< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.09.10Справа №2а-2484/10/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів:
Головуючого судді –Майсак О.І.,

Суддів                         Кравченка М.М.,

Водяхіна С.А.,

при секретарі: Слонімець Т.І,

за участю: представника відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі Державної судової адміністрації України Лашкевич С.П. (довіреність № 231/2/1 від 23.02.2010 року), (довіреність № 11-628/10 від 08.02.2010 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі, Державного казначейства України про зобов’язання здійснити певні дії  та стягнення заборгованості з щомісячного грошового  забезпечення  в розмірі 202 691,74 грн.,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі, Державного казначейства України про зобов’язання здійснити певні дії  та стягнення заборгованості з щомісячного грошового  забезпечення  в розмірі 202 691,74 грн. Вказує, що позивач працює на посаді судді Нахімовського районного суду м. Севастополя. Згідно з довідкою про заробітну плату в порушення вимог Конституції України та Закону України «Про статус суддів»позивачем була недоотримана заробітна плата за період з червня 2005 року по 31 липня 2010 року. Підставою недоотримання є заниження розміру посадового окладу, не донарахування щомісячних премій, надбавок за вислугу років та інших виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу.

Просить зобов’язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” в сумі 202 691,74 грн., стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі заборгованість з щомісячного грошового забезпечення та щомісячного грошового забезпечення за червень-липень 2010 року в сумі 202 691,74 грн.

Ухвалою від 19 серпня 2010 року відкрито провадження по  адміністративній справі.

Ухвалою від 19 серпня 2010 року закінчено підготовче провадження по адміністративній справі та справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з’явився, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі (а.с.54).                                                                                                               

Представник відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі та Державної судової адміністрації України Лашкевич С.П. з позовними вимогами не погодилася у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та просить у задоволенні відмовити. Вказує, що згідно з пунктом 20 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України – це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. У даному випадку Державна судова адміністрація діяла та діє на підставі законів України „Про Державний бюджет України на 2005-2010 р.р.”, Бюджетного кодексу України та статті 68 Конституцій України, нічиїх прав не порушували, вини Державної судової адміністрації України в даному випадку немає, а отже підстави для її відповідальності за даним позовом також не має. Також вказує, що позивачем порушено строк звернення до суду на підставі ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Відповідач - Державне казначейство України, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи на поштовому повідомленні, причини неявки суду не повідомив (а.с.52).

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача, відповідача Державного казначейства України за наявними у справі матеріалами.

          Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, заслухавши пояснення представника відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі та Державної судової адміністрації України, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено. Відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів»від 05.12.2001 року № 12/2001 ОСОБА_4 призначено на посаду судді Нахімовського районного суду міста Севастополя (а.с.9-10).

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів»№ 3433-IV від 09.02.2006 року ОСОБА_4 обрано на посаду судді Нахімовського районного суду міста Севастополя безстроково (а.с.11).

Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_4 на даний час працює на посаді судді (а.с.12-14).

Згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Севастополі від 12.08.2010 року № 1190/3 різниця між розрахунковою сумою заробітної плати з 01 червня 2005 року по 31 липня 2010 року та фактично нарахованою складає 202 691,74 грн.  Отже позивачем було недоотримано різницю заробітної плати в розмірі 2020 691,74 грн. (а.с.16).

          Відповідно до статей 1, 3, 11 Закону України «Про статус суддів»(у редакції, що діяла на момент виникнення спору та нарахування коштів)  судді знаходяться на публічній службі із здійснення правосуддя в Україні, держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів та суддів. Судді мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Заробітна плата є видом матеріального забезпечення та однією з гарантій незалежності суддів.

Згідно зі статтями 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно статті 14 Закону України «Про судоустрій України»(у редакції, що діяла на момент виникнення спору та нарахування коштів)  гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Статтею 44 Закону України «Про статус суддів»(у редакції, що діяла на момент виникнення спору та нарахування коштів) передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України. 

Тобто, нормами зазначеного Закону гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статті 44 цього Закону в співвідношенні до! окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної Законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканості суддів.

Кабінетом Міністрів України 30 червня 2005 року прийнята постанова № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якій надана зворотна дія в часі - набрання її чинності з 1 червня 2005 року. Зазначеним в постанові особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці.

Відносно інших суддів Кабінет Міністрів України лише 3 вересня 2005 року привів їхні посадові оклади у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів», однак не усунув порушення вимог цього Закону і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення одночасно з окладом Голови Верховного Суду України, а саме з 1 червня 2005 року, оскільки надав Постанові № 865 «Про оплату праці суддів»чинності з 1 січня 2006 року (п. 5 Постанови).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 рою визнано пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865: «Про оплату праці суддів»незаконним. Цією постановою допущено поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України № 865 й визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року. Постанова набрала законної сили.

Згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Севастополі (а.с.17-27) підписаними Начальником управління С.А. Запорожець та в.о. гол. бухгалтера І.А. Дворніковою з 01 червня 2005 року по 31 липня 2010 року сума позивачем недоотримана різниця між розрахунковою сумою заробітної плати та фактично нарахованою в розмірі 202 691,74 грн.

Відповідно до статті 120 Закону України “Про судоустрій України”, Положення про Державну судову адміністрацію України  Державна судова адміністрація України з 01.01.2003 року здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Статтею 126 вказаного Закону встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частинами 2, 3 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина  можуть бути обмежені лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлені бюджетні видатки за програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» на 9 500,00 грн.

Зокрема, відповідно до пункту 2 Рішення  Ради суддів України, від 27.06.2008, № 105 "Щодо перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям", вирішено Державній судовій адміністрації України, Конституційному Суду України, Верховному Суду України та вищим спеціалізованим судам України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 р. кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 р. по 31 грудня 2005 р. та за період 2005 - 2008 рр. у зв'язку з визнанням протиправним та скасування пунктів 41, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відповідно до постанов Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2005 р. і 19 березня 2007 р.

Відповідно до 2 Положення про Раду суддів України від 24.10.2002 року, затвердженого  V з’їздом суддів України. Рада вирішує питання організаційного забезпечення судів і діяльності суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. Пункт 31 встановлює, що матеріально-технічне, фінансове, інформаційне забезпечення діяльності Ради покладається на Державну судову адміністрацію України, бюджет якої формується з урахуванням видатків, необхідних для забезпечення роботи Ради. Виплати, необхідні для організації роботи Ради, проводяться за поданням її голови.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 14.01.2009, № 14   Про затвердження Положення про Державну судову адміністрацію України" встановлено, що  ДСА у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України, цим Положенням.

За таких обставинах судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Стосовно строку звернення до суду, про пропущення якого вказується у запереченнях Державного казначейства України, слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини другої статті 233 цього Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 8 603,73 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 48 Бюджетного Кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, останнє здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Частиною восьмою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 120 Закону України “Про судоустрій України” функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди – щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України –щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Державній судовій адміністрації законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюються бюджетні видатки за показником згідно з класифікацією видатків та кредитування державного бюджету –“Виконання рішень судів на користь суддів”. Тобто, головному розпоряднику коштів передбачена можливість здійснювати необхідні заходи для погашення заборгованості суддям.

Пунктом 1.1. наказу Міністерства фінансів України  від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що  цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів", від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів", наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2. цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження".

Пункт 1.3. Порядку встановлює, що  статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 , якою затверджено "Положення про  Державне казначейство України",  Державне казначейство України (далі –Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. . Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

                    На підставі викладеного, керуючись також ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України   суд  вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить. А саме позивач у адміністративному позові просить стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість з щомісячного грошового забезпечення за період з червня 2005 року по 31 липня 2010 року в сумі 202 691,74 грн., але з матеріалів справи вбачається, що дана сума є різницею між розрахунковою сумою заробітної плати та фактично нарахованої заробітної плати.

                    Керуючись статтями 11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів»в розмірі 202 691,74 грн. (двісті дві тисячі шістсот дев’яносто одна грн. 74 коп.) для виплати судді Нахімовського районного суду міста Севастополя Єзерському Петру Олександровичу.

3.          Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Нахімовського районного суду міста Севастополя ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) несплачену частину щомісячного грошового забезпечення з червня 2005 року по 31 липня 2010 року у сумі 202 691,74 грн. (двісті дві тисячі шістсот дев’яносто одна грн. 74 коп.) (без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення постанови, апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Майсак О.І.

Судді                                                                 Кравченко М.М.

                                                                          Водяхін С.А.