Справа № 2-1431/2010

                                                    Р І Ш Е Н Н Я  

                                            І М Е Н Е М    У К Р А І Н И

   02 вересня    2010 року                                                                  смт.Голованівськ          

                       Голованівський районний суд   Кіровоградської області

в складі головуючого судді -                                 Бутенко О.Ф.

при секретарі судового засідання -                      Сіренченко О.І.

розглянувши  в відкритому  судовому  засіданні  в залі  суду  цивільну    справу  за позовом   ОСОБА_1 до      Управління      Пенсійного  Фонду України в Голованівському районі про перерахування  пенсії   з врахуванням  щомісячної  державної соціальної допомоги «Дітям війни»

                                                          в с т а н о в и в:

                         Позивач  звернувся до суду з  зазначеною заявою  і вказав, що  згідно ст. 1  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни.

        Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відповідач повинен був в 2007-2010 роках виплачувати йому  щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. З 01 січня 2008 року виплачує лише 10%.

    Відповідно ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» встановлені цим Законом соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншим правовим актом.

    Ст..28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність.

    ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» не зупиняв і не обмежував. Відповідач зобов’язаний виконувати її в повному обсязі. Своїми неправомірними діями відповідач  спричинив йому  майнову шкоду і порушив його  конституційні права, передбачені ст.ст. 22, 46 Конституції України.

     Просить визнати дії  відповідача по невиплаті йому   щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, в повному розмірі, неправомірними.

    Зобов’язати відповідача виплатити йому   щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в розмірі 20% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 23 вересня 2008 року  та з 01 січня 2009 року  по 01 серпня  2010 року включно.

    Зобов’язати відповідача виплатити йому    витрати  по справі .

    Позивач   ОСОБА_1  належним чином  повідомлений  про  час, місце  і дату  розгляду  справи , на  попередній  розгляд  справи  не з»явився , надав  заяву про  слухання  справи  в його відсутність , позовні  вимоги  просить задовольнити  в  повному  обсязі.

    Представник  відповідача -  Управління Пенсійного Фонду  України в Голованівському  районі  Кіровоградської області  позов  не визнав , надав  суду  заперечення,  в якому  зазначив , що ОСОБА_1  є дитиною війни  і іншими  пільгами  не  користується .  У 2006-2007 роках  дана  допомога  позивачу  не надавалась  взагалі , а  з 2008 року виплачується  у розмірі  10% .

В 2009 році , відповідно  до Закону України  «Про  Державний бюджет України  на 2009 рік» , діяв  прожитковий  мінімум для осіб ,що втратили  працездатність , в розмірах, що діяли  в грудні 2008 року , тому  позивачу  в 2009 році  виплачувалась  надбавка  в розмірі  49 грн 80 коп щомісячно.

Управління  ПФУ в Голованівському  районі  є виконавчим  органом , який діє на підставі   законодавчих актів та  нормативних документів.

В зв»язку з тим , що механізм  реалізації положень ст. 6 Закону  України № 2195 відсутній , підстав для  визнання  дій  УПФУ в Голованівському районі з невиплати  позивачу доплати до пенсії як дитині  війни неправомірними  немає.

Просить  в задоволенні  позову  відмовити  в повному обсязі . Справу  слухати  без участі представника  УПФУ  в Голованівському  районі Кіровоградської  області .

Враховуючи , що від сторін надійшли  заяви  про розгляд  справи  без їх участі , суд вважає можливим  справу  розглянути  без участі  сторін.

Суд , дослідивши матеріали  справи  в їх сукупності дійшов до висновку , що позов  підлягає  задоволенню  частково .  

            Приписами ст. 1  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитина війни, це особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої  світової  війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.

           Позивач  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку  в УПФ України в Голованівському районі Кіровоградської області ,  має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах цивільної  справи: паспортом НОМЕР_1  (а/с-4-5), посвідченням  №  НОМЕР_2  (а/с-6) з відміткою «дитина війни»,  тобто на нього   розповсюджуються всі  пільги та соціальні  гарантії , передбачені  Законом України «Про соціальний захист дітей війни» .

    Згідно ст. 61 ЦПК України дана  обставина доказування не потребує , як така , що визнається  сторонами,суд не має сумнівів щодо достовірності  цієї обставини та добровільності  її визнання .

    В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком  встановлено ч. 1  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування»  № 1058-У1 від 09.07.2003 року, відповідно до якого  за наявності достатнього  страхового  стажу  мінімальний  розмір пенсії за віком  встановлюється  у розмірі  прожиткового  мінімуму для осіб , які втратили  працездатність.

    Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний  захист  дітей  війни»  фінансове забезпечення  соціальних гарантій , передбачених цим Законом , здійснюється  за рахунок  коштів Державного бюджету .

Відповідно до  ч. 2 ст. 95 Конституції України  виключно законом  про Державний бюджет  визначаються  будь-які  видатки  держави  на загальносуспільні  потреби , розмір  і цільове  спрямування  цих видатків .

П.п. 3, 4  ст. 22  , ст. 23 Бюджетного кодексу України  встановлено , що  Управління Пенсійного Фонду , як головний  розпорядник  коштів  місцевого бюджету , отримує бюджетні  призначення  шляхом  їх затвердження  у Законі  про Державний бюджет України  чи  рішенні  про місцевий бюджет  і може  здійснювати  з бюджету  будь-які  бюджетні  зобов’язання  та платежі  лише  за наявності  відповідного бюджетного  призначення , яке  встановлюється  Законом  про Державний  бюджет  чи рішенням  про місцевий бюджет .

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

 Відповідно до  п.12 ст.71 Закону України   «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами) дію  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами) на 2007 рік зупинено.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік»  від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами),  яким зупинено на 2007 рік  дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» -  визнано таким, що не відповідає Конституції України (визнано  неконституційним).

    Згідно п. 5 резолютивної частини  вказаного рішення  Конституційного Суду  України  зазначене  рішення  має преюдиціальне  значення  для судів загальної  юрисдикції  при  розгляді  ними  позовів  у зв’язку  з правовідносинами , які  виникли  внаслідок  дії  положень  статей Законів , що визнані неконституційними .

    В  ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто  рішення  Конституційного Суду  України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року  зворотної дії в часі  не має  і  на період  до 09 липня 2007 року не поширюється .

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року- з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивача    на нарахування та отримання  ним  підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком і його  вимоги  в цій  частині  підлягають задоволенню.

Згідно з п. 41 розділу II Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законоданчих актiв України” вiд 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України ?ро соцiальний захист дiтей вiйни”, викладена в новiй редакції , визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту”) до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів  війни , гарантії їх соціального захисту»  від 22.10.1993 р № 3551-Х11 визначено , що  учасникам війни  пенсії підвищуються  на 10 відсотків  прожиткового  мінімуму  для осіб , які втратили працездатність.

22 травня 2008 року  Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України”  визнані неконституційними.

 Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування йому  підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.

У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.

               Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету  Міністрів України  надано  право  у 2009 році  встановлювати  розміри соціальних  виплат , які  відповідно до  законодавства  визначаються  залежно від розміру  мінімальної заробітної плати , в  абсолютних сумах  у межах  асигнувань, передбачених  за відповідними бюджетними  програмами.

Названа норма передбачає  встановлення  в абсолютних  сумах  розмірів лише  тих виплат , вихідним  критерієм  розрахунку  яких є розмір  мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія  не  поширюється  на  спірні  відносини, оскільки  розмір  зазначених  соціальних виплат  згідно  із Законом  України «Про  соціальний  захист дітей  війни»  залежить від розміру  мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний  бюджет України  на 2010 рік» ст. 6  Закону України «Про  соціальний  захист дітей війни» також  не зупинялась .

Отже, нарахування  та  виплата  у 2007р , 2008 р ,  2009 році та  в січні –липні  2010 року  дітям  війни  підвищення  до пенсії  або щомісячного грошового  довічного утримання  чи  державної соціальної допомоги , що виплачується  замість  пенсії повинні здійснюватися  відповідно до норм ст. 6 Закону  України «Про соціальний  захист  дітей війни» .

Судом встановлено , що позивач перебував  на обліку  в УПФУ в Голованівському районі  і відповідач  в 2007 році державну соціальну  допомогу  як дитині  війни позивачу  не виплачував   , в 2008 р, в 2009 році та  в січні –липні  2010 року виплачував  позивачу  підвищення  до  пенсії як дитині війни  в розмірі  10% мінімальної пенсії за віком , тобто діяв  неправомірно.

Постановою Голованівського районного суду  від 26.10.2009 року суд зобов»язав  відповідача  виплатити  позивачу щомісячну  державну допомогу  соціальну  допомогу  за період  з 23.09. по 31.12.2008 року. Дніпропетровський  апеляційний  адміністративний суд  своєю  постановою  від 21.01.2010 року  постанову  Голованівського районного  суду  доповнив , зобов»язав  відповідача  перерахувати  пенсію  позивача  крім 2008 року   також  за період  з 01.01.2009 року  по 26.10.2009 року .  

Таким чином , вимоги позивача щодо  зобов»язання  відповідача  в  2007 р ,  в 2008 р, в 2009 р  та  січні- липні    2010 року   нарахувати  та виплатити  йому   соціальну  допомогу – підвищення  до пенсії як  дитині  війни  в розмірі   30 %  мінімальної пенсі за віком   відповідно до вимог  ст. 6  Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» підлягають задоволенню частково.  

Управлінню  Пенсійного фонду України в Голованівському  районі  належить  здійснити  перерахунок  пенсії  позивача за  2007 р , 2008 р, 2009 рік  та  за січень – липень 2010 року  виплатити  йому  підвищення  до пенсії  в розмірі  30%  мінімальної пенсії  за віком  з урахуванням  10% доплат,які були  виплачені  йому    в цей період та постанов  суду .

Відповідно до  ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

В ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції,зазначено , що  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до  якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як  lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Розмір мінімальної пенсії  за  віком  визначається  лише  за  правилами, передбаченими  частиною першою  статті  28  Закону  України  "Про   загальнообов'язкове   державне  пенсійне  страхування". Іншого нормативно-правового  акта,  який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір,  немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч.3 ст. 28 Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з  якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений  абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно  для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно з цим Законом,  оскільки  наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для  відмови  в  реалізації  позивачу  конституційної  гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дитині війни.

Судом  встановлено , що позивач звернувся до суду  з  позовом   06.08.2010  року ,  тобто  з пропуском трирічного  строку  позовної давності

Відповідно до ст. ст. 257 ,267  ЦК України  загальна  позовна  давність  встановлюється  тривалістю  у три  роки  і застосовується  судом  лише за заявою  сторони  у спорі , зробленою  до винесення  ним  рішення  .

Відповідач  такої заяви  суду  не надав , тому  строк  позовної давності  судом  не застосовується .

Згідно довідки  Управління Пенсійного Фонду  України  в Голованівському районі  позивач   ОСОБА_1     в  2007 році державну соціальну  допомогу  як дитина  війни  не отримував , в листопаді-грудні  2009 році та в січні- липні    2010 року  одержував  державну  соціальну допомогу  як дитина  війни  в розмірі 10% мінімальної  пенсії  за віком .

Постановою Голованівського районного суду  від 26.10.2009 року суд зобов»язав  відповідача  виплатити  позивачу щомісячну  державну допомогу  соціальну  допомогу  за період  з 23.09. по 31.12.2008 року. Дніпропетровський  апеляційний  адміністративний суд  своєю  постановою  від 21.01.2010 року  постанову  Голованівського районного  суду  доповнив , зобов»язав  відповідача  перерахувати  пенсію  позивача  крім 2008 року   також  за період  з 01.01.2009 року  по 26.10.2009 року .  

Відповідно до  приписів Закону  України  «Про Державний бюджет  України  на 2007 рік» прожитковий  мінімум для осіб , що відносяться до  основних соціальних  і демографічних  груп населення  (мінімальна пенсія за віком)  в  серпні  –вересні 2007 року   складав  440 грн , в жовтні –грудні 2007 року  -   460 грн.

Відповідно до  приписів ч. 1 ст. 54  Закону України  «Про Державний бюджет  України на 2009 рік» прожитковий  мінімум для осіб , що відносяться до  основних соціальних  і демографічних  груп населення  (мінімальна пенсія за віком)  встановлено в розмірах , що  діяли  в грудні 2008 року , тобто  498 грн.

    Законом України «Про внесення змін до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий  мінімум  для осіб , що втратили  працездатність , в листопаді та грудні 2009 року було збільшено  до 573 грн.

В січні-  квітні  2010 року  відповідач  виплачував  позивачу  соціальну  допомогу  також  в розмірі 10% мінімальної  пенсії  за віком , в зв»язку  з тим , що бюджет  на 2010 рік  не було  прийнято.

    Таким чином , 30%  мінімальної пенсії за віком  в серпні –вересні  2007 року  складав  132 грн, в жовтні –грудні 2007 року  - 138 грн , в  травні-червні 2008  року  складав  141грн , 00 коп ,  в липні – вересні  2008 року – 144 грн 60  копи , в жовтні-грудні-2008 року , в січні-жовтні 2009 року -  149 грн 40 коп  щомісячно, в листопаді-грудні  2009 року-171 грн 90 коп   ,  в січні –березні    2010 року - 208 грн 50 коп, в квітні- червні  2010 року- 211 грн 80 коп   щомісячно.

    Враховуючи  викладене , суд вважає, що відповідач зобов»язаний  був  з -09.07.2007 року  по 31.12.2007 року , 22.05.2008 р  по 23.09.2008 року , з 01 листопада 2009 р  по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010  р  по 01 серпня   2010 року  нараховувати  та виплатити  позивачу  підвищення  до пенсії як дитині війни    відповідно  до вимог  ст. 6  Закону України «Про  соціальний  захист  дітей  війни» в розмірі  30% зазначеної  мінімальної  пенсії за віком  ( прожитковий мінімум для  осіб , що втратили  працездатність) .

    Відповідно до ст. 10 ЦПК України  цивільне судочинство  здійснюється на засадах  змагальності  сторін. Сторони , які беруть участь  у справі, мають рівні права  щодо  подання  доказів, їх дослідження  та  доведення  перед  судом  їх переконливості. Кожна сторона  повинна довести ті обставини , на які  вона  посилається , як  на підставу  своїх  вимог  або заперечень.

    Статтею 19 ЦК України передбачено , що особа має право  на самозахист  свого цивільного права  та права  іншої  особи  від  порушень  і протиправних посягань. Право на захист особа  здійснює  на свій  розсуд . Одним  із способів  захисту  цивільних прав  та інтересів  є визнання  незаконними  рішення  , дій чи  бездіяльності  органу  державної влади, органу  влади  Автономної  республіки  Крим  або  органу  місцевого  самоврядування , їхніх посадових  і службових  осіб.

    Відповідно до положень  ст. 21 ЦК України  суд  визнає незаконним   та скасовує  правовий  акт  індивідуальної дії , виданий  органом державної  влади , органом  влади  Автономної республіки  Крим  або  органом  місцевого  самоврядування , якщо він суперечить актам  цивільного  законодавства  і порушує  цивільні  права  і інтереси  осіб.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги  як дитині війни за 2007 ,  за 2008 р , за листопад-грудень  2009 рік  та за січень – липень  2010 р відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про  соціальний  захист дітей війни» , тобто  в розмірі  30% мінімальної  пенсії за віком , право  позивача  на зазначені  виплати  підлягає  відновленню , а позов –задоволенню частково.

Доводи  відповідача  в частині  неврегульованості  на законодавчому  рівні  порядку  здійснення доплат  особам , які мають статус дітей війни  не може бути  підставою  для не здійснення  таких виплат або відмови  в задоволенні  позову .

Відповідно  до п.1, п.3 , п. 15 «Положення  про Пенсійний Фонд України» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України  від 24.10.2007 року № 1261 Пенсійний Фонд України є центральним  органом  виконавчої влади , діяльність  якого спрямовується  і координується  Кабінетом Міністрів України  через Міністерство  праці  та соціальної політики , одним з основних завдань якого є забезпечення  своєчасного  і в повному  обсязі фінансування  та виплати пенсій , допомоги  на  поховання , інших виплат , які згідно  із законодавством  здійснюється  за рахунок  коштів Пенсійного Фонду  України та інших джерел , визначених  законодавством . Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження  безпосередньо та через утворенні  в установленому  порядку головні управління  Фонду  в Автономній Республіці Крим , областях , м. Києві    та Севастополі, управління  в районах , містах  і районах у містах.

Згідно ст.. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія  призначається  та перераховується  відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.

Позивачем пред’явлено  позовні вимоги  до управління Пенсійного Фонду України  в Голованівському  районі  Кіровоградської області .

Судом встановлено , що позивач  перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус «Дитина війни» в  управлінні  Пенсійного Фонду  України в Голованівському районі Кіровоградської області .

Таким чином, обов’язок  по нарахуванню та виплаті   позивачу  державної соціальної допомоги , передбаченої ст.. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» покладено  на УПФУ в Голованівському районі Кіровоградської області.

Доводи  відповідача  про відсутність  порядку  перерахунку  та виплати зазначеного підвищення  пенсії не можуть бути підставою  для відмови  в задоволенні  позовних  вимог так як  саме  на  Пенсійний  фонд України , який здійснює  свої повноваження  через  відповідні  управління , покладено  обов»язок перерахування  та виплати  пенсії з відповідним  підвищенням.

З цих же підстав  суд не може  перебирати   на себе  обов'язки  суб»єктів  владних  повноважень , покладених на них законом , і здійснювати  перерахунок  підвищення  пенсії .

Відповідно  до ст. 88 ЦПК України  стороні , на користь якої ухвалено рішення . суд  присуджує з другої сторони  понесені  нею і документально  підтверджені  судові  витрати. Якщо  позивача , на  користь якого  ухвалено  рішення , звільнено  від сплати  судового збору , він стягується  з відповідача  в дохід  держави  пропорційно до задоволеної чи  відхиленої частини  вимог.

Оскільки  відповідно  до п.34 ст. 4 Декрету  КМУ № 7-93 від 21.03.1991 року «Про державне  мито» управління  пенсійного Фонду України  звільняється  від сплати  державного мита, судові  витрати підлягають  компенсації за рахунок  Державного бюджету  України.

    Задовольняючи   вимоги  позивача  в частині  зобов»язання  відповідача  перерахувати  та виплатити позивачу  державну  соціальну  допомогу  як дитині війни  згідно ст. 6 зазначеного  закону  , суд вважає , що    витрати по оплаті  державного мита  необхідно  віднести на рахунок держави , по оплаті  ІТЗ - на відповідача .

Керуючись ст.ст. 11,19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ст. ст. 10,11,60,61,84,88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.10, 15,19,20,21 ЦК України, Законом України «Про  соціальний захист  дітей війни» від 18.11.2004 р  № 2199-1У , ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове  державне  пенсійне  страхування» ,від 09.07.2003 р  № 1058-У1, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 р», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р», «Про Державний  бюджет України на 2010 р» , Рішенням  Конституційного  Суду України № 26рп/2008 від 27.11.2008 року , суд-

в и р і ш и в  :

Позовну  заяву   ОСОБА_1 до      Управління      Пенсійного  Фонду України в Голованівському районі про перерахування  пенсії   з врахуванням  щомісячної  державної соціальної допомоги «Дітям війни» -  задовольнити частково .

Визнати  бездіяльність Управління  Пенсійного фонду України в Голованівському  районі  Кіровоградської області  щодо  нездійснення  перерахунку  та  виплати ОСОБА_1  підвищення  до пенсії  відповідно  до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» за  період з  09 липня   2007  по 31 грудня 2007 , з 22.05.2008 р  по 23.09.2008 року з 01 листопада    2009 року  по    01 серпня    2010 року в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком – неправомірною

                             Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голованівському  районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до  ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати ОСОБА_1  за період з  09 липня  2007  по 31 грудня 2007 , з 22.05.2008 р  по 23.09.2008 року з 01 листопада  2009 року по    01 серпня   2010 року   включно  з урахуванням  різниці, яка була  виплачена  позивачу  в цей період.  

    Стягнути з Управління  пенсійного Фонду України  в Голованівському  районі ,  смт. Голованівськ  , вул.. Леніна 48, розрахунковий рахунок 256083021235,  МФО 323475,  Код ЄДРПОУ 20650027 на користь ОСОБА_1  витрати по оплаті  інформаційно-технічного забезпечення  розгляду  справи  в суді  в сумі 37 ( тридцять сім) грн..00 коп .

    Стягнути з Державного бюджету України  на користь ОСОБА_1  державне мито  в сумі 8(вісім) грн.50 коп.

                   Рішення може бути  оскаржено  до апеляційного суду Кіровоградської області  через Голованівський районний суд   протягом 10  ( десяти  ) днів  з дня проголошення  рішення .

 Особи , які брали  участь  у  справі , але не були  присутні  у судовому засіданні  під час  проголошення  судового рішення , можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом  10(десяти)  днів  з дня  отримання  копії цього рішення .

                        Рішення  суду набирає  законної сили   після  закінчення  строку  для  подання  апеляційної скарги , якщо  апеляційну  скаргу  не було  подано .

    У разі подання  апеляційної скарги  рішення  суду , якщо його  не скасовано , набирає законної сили після   розгляду  скарги   апеляційним судом .

Суддя: підпис

Копія вірно

СУДДЯ: