Справа №2-247/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці
в складі:
головуючого судді Скуляка І.А.
при секретарі Рудій А.І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд за кордон дитини,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про надання дозволу на виїзд за межі України неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Посилалися на те, що ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 14 вересня 2003 року. Від спільного проживання вони мають двох малолітніх дітей доньку ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7.
31 березня 2009 року Першотравневим районним судом м.Чернівці винесене рішення, згідно якого визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька ОСОБА_1, та дане рішення набрало законної сили. В серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідачки з проханням надати дозвіл на виїзд за межі України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки дитина потребує відпочинку, оздоровлення. Однак, відповідачка не бажає дати нотаріально завірену згоду мотивуючи це тим, що також бажає виїхати разом із ними за кордон. Зазначають, що їх виїзд сумісний неможливий оскільки є непорозуміння та психологічна несумісність між ними, в зв’язку з чим неможливе спільне проведення часу. Вказують, що дитина потребує санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Вважає, що дії відповідача по справі стосовно ненадання згоди на виїзд малолітньої ОСОБА_6 за кордон України є незаконними та такими, що грубо порушують законні права та інтереси дитини ОСОБА_6
А тому, оскільки відповідачка не бажає у добровільному порядку досягнути домовленості у вирішення даного питання, задля інтересів ОСОБА_6, просять суд, згідно змінених позовних вимог, надати дозвіл на виїзд малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України (країн Турції або Болгарії) на строк до 15 діб в межах липня-серпня 2010 року для відпочинку, зміни обстановки та оздоровлення у супроводі ОСОБА_1, або ОСОБА_3, або ОСОБА_2, та судові витрати покласти на відповідачку.
Від відповідачки до суду надійшли заперечення проти позову, в яких вона зазначає, що позовні вимоги не визнає та вони не підлягають задоволенню, посилалася на те, що з березня 2008 року вони з позивачем ОСОБА_1 як подружжя не проживають і шлюб між ними існує формально. Вказує, що представник позивачів ОСОБА_8 в позовній заяві безпідставно стверджує, що звертався до неї з проханням про надання позивачам дозволу на виїзд ОСОБА_6 за кордон. Стверджує, що згідно листа виконкому Чернівецької міської ради встановлено, що ОСОБА_6 лікування не потребує. Зазначає, що відповідачі постійно чинять їй перешкоди у здійсненні її обов’язку по вихованню дитини та спілкуванню з нею, а саме: відповідач ОСОБА_1 відібрав її від неї, застосовуючи фізичну перевагу, позивачі налаштовували доньку проти неї, позивач неодноразово вивозив без її дозволу доньку за межі міста, ОСОБА_3 чинив опір у її спілкуванні з дитиною, а ОСОБА_2 не годує її, якщо та не слухається. Зазначає, що останнім часом ОСОБА_1 не перераховує їй аліменти, і пояснює це тим, що у нього немає грошей, а тому в неї виник сумнів щодо платоспроможності відповідачів у забезпеченні відпочинку за кордоном, і що вони доньку везуть за кордон саме для відпочинку, а не для довготривалого перебування там, з метою подальшого проживання за кордоном. А тому вона, як любляча мати, хоче в повній мірі виконувати свій обов’язок щодо виховання своєї доньки, щодня спілкуватися з нею, дбати про її розвиток, виховувати в дусі поваги до свого народу, своєї Батьківщини. А тому, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивачів ОСОБА_8 в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити, в його обґрунтування посилався на доводи та обставини викладені у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала повністю, просила у його задоволенні відмовити, та підтримала доводи викладені у запереченнях проти позову.
Представник третьої особи Служби у справах Чернівецької міської ради Никитенко І.Л. в судовому засідання позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити, та пояснила, що це не суперечить інтересам дитини ОСОБА_6
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення всіх присутніх в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 14 вересня 2003 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою зареєстровано шлюб у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №1471./а.с.12/.
Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є двоє малолітніх дітей – син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копіями свідоцтв про народження. /а.с.13-14/.
Як встановлено судом, не оспорено та підтверджено сторонами, позивач ОСОБА_1 та відповідачка не підтримують між собою подружніх відносин та проживають окремо.
Згідно рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 31 березня 2009 року, яке залишено Апеляційним судом Чернівецької області без змін згідно ухвали від 27 травня 2009 року, та що набрало законної сили, місцем проживання ОСОБА_6 визначено місце проживання її батька ОСОБА_1. /а.с.5-10/.
Як встановлено судом, та вбачається із пояснень представника позивача і не спростовано відповідачкою, те, що відповідачка відмовила позивачам у наданні добровільної згоди на виїзд за кордон неповнолітньої ОСОБА_6
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України» оформлення проїзних документів громадянам України, які не досягли 16-річного віку, проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або їх законних представників; за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина може бути дозволено на підставі рішення суду.
Згідно ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У статті 257 Сімейного Кодексу України зазначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні; б атьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст..12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої ВРУ України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно повідомлення Головного лікаря Міської дитячої поліклініки, дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Міській дитячій поліклініці, І педіатричне відділення, дільничний лікар ОСОБА_10, та знаходиться на диспансерному обліку у ЛОР - лікаря з діагнозом: аденоїди ІІ ст., в зв’язку з чим потребує санаторно-курортного оздоровлення. /а.с.11/
Суд не приймає до уваги викладене у запереченнях проти позову твердження відповідачки про, те що дитина ОСОБА_6 лікування не потребує, з підстав того, в контексті листа Виконкому ЧМР від 05.08.2009 року №К-1678 /а.с.34/, на який вона посилається як підставу даного твердження, йдеться мова про лікування, а не про оздоровлення, хоча в вищезазначеному повідомленні Головного лікаря Міської дитячої поліклініки, йдеться мова в потребі санаторно-курортного оздоровлення дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що по суті становить, та роз’яснено ст.1 Закону України « Про оздоровлення та відпочинок дітей», комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану здоров’я дитини.
Проаналізувавши та оцінивши наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що позивачами доведено, що короткостроковий виїзд за кордон України для оздоровлення та інших цілей, які не суперечать інтересам та правам батьків ОСОБА_6, і не суперечить інтересам самої малолітньої дитини ОСОБА_6, та те, що відповідачкою не було надано доказів що виїзд за кордон суперечить її інтересам та інтересам її доньки ОСОБА_6, та, що зокрема, позивачами визначено у позовній заяві орієнтовно конкретний строк перебування дитини та позивачів за кордоном України, та позивачами визначено, в якій іноземній державі вони будуть перебувати, а саме в Туреччині, чи в Болгаріі, які, як загальновідомо, є державами з розвинутими рекреаційним та оздоровчим сектором, та позивачами обґрунтовано необхідність здійснення даної поїздки, зокрема з метою оздоровлення, зміною обстановки, відпочинку та виходячи виключно з інтересів ОСОБА_6, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, та необхідно надати дозвіл на виїзд за кордон України на відпочинок ОСОБА_6 в супроводі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Болгарії або Туреччини на термін до 15 діб, в період з 05.07.2010р. по 31.08.2010 року.
Керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст.154, 155, 157, 257 СК України, ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України», ст.ст. 3, 10, 11, 58, 60, 64, 79, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст..ст.8,12 Закону України «Про охорону дитинства» суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Надати дозвіл на виїзд з України за межі кордону України дитині ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 в супроводі батька ОСОБА_1 до Болгарії або Туреччини на термін до 15 діб, в період з 05.07.2010р. по 31.08.2010 року.
Надати дозвіл на виїзд з України за межі кордону України дитині ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 в супроводі діда ОСОБА_3 до Болгарії або Туреччини на термін до 15 діб в період з 05.07.2010р. по 31.08.2010 року.
Надати дозвіл на виїзд з України за межі кордону України дитині ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 в супроводі баби ОСОБА_2 до Болгарії або Туреччини на термін до 15 діб, в період з 05.07.2010р. по 31.08.2010 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці /підпис/ І.А. Скуляк
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар: