КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
30.07.10 Справа № 02/266
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Зеленіної Н.І. (доповідач по справі),
суддів:
Мостової Г. І.
Мазур Л. М.
за участю представників сторін:
згідно з протоколом судового засідання від 30.07.2010 р.,
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»
на рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2010 року
у справі № 02/266 (Суддя Пащенко А.Д.);
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська м’ясна компанія», м.Черкаси;
до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», м.Черкаси;
про: визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ВАТ «Черкаське хімволокно»(далі-відповідач) про визнання недійсним Договору № 1 зберігання документів від 14.12.2005 року.
Позивач стверджує, що спірний договір має бути визнаний судом недійсним посилаючись на наступне:
- позивач не є архівною установою, а займається вирощуванням свиней;
- договір та акт прийому-передачі документів від імені ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»підписаний не директором Нестеренко М.В., а ОСОБА_1, про що свідчить додана до матеріалів справи копія заяви останнього про звільнення з роботи;
- особа, яка вчинила правочин (підписала договір № 1 від 14.12.2005 р.) не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- наступного схвалення вказаного правочину уповноваженими особами ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»не відбулось. Ніяких дій щодо виконання цієї угоди сторона-2 не здійснювала.
Позивач також зазначив, що звертався у грудні 2009 року до відповідача з листом, в якому просив прийняти архівні документи, які йому належать на праві власності. Відповідач у своїй відповіді на лист повідомив позивача про те, що питання передачі цих документів необхідно було уладнати з ЗАТ «Хімпобутсервіс», де зберігається вся архівна документація відповідача.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції, позивач подав заяву, в якій доповнив позов вимогою про зобов’язаня ВАТ «Черкаське Хімволокно»забрати архівну документацію, яка є його власністю і знаходиться на території свинокомплексу «Поляна»та була передана не уповноваженій особі за договором № 1 від 14.12.2005 року (а.с.74).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.04.2010 року у справі за № 02/266 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним договір №1 зберігання документів від 14.12.2005 року між ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»та ВАТ «Черкаське хімволокно». Зобов’язано ВАТ «Черкаське Хімволокно»забрати на території свинкомплексу «Поляна»архівну документацію, яка була передана неуповноваженій особі за договором №1 від 14.12.05р. Стягнуто з ВАТ «Черкаське Хімволокно»на користь ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»- 85 грн. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що договір № 1 від 14.12.2005 року підписаний не директором ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»Нестеренко М.В., як вказано в тексті договору, а особою, у якої не було повноважень на підписання такого договору - ОСОБА_1
Місцевим господарським судом відзначено, що факт підписання спірного договору від 14.12.2005 року не директором товариства не заперечується відповідачем і не потребує доказування.
Крім того, судом першої інстанції вказано на те, що суду не подано також доказів схвалення оспорюваного договору, як то вимагається ст.241 ЦК України для його дійсності, оскільки акт прийому-передачі документів від 14.12.2005 року, на який посилається відповідач, підписаний також не директором ТОВ «Черкаська м’ясна компанія», а довідки, які видавало товариство, не мають відношення до діяльності господарства.
За оцінкою місцевого господарського суду вимога позивача про зобов’язання відповідача забрати архівну документацію, яка є його власністю і знаходиться на території свинокомплексу «Поляна», також підлягає задоволенню, оскільки ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»не є архівною установою, воно не є правонаступником ВАТ «Черкаське Хімволокно», і незрозуміло, з яких підстав відповідач передав документацію за 1944 –1999 роки, яка не має і не може мати відношення до позивача, що придбав певну частину нерухомості у 2000 році.
На думку суду першої інстанції не можуть застосовуватися підстави недійсності правочину (оскільки спірний правочин укладений не тією юридичною особою, яка вказана у ньому як сторона).
Не погоджуючись з вище вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2010 року в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
На думку відповідача суд першої інстанції порушив норми матеріального права та прийняв рішення без з’ясування всіх обставин справи. Зокрема, відповідач вважає, що доказами схвалення спірного правочину є фактичне прийняття документації на зберігання, про що свідчить Акт прийому-передачі документації від 14.12.2005 року, додаток № 1 до договору «Опис справ постійного зберігання», відповідно до якого приймалась зазначена документація посадовими особами позивача, а також фактичне знаходження документації у позивача на момент розгляду спору.
Також, відповідач не погодився з рішенням, в частині зобов’язання відповідача забрати архівну документацію, яка знаходиться на території свинокомплексу «Поляна», з тих підстав, що на його думку, в разі визнання недійсним спірного договору, позивач зобов’язаний повернути (передати) відповідачу архівну документацію, а відповідач –прийняти її у позивача.
Ухвалою від 12.05.2010 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою відповідача порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2010 року.
Позивач надав відзив, в якому просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
У судовому засіданні 30.06.2010 року представник відповідача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Ухвалою суду від 14.07.2010 року розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю викликати у наступне судове засідання Нестеренка М.В.
У судовому засіданні 28.07.2010 року представник позивача надала письмове пояснення, в якому зазначила, що Нестеренко М.В. прибути у судове засідання не може, у зв’язку з інвалідністю, крім того, вказана особа з травня 2009 року в ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»не працює.
У судовому засіданні 28.07.2010 року колегією суддів оголошено перерву до 30.07.2010 року для підготовки та оголошення повного тексту постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши та перевіривши юридичну оцінку суду першої інстанції фактичних обставин справи, повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У процесі перегляду справи колегією суддів встановлено, що у лютому 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним Договору зберігання документів № 1 від 14.12.2005 року (далі –Договір), який укладений між ВАТ «Черкаське хімволокно»(за договором –Сторона –1) та ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»(за договором –Сторона –2).
У преамбулі спірного договору визначено: «..враховуючи, що п/г «Поляна»було у власності ВАТ «Черкаське хімволокно»(період з 1944р. по 1999р.), в зв’язку з чим вся документація п/г «Поляна»знаходилась на зберіганні ВАТ «Черкаське хімволокно». Згідно Договору №33-1 від 08.06.04р. п/г «Поляна» перейшло у власність ТОВ «Черкаська м’ясна компанія». Враховуючи те, що всі працівники, які працювали на п/г «Поляна», продовжують працювати в ТОВ «Черкаська м’ясна компанія», для зручності надання довідок колишнім працівникам п/г «Поляна», сторони договорились укласти даний Договір про передачу і зберігання всієї документації на наступних умовах:».
Підпункт 1.1. пункт 1 Договору, Сторона -1 передає, а Сторона – 2 приймає згідно з актом прийому-передачі всю архівну документацію, пов’язану зі здійсненням діяльності підсобного господарства «Поляна»(в тому числі документи з особового складу підприємства), на зберігання протягом строку дії цього Договору.
Підпункт 2.2. пункт 2 Договору, Зберігання архівної документації безоплатне.
Строки зберігання –згідно з термінами зберігання архівних документів, передбачених чинними нормативними актами (п.п.2.3. п.2 Договору).
Сторона –2 організовує використання документів, видає у встановленому порядку архівні довідки, копії витягів юридичним особам і громадянам (п.п.3.1. п.3 Договору).
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до закінчення строку зберігання (згідно з п.2.3. цього Договору) (п.п.3.2. п.3 Договору).
Перелік документації п/г «Поляна», що передається ТОВ «Черкаська м’ясна компанія», є невід’ємною частиною даного Договору (п.п.3.4. п.3 Договору).
Спірний Договір підписано від ВАТ «Черкаське хімволокно»головою правління Турчаненко Ю.Т., а від ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»директором Нестеренко М.В.. Підписи названих осіб скріплені печатками юридичних осіб.
У цей же день, 14.12.2005 року сторони підписали Акт прийому-передачі документів (а.с.11).
В Акті прийому-передачі визначено, що відповідно до Договору № 1 від 14.12.2005 року зберігання документів Сторона -1 передала, а Сторона –2 прийняла всю архівну документацію, згідно з Додатком № 1 до вищевказаного договору.
Акт прийому-передачі документів від 14.12.2005 року підписано від ВАТ «Черкаське хімволокно»головою правління Турчаненко Ю.Т., а від ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»директором Нестеренко М.В.. Підписи названих осіб також скріплені печатками юридичних осіб.
Позивач у позові стверджує, що правочин суперечить ст.203 ЦК України, а саме п.2 цієї статті, згідно з яким визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
На думку позивача спірний договір підписаний не директором ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»Нестеренко М.В., як вказано в тексті Договору, а особою, у якої не було повноважень на підписання такого договору, а саме ОСОБА_1, який на момент підписання договору був начальником свинокомплексу на підсобному господарстві «Поляна». При цьому, позивач вказав, що таким доказом є копія заяви ОСОБА_1 про звільнення з роботи, з якої, на думку позивача видно, що підпис на заяві про звільнення співпадає з підписом на спірному договорі та акті прийому-передачі документів.
Частинною 3 статті 215 ЦК передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Тобто, статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Місцевий господарський суд повністю погодився з доводами позивача. В оспорюваному рішенні суд встановив, що договір № 1 від 14.12.2005 року підписаний не директором ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»Нестеренко М.В., як вказано в тексті договору, а особою, у якої не було повноважень на підписання такого договору - ОСОБА_1, тому договір має бути визнаний недійсним на підставі п.2 ст.203 ЦК України.
Задовольняючи другу позовну вимогу, судом першої інстанції зазначено, що у даному випадку не можуть застосовуватися підстави недійсності правочину (оскільки спірний правочин укладений не тією юридичною особою, яка вказана у ньому як сторона).
Проте, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2010 року прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим має бути скасовано, враховуючи наступні обставини.
По-перше, як було наведено вище, позивач стверджує, що підпис на спірному договорі № 1 від 14.12.2005 року не належить директору ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»Нестеренко М.В., а належить ОСОБА_1, який на момент підписання договору був начальником свинокомплексу на підсобному господарстві «Поляна».
Колегія суддів вважає, що для вирішення такого питання мала бути призначена судова почеркознавча експертиза для ідентифікації виконавця підпису на спірному договорі, оскільки такий факт потребує доказування, і встановлення якого потребує спеціальних знань.
По-друге, позивач в обгрунтування позовних вимог додав до матеріалів справи довідку №67 від 31.03.2010 року, в якій вказано, що основна печатка ТОВ «Черкаська м’ясна компанія», якою завіряють підписи директора та головного бухгалтера на фінансових документах, договорах, довідках та інших документах товариства виготовлена у 1996 році з моменту створення товариства і з того часу не змінювалася (а.с.51).
Колегія суддів вважає, що встановлення відповідності печатки ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»на вказаній довідці з печаткою ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»на спірному договорі, проводиться в порядку призначення судової технічної експертизи реквізитів документів, основним завданням якої є ідентифікація печаток, штампів, факсиміле і т.п. за їх відбитками.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд не мав права без призначення у даній справі названих вище судових експертиз, керуючись доводами сторін, встановлювати факт, що Договір № 1 від 14.12.2005 року підписаний не директором ТОВ «Черкаська м’ясна компанія»- Нестеренко М.В., а іншою особою, зокрема ОСОБА_1. Висновок господарського суду, що цей факт є доведеним і не потребує доказуванню, колегія суддів оцінює помилковим.
Також, колегія суддів вважає необгрунтованим на законі рішення місцевого господарського суду про зобов’язання ВАТ «Черкаське Хімволокно»забрати на території свинкомплексу «Поляна»архівну документацію, яка була передана не уповноваженій особі за договором №1 від 14.12.05р., оскільки будь-яких письмових доказів, які б підтверджували, що документація передана «не уповноваженій особі»матеріали справи не містять. Крім того, в резолютивній частині судом не було ідентифіковано, яку саме архівну документацію мав забрати відповідач.
Колегія суддів відзначає, що місцевим господарським судом не надано жодної правової оцінки тому факту, що позивач жодним доказом не обгрунтував початок перебігу строку позовної давності і не довів, що він дізнався про існування спірного договору тільки у грудні місяці 2009 року, у розумінні ст.261 ЦК України.
Ухвалою від 14.07.2010 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом було зобов’язано Нестеренка Миколу Васильовича та інших уповноважених представників сторін з’явитись у судове засідання суду апеляційної інстанції, явка яких визнана обов’язковою.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово
Стаття 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Стаття 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Для правильного вирішення даного спору необхідним є призначення судової почеркознавчої експертизи. Ідентифікація виконавця підпису на спірному договорі потребує спеціальних знань.
У судовому засіданні 28.07.2010 року представники позивача і відповідача надали колегії суддів усні пояснення щодо неможливості прибуття у судове засідання Нестеренка М.В., посилаючись на те, що на даний час дана особа є інвалідом і майже не рухома. Представники сторін також вказали на те, що на їх думку в матеріалах даної справи містяться всі необхідні докази, будь-яких інших додаткових доказів, які можуть мати значення для правильного вирішення спору сторони не мають, проведення судових експертиз не ініціювали.
Беручи до уваги нез’явлення у судове засідання суду апеляційної інстанції Нестеренка М.В. та надані представником позивача в судовому засіданні 28.07.2010 року пояснення з цього приводу, колегією суддів встановлена неможливість призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.
На переконання колегії суддів позивач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи, не надав жодних достатніх та обгрунтованих доказів на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог. Колегія суддів відзначає, що суд позбавлений можливості задовольнити позов про визнання договору недійсним, підписаного неуповноваженою особою лише на підставі наданих пояснень представниками сторін без проведення судової почеркознавчої експертизи.
Враховуючи наведене вище, відповідно до п.2) ст.103, п.1), п.2) ч.1 ст.104 ГПК України, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2010 року у справі № 02/266 прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні наведених вище норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 42 грн. 50 коп., сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 46, 49, 99, 101, п.2) ст.103, п.1), п.2) ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»на рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2010 року у справі № 02/266 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2010 року у справі № 02/266 скасувати і прийняти нове рішення.
3. Відмовити в позові повністю.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська м’ясна компанія»(ідентифікаційний код 21374213) на користь відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»(ідентифікаційний код 00204033) 42 грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.
6. Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Зеленіна Н.І.
Судді:
Мостова Г. І.
Мазур Л. М.
Дата відправки