Р і ш е н н я

І м е н е м  У к р а ї н и

Справа №2-101/2010

16 вересня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Судді              - Овчаренко Н.Г.

При секретареві    - Волошиній Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна,-

В с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги наступними обставинами. З відповідачем вони перебували у незареєстрованому шлюбі з 1998 року по червень 2006 року. За час спільного проживання у лютому 2005 року ними на взятий у банку кредит була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка оформлена на відповідача. Також за час спільного проживання вони придбали предмети домашнього вжитку.

У червні 2006 року шлюбні стосунки вони з відповідачем припинили, позивачка виїхала з квартири та переїхала проживати до батьків у м.Павлоград Дніпропетровської області.

Первісно позивачка просила поділити спільно нажите майно, виділивши їй комп»ютер та грошову компенсацію за решту  майна у розмірі 132 275 грн. В процесі розгляду справи, коли спершу мати відповідача, а після її смерті відповідач пред»явили до суду зустрічний позов про визнання права власності на 2\3 частини квартири, позивачка в усній формі уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути на її користь грошову компенсацію ринкової вартості 1\3 частини квартири АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої уточнені позовні вимоги та, посилаючись на ті самі підстави, просила суд їх задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначив, що спільно нажитим майном він вважає лише суму внеску банку в погашення взятого на придбання квартири кредиту, яка становить за період з лютого 2005 по червень 2006 років 16 500 грн згідно наданих ним документів про сплату кредиту. До того ж, він за розпискою сплатив позивачці 450 грн, а тому вважає, що позивачці він повинен сплатити 7800 грн.

В процесі розгляду справи мати відповідача подала до суду позов про визнання права власності за нею на 2\3 частини спірної квартири, так як вона продала належну їй та синові квартиру у м.Кривому Розі та  виручені гроші віддала сину для придбання квартири у м.Дніпропетровську.

Після смерті матері, відповідач, як спадкоємець, пред»явив ці ж зустрічні позовні вимоги вже від свого імені, але у судовому засіданні 15.09.2010 представник відповідача відмовилася від зустрічного позову та ухвалою суду провадження за зустрічними позовними вимогами закрите.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що ОСОБА_1 судовим рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19.05.2009, яке набрало чинності згідно з ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.08.2009, відмовлено у вселенні у спірну квартиру та усуненні перешкод у користуванні нею. У вищезазначених рішеннях встановлено, що позивачка не є членом сім»ї відповідача, факт проживання однією сім»єю судом не встановлювався, оскільки позивачка такої вимоги не ставила.

Оскільки цими рішеннями не визнано право позивачки на спірну квартиру, просять суд відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог.

Вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Так як відповідач визнав, що він проживав з позивачкою разом у спірній квартирі з дня її придбання за отриманий кредит (а.с.48) у лютому 2005 року та до червня 2006 року, сплачені банку за цей час кошти у розмірі 16 500 грн (а.с.49-64) суд вважає спільно нажитими коштами позивачки та відповідача, які і підлягають поділу.

З урахуванням отриманих позивачкою від відповідача у червні 2006 року 450 грн згідно з розпискою (а.с.46), стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає 7 800 грн.

Інші вимоги про поділ спільно нажитого майна задоволенню не підлягають, так як сама ж позивачка визнала у своєму позові, що вона, як інвалід 2-ї групи, фактично знаходилася на утриманні відповідача.

Керуючись ст.74 СК України, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 800 грн, в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 78 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину витрат на ІТЗ у розмірі 15 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                  Н.Г.Овчаренко