Справа № 2 – 573/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 серпня 2010 року   Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого – судді Самсонової О.А.

при секретарі – Півень Я.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та приниженням честі та гідності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та приниженням честі та гідності при написанні і опублікуванні статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» в газеті «Україна молода».

В позові посилався на те, що автором вказаної статті є ОСОБА_3 Стаття була опублікована у всеукраїнській газеті «Україна молода». В ній було викладено події, які відбулися у грудні 2008 року в с.Мильці Полтавського району за участі позивача, зокрема про застосування ним пістолету з гумовими кулями до жителя цього ж села та про з’ясування  обставин цієї справи правоохоронними органами.

При написанні вказаної статті ще до постановлення відносно позивача обвинувального вироку відповідачем було повністю вказано його прізвище та ім’я. Вказаною статтею також відносно позивача розповсюджено конфіденційну інформацію. Події у вказаній статті були викладені однобічно, з позиції лише однієї сторони. Цим порушено принципи об’єктивності, повноти та збалансованості поданої інформації, а також основні етичні принципи журналістики.

Такими діями відповідача було принижено честь та гідність позивача, та йому завдано значної моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 10000 грн.

Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, який крім того представляє в судовому засіданні інтереси третьої особи - редакції газети «України молода», проти позову заперечив. Пояснив, що ним жодним чином права позивача та норми чинного законодавства не порушувались. Тому в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в газеті «України молода» НОМЕР_1 було опубліковано статтю ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

У вказаній статті викладено події, які відбулися у грудні 2008 року в с.Мильці Полтавського району за участі ОСОБА_1, зокрема про застосування ним пістолету з гумовими кулями до жителя цього ж села – ОСОБА_4

При цьому автором статті вказано прізвище та ім’я позивача, а також місце його проживання – с.Мильці Полтавського району та області.

На час вказаних подій, а також опублікування статті позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, тобто на публічній службі. Зазначене визнавалось сторонами в судовому засіданні, а також встановлено вироком Полтавського районного суду від 14 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1

Тому суд вважає виправданим посилання відповідача на ту обставину, що як публічна особа ОСОБА_1 мав бути готовим до критики як у зв’язку з його професійною діяльністю, так і у зв’язку з подіями в його повсякденному житті.

Посилання позивача та його представника, що на час застосування ним зброї він на службі не перебував, суд до уваги не бере, оскільки відповідно ч.1 ст.20 Закону України «Про міліцію» працівник  міліції  є  представником    державного    органу виконавчої влади.

Стаття 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка за нормами ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства,  визнають за особою право на свободу висловлювати свою думку, що включає  в себе  свободу  дотримуватись своєї думки, свободу  одержувати   і поширювати інформацію та ідеї.    Стаття 10 Конвенції захищає не тільки  інформацію та дії, що сприймаються як бажані або оцінюються як нешкідливі чи сприймаються  байдуже, а й ті, які ображають, шокують або викликають турботу з боку держави або будь-якої  частини населення (справа Обершлік  проти Австрії 1991 рік) .

На підставі викладеного суд вважає безпідставним також і посилання позивача на те, що спірною статтею було розповсюджено конфіденційну інформацію відносно нього.

Суд не погоджується з твердженням позивача про порушення у зазначеній статті принципів об’єктивності, повноти та збалансованості поданої інформації, а також основні етичні принципи журналістики. При цьому суд звертає увагу на те, що в статті крім позиції потерпілої сторони викладена також і офіційна позиція правоохоронних органів.

Виклад обставин з позиції двох сторін суд вважає таким, що забезпечує додержання принципів об’єктивності, повноти та збалансованості поданої інформації. Відсутність в статті посилання на позицію позивача вказаного висновку суду не спростовує.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що відповідачем у статті викладено неправдиві та неперевірені факти. На думку позивача та його представника не відповідають дійсності вислови про те, що ОСОБА_1 впритул дулом пістолета штовхнув ОСОБА_4 в обличчя та вистрелив вдруге, що ОСОБА_1 ще двічі ударив потерпілого ногами по тулубу та деякі інші.

Але, як вбачається з тексту статті, такі вислови належать не відповідачу ОСОБА_3, а передані ним у статті з чужих слів, зокрема зі слів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що зазначено (а.с.8).

Відповідно до ст. 23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок  порушення її прав. Моральна шкода полягає  у приниженні  честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як передбачено ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Суд вважає, що переживання позивача, порушення його нормальних життєвих зв’язків з оточуючими та колегами по роботі могли мати місце як наслідки притягнення його до кримінальної відповідальності. Але факт заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок дій відповідача свого підтвердження в судовому засіданні не знайшов.

Оскільки судом не встановлено неправомірності дій відповідача по відношенню до позивача, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

    На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність  відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.209, 213 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та приниженням честі та гідності – відмовити.

 Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10-денний термін з дня його проголошення.

Головуючий                         О.А.Самсонова