Справа  № 2 -   534   (2010 р.)  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  7 вересня   2010 року  

м.Бучач  

Бучацький районний суд Тернопільської області  

 В  складі : головуючого  судді     Кузевича  Й.Я.,  

при секретарі                                 Пастушаку І.Д.,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бучачі  справу за  позовом   ОСОБА_1     до   управління  Пенсійного фонду України  в  Бучацькому  районі    про  визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги  «Дітям  війни» за  2007-2008  роки  в сумі   1419,10   грн., -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченого йому щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з липня 2007 р.   по  грудень 2008 р.  , як особі, що у встановленому порядку набула статус дитини війни в сумі   1419,10   грн.   

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він відноситься до категорії “діти війни” і ст.6 зазначеного Закону в редакції від 19.12.2006 р. передбачена виплата підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у 2007-2010 роках ці кошти йому нараховувались та виплачувались не в повному обсязі, оскільки право на отримання підвищення було обмежено п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка згідно рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 визнана такою, що не відповідає вимогам Конституції України. Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене, а тому просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі недоплачене йому підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період часу у визначеній сумі.    

В судовому засіданні позивач позов підтримав із  вищезазначених підстав.            

Представник  відповідача в судове засідання не з’явився, згідно поданого відзиву позов заперечив, мотивуючи тим,  що протягом 2007-2008 років  надбавка по пенсії  позивачу  не  виплачувалася, оскільки  кошти на це не були передбачені в Державному бюджеті і відповідно не було фінансування,  протягом 2008 року надбавка по пенсії  позивачу    виплачувалася  протягом року  в розмірі  10%, оскільки  кошти на це  були передбачені в Державному бюджеті  саме в такому обсязі. Просить суд розглядати справу у його відсутності.  

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив такі обставини:  

Позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні   № НОМЕР_1  від 07.12.1994 року  .   

У відповідності до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.    

Згідно ст.6 названого Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.    

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. (ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”).

Відповідно до Конституції та законів України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.      

Згідно ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.     При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод (ст.22 Конституції України).    

Частиною 2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами    

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, зокрема положення п.12 ст.71 вказаного закону.    

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни- п. 41 розділу ІІ  закону.    

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)   ,    положення п. 2 п 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».    

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, тобто, з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.    

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.        

У 2007 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був визначений  

 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. У 2008 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» становив: з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня – 482 гривні,  з 1 жовтня – 498 гривень. Однак, у 2007 році виплата підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу не проводилась, у січні-березні 2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні-червні 2008 року-48грн. 10 коп., липні-вересні 2008 року-48 грн. 20 коп., жовтні-грудні 2008 року-49 грн. 80 коп.    

Відповідно до п.п. 7 п.2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.    

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не може бути прийняте судом до уваги.  

Разом з тим прохання позивача   щодо стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі  доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягає задоволенню, оскільки така виплата їм не була нарахована, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.    

Таким, чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до часткового задоволення, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають поновленню шляхом визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі неправомірними  та зобов’язання провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах строку позовної давності за періоди з   05.08.2007   року по 31.12.2007 року та з  22.05.2008 року по   31.12.2008   року включно.    

Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до зазначеної норми  

Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вище вказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов’язків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов’язати Управління  

Пенсійного фонду України у Бучацькому районі   самостійно здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за відповідні періоди.    

Оскільки п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито» встановлено, що Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита, суд вважає, що судові витрати по справі в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок позивача , а із УПФ в Бучацькому районі  слід  стягнути  на користь позивача  37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді.    

Керуючись ст.ст. 3,8,22,46,48,55,64,124,152 Конституції України, ст.ст.  1,10,15,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, ст.1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489- V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від  

 28.12.2007 року №107-VI, ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 р.», ст.52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 р.», рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд,-            

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.    

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Бучацькому районі неправомірними.    

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Бучацькому районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1     підвищення до пенсії, передба-ченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 5 серпня  2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня   2008 року включно, з врахуванням виплачених сум.  

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.  

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Бучацькому районі на користь     ОСОБА_1    37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.          

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Бучацький  районний  суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.    

 Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя                      Й.Я.Кузевич