Справа № 2-1313  

2010 року  

  РІШЕННЯ  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

09 вересня 2010 року                        Канівський міськрайонний суд Черкаської області  

в складі:  головуючого судді      Бурлаки О.В.  

з участю секретаря с/з                 Румини М.В.  

позивача  ОСОБА_2 та     представника відповідача   Білана В.А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Канів, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Каневі про перерахунок та виплату пенсії,  

В С Т А Н О В И В :  

ОСОБА_2 звернулася до Канівського міськрайонного суду із зазначеним позовом до УПФУ в м. Каневі Черкаської області про перерахунок та виплату пенсії. Позов мотивує тим, що вона постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювань, пов’язаних з проживанням в зоні відчуження ЧАЕС. Ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  встановлено, що вона має  право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну  здоров’ю, по ІІІ групі інвалідності  у розмірі - 50 %  мінімальної пенсії за віком. Просить визнати дії УПФУ в м.Каневі неправомірними та зобов'язати УПФУ в м.Каневі здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за період   з 01.07.2007 р. по 30.06.2010р. в розмірі 6820,70 грн.   відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просить визнати дії УПФУ в м.Каневі неправомірними та зобов'язати УПФУ в м.Каневі здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за період   з 01.07.2007 р. по 30.06.2010р. в розмірі 6820,70 грн.   відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Каневі – Білан В.А. діючий на підставі доручення, позовні вимоги не визнав повністю, та посилаючись на свої заперечення вказав, що управління Пенсійного фонду України в м.Каневі діяло в межах законодавства та не допускало порушень по питанню виплати доплат непрацюючим пенсіонерам за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, яка передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року та постановою КМУ від 26.07.1996р. № 863. Крім цього, пояснив, що дані доплати проводиться в межах видатків, які виділені їх Головним управлінням. Управління Пенсійного фонду України на місцях, виконують лише делеговані повноваження з питань соціального захисту і до їх компетенції не входить прийняття рішень по визначенню розмірів доплат і компенсацій. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.  

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.  

Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  

Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» № 1691- VI  від 18.02.2010р., який набрав законної сили 10.03.2010р., ч.1 ст.15 ЦПК викладено в новій редакції, згідно положень якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 2) спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.  

Таким чином суд приходить до висновку про розгляд справи за правилами Цивільного процесуального законодавства України.  

Крім того, суд вважає, що при прийнятті рішення про відшкодування щомісячної допомоги слід застосовувати поняття аналогії права згідно ст. 257 ЦК України щодо загального строку позовної давності встановленого тривалістю у три роки.  

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.  

З матеріалів справи, вбачається:  

- з посвідчення серії НОМЕР_1   ( а.с.6)   , що ОСОБА_2 має статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, віднесена до І категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи;  

- з довідки  МСЕК серії НОМЕР_2, що ОСОБА_2 має ІІІ групу інвалідності 01.01.2009 р.  

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Відповідно до Закону України № 231-У від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» який набрав чинності з 31.10.2006 року, визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.  

Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає, правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорії 1.2.3.4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.  

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.  

Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня – 470 гривень, 01 квітня – 481 гривня, з 01 липня – 482 гривні, з 01 жовтня – 498 гривень.  

Також, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі,до ст. ст. 50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 1 групи – 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії для інвалідів 1 групи – учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня – 470 гривень, 01 квітня – 481 гривня, з 01 липня – 482 гривні, з 01 жовтня – 498 гривень.  

Також, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі,до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 3 групи – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» із змінами та доповненнями установлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних   []   их і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Установлено з 1 листопада  2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних   []   их і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 632 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 776 гривень; працездатних осіб - 744 гривні; осіб, які втратили працездатність, - 573 гривні.  

Розміри державних   []   их гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються   відповідними законами України   , цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. (   доповнено частиною згідно із Законом N 1715-VI (1715-17) від 06.11.2009}    

В Рішенні КСУ від 9 липня 2007 року вказано, що зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що   закон про Державний бюджет України як правовий акт   , чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він   стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби   , зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом регулювань інших законів України.  

В пункті 2 резолютивної частини Рішення КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначено: «Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  

Згідно з частиною 3 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року «Положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».  

Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».  

З пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 вбачається, що “Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин”.  

Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними».  

Згідно з частиною 6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними».  

Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені”   .  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.  

Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання доплати до пенсії як особа, яка постійно проживає в зоні радіоекологічного контролю засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на недосконалість певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган виконавчої влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання соціального та пенсійного забезпечення громадянину, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8 –рп/2005 ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які  визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його можливість, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.  

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь – яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Таким чином, з 09 липня 2007 р. та 22 травня 2008 року була відновлена дія норм ст. 50   Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3-ї групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно з 09 липня 2007р. по 31.12.2007р. та з 22 травня 2008 року по даний час.  

Згідно ст.58 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2008  № 107- VI, ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" від 09.07.2003  № 1058-IV розмір мінімальної пенсії за віком становить: з 01.01.2008р. – 470 грн., з 01.04.2008р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. – 482 грн., з 01.10.08 р. – 498 грн., з 01.01.2009 р. по 31.10.2009р. – 498 грн., в подальшому  розмір мінімальної пенсії за віком визначений  Законом  України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009р.  № 1646-VI, ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. згідно  якого розмір мінімальної пенсії за віком становить: з 01.11.2009р. -573 грн., з 01.01.2010р. – 695 грн., з 01.04.2010р. – 706 грн., з 01.07.2010р. – 709 грн., з 01.10.2010р.- 723 грн., з 01.12.2010р. – 734 грн.  

Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно ст.22 Конституції України – конституційні права та свободи гарантуються  і не можуть бути  відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.  

Враховуючи те, що позивач є інвалідом 3-ї групи інвалідність якої настала внаслідок аварії на ЧАЕС, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячної пенсії та додаткової пенсії.  

Таким чином, для позивача   як інваліда 3-ї групи, особи,   постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.  

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.  

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина України, включаючи і право на соціальне та пенсійне забезпечення, передбачені статтями  1,3 ч. 2 ст.6, статтею 8 , ч.2 ст. 19, статтями 22,23 ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері соціального і пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.  

Статтею 8 ЦПК України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.  

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р. рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Згідно вищевказаної статті мінімальний розмір пенсії за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які втратили працездатність, визначеного законом.  

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю повинна бути перерахована відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком   за період з   29.07.2007 р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.   ,   з урахуванням раніше виплачених сум.  

Суд вважає, що дії відповідача щодо виплати додаткової пенсії позивачу у розмірах, менших від визначених у ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  є неправомірними і порушують права позивача.  

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача конкретної суми боргу, то вони не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на доказах по справі.  

Крім того, відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.  

Згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено  

законом.  

Ураховуючи наведене та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.  

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.  

Суд вважає, що з відповідачів слід стягнути судові витрати по справі у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у сумі 37.00 грн.  

Згідно п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р. позивач, як особа,  яка  постраждала від аварії на ЧАЕС та відноситься до  І категорії,  звільнений від сплати судового збору, а відповідач на підставі п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993р.    

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215,294 ЦПК України, суд  

  ВИРІШИВ:  

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Каневі про перерахунок та виплату пенсії - задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі про відмову ОСОБА_2  у перерахуванні додаткової пенсії у відповідності до приписів статті 50 Закону України  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі перерахувати ОСОБА_2   додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з   29.07.2007 р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.   ,   за виключенням отриманих раніше коштів.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Каневі на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37.00 грн..  

Звільнити сторони від сплати судового збору.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  

  Головуючий                                                         О.В. Бурлака  

  З оригіналом згідно, який знаходиться  

в матеріалах ц/с № 2-1313/10                                                   О.В. Бурлака