Справа № 2-5012/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  07 вересня 2010 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі:  

головуючого судді                 Пепеляшкова О.С.  

при секретарі                        Лапчинській О.В.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м.Одесі про визнання незаконною бездіяльності відповідача, зобов’язання сплачувати державну соціальну підтримку, стягнення матеріальної шкоди,  

ВСТАНОВИВ:  

  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну допомогу „Дітям війни” безпідставною та зобов'язання його вчинити певні дії, посилаючись на те, що він є дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у зв’язку з чим просив визнати дії відповідача по відмові сплатити допомогу у вказаному розмірі, зобов’язати відповідача перерахувати сплатити вказану допомогу в повному обсязі й стягнути за період з 01.01.2006р. по 01.06.2010р. в сумі 5 816,50 грн., відшкодувати судові витрати по сплаті держмита в сумі 60 грн., витрат ІТЗ в сумі 120 грн. та витрати по оплаті послуг за юридичну допомогу в сумі 300 грн.  

Позивач у засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, у позові є клопотання позивача про розгляд справи у його відсутність.  

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про слухання справи був повідомлений належним чином, із заявою про відкладення справи не звертався, надав до суду заяву з проханням розглядати справу у відсутність його представника.  

Оскільки у справі достатньо доказів про взаємовідносини сторін, то суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є особою, яка віднесена до соціальної групи як дитина війни. Даний факт підтверджується копією  паспорту громадянина України серії НОМЕР_1, виданим Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 13 червня 1997 року.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи із того, що позивач має правовий статус дитини війни, то на нього розповсюджуються всі пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного Закону.  

Відповідачем не була нарахована та виплачена позивачу надбавка дітям війни у 2006 році, з 2007 року надбавка дітям війни виплачувалася згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» тільки особам, які є інвалідами. З 1 січня 2008 року надбавка виплачувалась згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» у встановлених законодавством розмірах.  

Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. І цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".  

Стаття 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.  

Пунктом 17 ст. 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року № 3367-ІУ пункт 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" був виключений та ст.110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був, Кабінет Міністрів України не погоджував з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету розмір підвищення до пенсії та не визначав розмір підвищення за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з державного бюджету у 2006 році не проводились.  

Пунктом 12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.111 цього закону, якою визначено певні умови отримання підвищення пенсії інвалідам.  

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" серед яких: ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, та п.12 ст.71 яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону. Отже, з цього часу відновлено ст.6 Закону в повному обсязі.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окреме положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", втратила чинність саме 09.07.2007 року.  

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного суду України відповідач вказані надбавки позивачу не виплачував і не сплачені вони до цього часу.  

За таких обставин суд вважає, що право позивача порушено та підлягає судовому захисту, оскільки вона має право на підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Нарахування та підвищення має бути вчинено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України №6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.  

Також, відповідно до ч. 1п.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року (п. 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України") викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набирає чинності з 01.01.2008 року.  

За таких обставин, підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції до 01 січня 2008 року), підлягало виплаті у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.  

Рішенням Конституційного суду України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.  

Виходячи з того, що редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений в 2008 році у розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивача доплати до пенсії починаючи з 01.01.2009 р., суд вважає такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України "Про соціальний захист дітей війни".  

Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010р. № 2154-VI не регулює питання пов’язане з виплатою підвищення до пенсії, відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни».  

Таким чином, відповідач з 01.01.2009 по 31.12.2009р., а також 01.01.2010р. до 31.03.2010р., тобто на дату ухвалення рішення, відповідач  повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та провести перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також провести відповідні виплати за 2009-2010 роки, з 01.01.2009 по 31.12.2009р., а також 01.01.2010р. до 31.03.2010р..  

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).  

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що відмова управління Пенсійного фонду в Суворовському районі м. Одеси у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30% є безпідставною, тому необхідно зобов'язати відповідача провести перерахунок та забезпечити проведення виплати позивачу підвищення до пенсії, яке передбачене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року, а також з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., а також 01.01.2010р. до 01.06.2010р. з урахуванням виплачених у 2008 році 10% підвищення.  

Щодо позовних вимог про виплату соціальної допомоги за період з 1 січня 2006 року по 9 липня 2007 року, та з 1 січня до 22 травня 2008 року, то вони задоволенню не підлягають, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на нормах матеріального права, що діяли у зазначені періоди.  

Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача проводити у майбутньому перерахунок пенсій, оскільки рішення суду не може забезпечувати охорону порушених, невизнаних або оспорюваних прав на майбутнє з урахуванням можливих змін у діючому законодавстві, яке регулює виникле спірне питання.  

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення певної уми в розмірі 5 816,50 грн., оскільки судом розглядаються правові відносини між сторонами стосовно не вчинення певних дій відповідачем, визначених законодавством про захист дітей війни, та не може брати на себе бухгалтерську функцію органів Пенсійного фонду України щодо розрахування суми заборгованості.  

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

В силу ст.88 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені ОСОБА_1 судові витрати пропорційно частині задоволених позовних вимог в розмірі держмита в сумі 51 грн., витрат ІТЗ в сумі 120 грн. витрати на консультативно-правові послуги в сумі 300 гривень, а всього 471 грн.  

Керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 197, 209, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд,    

  ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.  

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м.Одеси щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 червня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 червня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м.Одеси на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати держмита в розмірі 51 гривні, ІТЗ у розмірі 120 гривень, витрати на консультативно-правові послуги 300 гривень, а всього в сумі 471 грн.  

  В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя: