,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1048 від 16 жовтня 2009 року та замовленням-нарядом 319/2 від 16.10.2009 року. /а.с.26-27/
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що позивачем надано докази на підтвердження, понесених ним матеріальних збитків, суд вважає, що в позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями інших осіб, а відповідно до п.4 даної Постанови у позовній про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмірі шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При визначенні розміру моральної шкоди, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд, не приймає до уваги доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки всупереч, вищезазначеним нормам чинного законодавства позивач не конкретизував в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, не вказав чітко з яких міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди та не надав суду на підтвердження цього доказів, тому, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Оскільки позов задоволено частково, то у відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому зважаючи на викладене, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 30,60 грн., а також витрати понесені позивачем на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 72 грн.
Враховуючи вищенаведене керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, , 1191, 1193 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 224-228, 233, 294, 296 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4, суд, –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2990 (дві тисяч дев’ятсот дев’яносто) грн. 19 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 30,60 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених ним на сплату судового збору та 72 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених ним на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/ Скуляк І.А.
Копія. Згідно з оригіналом:
Суддя:
Секретар: