Справа №2-262
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2010 року
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого - судді: Скуляка І.А.,
при секретарі: Рудій А.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 24 червня 2009 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди зіткнулися два автомобілі, один з яких «Джеллі» д.н.з.НОМЕР_1, яким керував він ОСОБА_1, другий – «ЗАЗ-1103», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Згідно постанови Першотравневого районного суду м.Чернівці від 06.08.2009 року ОСОБА_3 було визнано винним у виникненні зазначеного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. В результаті зіткнення автомобіль марки «Джеллі» р.н.з. НОМЕР_1, який є його власністю, зазнав значних пошкоджень, та згідно висновку експертного дослідження спеціаліста-автотоварознавця за №5046/2/07/09 від 04 липня 2009 року матеріальний збиток оцінено в 19635 грн. 40 коп. Зазначає, що на проведення експертизи він поніс витрати в розмірі 650 грн. Під час проведення ремонту автомобіля та згідно рахунку №90/6с від 06.08.20009 року та акту виконаних робіт, встановлено, що дійсна вартість за ремонт автомобіля складає 21004,62 грн. Ним були понесені витрати в розмірі 21,42 грн. за обстеження в облнаркодиспансері.
Зазначає, що за час поки він був змушений здійснювати дії, щодо захисту своїх прав, після ДТП, він був позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя, був позбавлений власності у вигляді автомобіля, відповідач жодної дії після ДТП не здійснив, щодо вирішення питання про відшкодування шкоди, все це негативно відобразилося на його фізичному та психологічному стані, у нього порушені нормальні життєві зв’язки, він позбавлений покою.
Просить стягнути з відповідача на його користь 18314,88 грн. завданих матеріальних та моральних збитків, з яких 8314,88 грн. – сума завданих матеріальних збитків, 10000 грн. – моральних збитків. Та просить судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та обґрунтовуючи їх, посилалися на обставини викладені у позовній заяві. Просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали частково, а саме в частині стягнення матеріальних збитків, а в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди - не визнали.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи та справи про адміністративні правопорушення, заслухавши пояснення свідків, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що позов підлягає частковому задовольнянню з наступних підстав.
Так судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 29 червня 2009 року, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-1103», д.н.з. НОМЕР_2, порушивши вимоги Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення із автомобілем марки «Джеллі» д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення №3-2183/09.
Згідно постанови судді Першотравневого районного суду м.Чернівці у справі про адміністративне правопорушення №3-2183/09 від 06.08.2009 року ОСОБА_3 за порушення вимог ПДР України та допущення виникнення ДТП, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. /а.с.39/.
У відповідності з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.38), власником автомобіля марки «Джеллі» д.н.з.НОМЕР_1, є ОСОБА_1, а автомобіля марки «ЗАЗ-1103», д.н.з. НОМЕР_2 власником – є ОСОБА_3, що також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. /а.с.53,55/
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У ч.1 ст.1187 ЦК України зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна одному з володільців джерела підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується іншим.
У п.4 Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у заявку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Оцінюючи наявні проаналізовані та досліджені в справі матеріали, враховуючи, що автомобіль марки «ЗАЗ-1103», д.н.з. НОМЕР_2 є власністю відповідача ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що саме відповідач є тією особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, а тому саме він повинен відшкодовувати шкоду, завдану транспортним засобом – джерелом підвищеної небезпеки.
Судом встановленою, що за ремонт автомобіля марки «Джеллі» д.н.з.НОМЕР_1 було сплачено страховою компанією ЗАТ АСК «ІНГО Україна» суму 13361,16 грн., та позивачем в свою чергу було сплачено 7643,46 грн., що підтверджується дослідженими квитанціями до прибуткового касового ордеру /а.с.74-76/ та платіжними дорученнями /а.с.77-78/.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що позивачем надано докази на підтвердження, понесених матеріальних збитків лише в розмірі 7651,62 грн., суд вважає, що в позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в іншій частині необхідно відмовити.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями інших осіб, а відповідно до п.4 даної Постанови у позовній про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмірі шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При визначенні розміру моральної шкоди, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд, не приймає до уваги доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки всупереч, вищезазначеним нормам чинного законодавства позивач не конкретизував в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, не вказав чітко з яких міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди та не надав суду на підтвердження цього доказів, тому, суд вважає, що в задоволенні даних позовних вимог необхідно відмовити.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Оскільки позов задоволено частково, то у відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому зважаючи на викладене, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 140 грн., а також витрати понесені позивачем на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 52 грн.
Враховуючи вищенаведене керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, , 1191, 1193 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 294, 296 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4, суд, –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7643 грн. 46 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 140 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених ним на сплату судового збору та 52 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених ним на сплату ІТЗ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись 15 березня 2010 року в приміщенні Першотравневого районного суду м.Чернівці.
Головуючий – суддя: ______________ Скуляк І.А.