У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Прохорович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 05 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” за місцезнаходженням Рівненської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 05 травня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” за місцезнаходженням Рівненської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вважаючи дане рішення незаконним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу. При цьому вона посилається на те, що всупереч вимогам ЗУ України „Про іпотеку” жодної письмової вимоги про усунення порушення основного зобов”язання та/або умов іпотечного договору від відповідача не отримувала.
Апелянт відмічає, що згідно з ст. 89 ЗУ „Про нотаріат” визначено обов”язкові реквізити виконавчого напису. У виконавчому написі № 5538 від 16 липня 2008 року відсутній строк, за який проводиться стягнення.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис, вчинений 16 червня 2009 року приватним нотаріусом Бештинарським О.В. за № 3197, відповідає п. 5.5. діючих Правил ведення нотаріального діловодства, які передбачають, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва та інші документи за формами, встановленими цими Правилами.
З такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається, договір є обов”'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 1050 , 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати кошти (кредит) позичальникові розміром та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. У випадках прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України „Про іпотеку” іпотека має похідний характер від основного зобов”язання і є дійсною до припинення основного зобов”язання.
Частина 1 ст. 12 вказаного Закону передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов”язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов”язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов”язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов”язанням шляхом звернення на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що 11 червня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 014/89-07/247 згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит на суму 380000 доларів США строком до 10 червня 2017 року. Узгоджено графік погашення кредиту (а.с. 7-14).
У забезпечення виданого кредиту 11 червня 2007 року сторони уклали Договір іпотеки № 014/89-07/247/1. Предметом іпотеки є нерухоме майно: приміщення ресторану “Льонок”, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. О.Дундича, 5 і належить на праві власності позивачці (а.с. 15-17).
Однак ОСОБА_1 зобов”язань по кредитному договору належним чином не виконувала.
За умовами кредитного договору (п.п. 1.9.1. а.с. 10 зв.) банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов”язань за договором в повному обсязі.
У зв”язку з невиконанням умов кредитного договору по своєчасному поверненню кредиту, листом від 02 березня 2009 року позивачці була направлена вимога про усунення порушень та попередження про вчинення виконавчого напису на вказаному вище договорі іпотеки (а.с. 55-56).
Виконавчий напис вчинено відповідно до правил ст. 89 ЗУ “Про нотаріат” (а.с. 37-38).
Згідно із роз”ясненнями ч. 2 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 “Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні”, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі може бути оспорена боржником лише в позовному провадженні.
Боржниця ОСОБА_1 зазначені у виконавчому написі суми заборгованості у встановленому порядку не оспорює.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі дії банку відповідають вимогам чинного законодавства і не порушують прав позивачки.
Доказів звернення до банку з проханням реструктуризувати заборгованість апелянтом не надано.
Викладені в апеляційній скарзі мотиви і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 05 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : В.С. Василевич
С.В. Демянчук