Судове рішення #10897359

Справа № 2-465/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

31 серпня 2010   року  Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого -        судді  Самсонової О.А..

при секретарі -       Півень Я.В.,

за участю представника відповідача – Орєхової В.Ю.,

третіх осіб – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтаві справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про зміну дати звільнення, зобов’язання видати трудову книжку та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4  звернувся в суд з позовом до Полтавської філії ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про зміну дати звільнення, зобов’язання видати трудову книжку та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В поданій до суду заяві посилався на те, що з 02 липня 2007 року його було прийнято на роботу на посаду майстра Карлівської дільниці в Полтавську філію ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», 02 червня 2009 року звільнив з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.  В день звільнення або пізніше відповідач йому трудову книжку не видав.

Тому просив суд змінити дату звільнення з  посади майстра Карлівської дільниці Полтавської філії ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»  з 09 червня 2009 року на день розгляду справи в суді, зобов’язати Полтавську філію ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» видати йому трудову книжку, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 07.10.2009 року первісний відповідач – Полтавська філія ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» замінена на належного відповідача - ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (а.с.46).

Позивач, який належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву з проханням справу розглядати за його відсутності (а.с.38, 120).

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі. Пояснила, що позивачем до даного часу трудову книжку не отримано, неодноразові звернення до відповідача з цього питання залишені без реагування. Заперечує факт отримання трудової книжки позивача поштою за адресою: АДРЕСА_1. Не може пояснити яке поштове відправлення та ким було отримано 18.06.2009 року за вказаною адресою. Крім того, зазначає, що позивач проживає в АДРЕСА_2, тому відповідач безпідставно здійснював поштові відправлення на його ім’я за іншою адресою. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Після оголошеної перерви представник позивача в судове засідання не з’явилась.

Представник відповідача Орєхова В.Ю. в судовому засіданні проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні. Посилалась на те, що ОСОБА_4 в день звільнення лише з’явився на роботі, залишив заяву про звільнення, та не чекаючи на її вирішення, з роботи пішов і до кінця дня був відсутній. Після того за трудовою книжкою також не з’являвся. Тому відповідачем було прийнято рішення направити йому трудову книжку поштою. Поштове повідомлення про вручення цього відправлення відповідачу з невідомих причин не повернулось, але як підтверджується офіційними документами поштової організації, вказане відправлення було вручено адресату особисто. Тому в задоволенні позову просила відмовити.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову також заперечили, просили суд відмовити в його  задоволенні.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з’явились.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані по справі докази,  суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 02 липня 2007 року працював майстром Карлівської дільниці Полтавської філії ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту». Наказом  від 09 червня 2009 року його звільнено з роботи  09 червня 2009 року за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку  і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Суд бере до уваги пояснення представника відповідача та третіх осіб про те, що 09 червня 2009 року позивач зранку з’явився на роботі, подав заяву про звільнення та пішов, залишивши місце роботи. Відсутність позивача на роботі після подачі заяви в день звільнення підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Тому 16 червня 2009 року відповідачем трудову книжку позивачу направлено поштою.

Факт отримання позивачем трудової книжки, направленої за адресою: АДРЕСА_1,  крім пояснень представника відповідача та третіх осіб підтверджується наступними доказами:

даними листа Поштамту-Центру поштового зв’язку№1 від 10 вересня 2009 року №684, згідно яких рекомендований лист №3601400117491 від 16.06.2009 року на ім’я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 вручений особисто адресату 18.06.2009 року (а.с.82);

квитанцією про оплату 16.06.2009 року рекомендованого поштового відправлення  на ім’я ОСОБА_4 Згідно вказаної квитанції маса відправлення склала 0,025 кг. (а.с.31). Як вбачається з ОСОБА_4 надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, та граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв’язку, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України від 04.12.2008 № 1244, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2008 р. за № 1208/15899, вага простого листа складає до 20 гр. Наступну  категорію складає відправлення вагою від 20 до 50 гр. З наведеного вбачається, що маса поштового відправлення від 16.06.2009 року на ім’я ОСОБА_4 відповідає масі трудової книжки;

журналом видачі рекомендованої кореспонденції 4 ВПЗ, який містить відмітку про вручення 18.06.2009 року гр.ОСОБА_4 заказного листа №117491 (а.с.105-106);

описом заказного листа від 16.06.2009 року, згідно якого поштою відправлялась «трудова книжка - ОСОБА_4, 1 шт.» (а.с.109).

Крім того, як непрямий доказ одержання позивачем поштового відправлення з його трудовою книжкою суд розцінює ту обставину, що позивач або представник позивача не змогли пояснити суду яким був зміст того поштового відправлення, яке було вручено 18.06.2010 року, якщо в ньому не знаходилась трудова книжка позивача.

Суд бере до уваги, що відповідачем трудова книжка направлена була позивачу поштою без достатніх правових підстав, оскільки позивач з заявою про направлення трудової книжки поштою до відповідача не звертався. Зазначене суперечить п.4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110.

Але це не спростовує факту одержання трудової книжки позивачем.

Посилання представника позивача на те, що за адресою АДРЕСА_1, на яку здійснювалось відправлення, позивач не проживає, наведених висновків суду не спростовує, оскільки, як вбачається з довідки адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області від 07.08.2010 року, місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано саме за вказаною адресою.

Крім того, як приватний підприємець ОСОБА_4 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців також зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.114).

Звертаючись до суду та до відповідача з письмовими заявами, позивач також вказував зазначену адресу (а.с. 115, 125).

На підставі викладеного суд приходить до переконання, що трудова книжка ОСОБА_4 направлена йому відповідачем по пошті 16.06.2009 року з порушенням встановленого законодавством порядку, але 18.06.2010 року ОСОБА_4 була одержана.

Тому в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача видати трудову книжку, про зміну дати звільнення, та, відповідно, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно відмовити.

 Судові витрати у справі необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.  ст. 209,   213- 215  ЦПК України, суд,   -

ВИРІШИВ:

 

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про зміну дати звільнення, зобов’язання видати трудову книжку та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10-денний термін з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, та були відсутні в судовому засіданні, – протягом 10 днів з дня одержання його копії.

Головуючий                             О.А.Самсонова

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація