ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 липня 2010 р.Справа №2а-8625/10/17/0170
Окружний адмінінстративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Папуші О.В. , при секретарі Антоновій А.В., за участю
представника позивача - Трегуба В.О. довіреність від 07.06.10 № 34,
за позовом Феодосійської міжрайонної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим
до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2
про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Совєтське відділення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 – відповідача у справі, яким просить припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.07.10 року відкрито провадження у адміністративній справі та розпочато підготовче провадження, призначено попереднє судове засідання на 20.07.10 року об 11:15 год.
Представник позивача в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач у попереднє судове засідання не з’явився, направив суду письмову заяву про розгляд справи без його участі через неможливість прибути з поважних причин. С заявленими позовними вимогами відповідач погоджується та просить суд припинити його підприємницьку діяльність.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом з’ясовано наступне.
Позивач з положень статті 4 Закону України від 4 грудня 1990 року "Про державну податкову службу" є державним органом виконавчої влади та, діючи на реалізацію своєї владної компетенції, визначеної пунктом 17 частини першої статті 11 вказаного Закону, звернувся з адміністративним позовом про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Цей позов розглядається відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС України адміністративними судами як спір за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, та, згідно до частини другої статті 18 цього Кодексу, оскільки однією із сторін справи є орган державної влади, цей спір підсудний окружним адміністративним судам.
Відповідно до згаданого пункту 17 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених Законами України, мають право звертатись до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Це право надане головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.
Позовну заяву підписано начальником Совєтського відділення Феодосійської МДПІ Гололобовим С.П., таким чином, звернення з позовом відповідає межам повноважень позивача та ґрунтується на законі.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність. Право на здійснення підприємницькою діяльністю відповідачем було забезпечено податковими органами. Згідно матеріалів справи (а.с.06) відповідач, ОСОБА_2, 1971р.нар., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Совєтським РВ ГУ МВД України в АР Крим, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_1, проживає в АДРЕСА_1, заявив про свій намір на зайняття підприємницькою діяльністю 01.02.2002 р., шляхом звернення до реєструючого органу с заповненою реєстраційною карткою. Відповідача було зареєстровано в ДПІ у Совєтському р-ні за організаційно-правовою формою: фізична-особа підприємець - дата реєстрації в РВК:04.02.2002, номер реєстрації в РВК: Ф0020357; дата реєстрації в ДПІ: 07.02.2002, номер реєстрації в ДПІ: 272; за основним видом діяльності – роздрібна торгівля з лотків та на ринках –код 52.62 (а.с.07,10).
Станом на 23.06.2010р. відомості щодо відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ведення якого запроваджено Законом України від 15.05.2003р. № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", не вносилися, що підтверджено довідкою державного реєстратора (а.с.05).
Положеннями статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Подання декларації –це конституційний обов’язок та повага до суспільства.
Платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" є юридичні і фізичні особи, на яких законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).
Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, а саме його пунктом 1.1 статті 1, деталізовано ознаки платників податків, і визначено, що це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Податок, відповідно до пункту 1.13 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" –податок з доходів фізичних осіб; оподаткування –порядок, пов’язаний з визначенням об’єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб; платник податку (у відповідних відмінках) – платник податку з доходів фізичних осіб.
Податок з доходів фізичних осіб – плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою.
Громадянин-підприємець, здійснюючи господарську діяльність, частиною шостою статті 128 Господарського кодексу України зобов'язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів, сплачувати податки в порядку та розмірах, встановлених законом.
Податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація), згідно пункту 1.11 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", – це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Згідно порядку подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов’язань, визначеного статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме підпункту 4.1.1 пункту 4.1 цієї статті Закону, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податкові декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, коли це робить особа контролюючого органу, у тому числі й податкової інспекції, відповідальна за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), а також пунктом 4.3 цієї статті - у разі визначення суми податкового зобов’язання за непрямими методами.
Відповідно до частини підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податку звільняється від обов’язку подавати декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов’язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов’язкового платежу).
Підстав для звільнення відповідача від надання податкової звітності протягом року сторонами суду не наведено.
Податковий орган, згідно положень підпункту 1.12 пункту 1.1 статті 1, підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є контролюючим державним органом, який у межах своєї компетенції з питань сплати та нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), не віднесених до компетенції інших державних органів, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та погашення податкових зобов’язань чи податкового боргу.
Довідкою від 25.06.10р. № 62/10/7 (а.с.08) Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим підтвердила, що відповідач перебуває на загальній системі оподаткування з 01.01.09р., податкова звітність – декларація про доходи за ІV квартал 2008 року – в останнє подана 15.01.09р.
Згідно декларації про доходи одержані з 01.01.08 по 31.12.2008 року, заповненої 13.01.09р. (а.с.11,12), у відповідача немає місця основної роботи, де зберігається його трудова книжка , підприємницькою діяльністю тимчасово не займався.
Дослідивши матеріали у справі, надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, а саме: аркуші справи №№ 08, 09, 10, суд, враховуючи, що відповідно до функцій, покладених на позивача статтею 10 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" з обліку платників податків та контролю за їх податкову дисципліну та приходить до висновку, що позивач є єдиним уповноваженим державним органом, до компетенції якого віднесено надання підтверджень щодо реєстрації особи платником податку, форми сплати податку та обліком обсягу податкових зобов’язань, та надаючи досліджені довідки та інформацію він діяв у межах своєї компетенції. Ознак його упередженості під час їх формування не вбачається, тому ці матеріали, з огляду на статті 60, 70 КАС України є належними доказами у справі та вони приймаються судом до уваги для встановлення наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги.
Натомість матеріали справи, а саме: аркуші справи № 06,07,11,12, належним чином не завірені, тому при оцінці інформації, яку вони містять, суд спирається виключно на пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні, оскільки саме вони мають значення для правильного вирішення справи.
Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видана щодо відомостей, які знаходяться у реєстрі станом на 23.06.10р. державним реєстратором щодо наявності записів про проведення реєстраційних дій з реєстрації відповідача фізичною особою-підприємцем (а.с.05) приймається судом до уваги для визначення реєструючого органу, яким проведено реєстрацію відповідача підприємцем. З довідки про взяття на облік платника податку (а.с.10) відповідач як фізична особа-підприємець обліковується з 07.02.2002р. в органах державної податкової служби.
У суду не має підстав для сумніву в тому, що заяву про визнання позовної вимоги (а.с.15) відповідачем складено власноручно та з розумінням її наслідків, тому вона приймається судом на реалізацію відповідачем його права, передбаченого частиною другою статті 51 КАС України, - визнати адміністративний позов повністю.
Дослідивши докази у їх сукупності та враховуючи, що пунктом 5 частини першої статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" суд є уповноваженим на постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, тому суд, оцінивши їх, приходить до такого висновку.
Підставами для постановлення судом рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців" є неподання цією особою протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Згідно положень частини третьої цієї статті фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Суд вважає доведеним позивачем належними доказами настання обставин, внаслідок яких виникають підстави для вжиття судом обмеження щодо права позивача на зайняття підприємницької діяльності. Відповідач більше року податкову звітність до податкових органів не надає, в останнє податкову звітність – декларацію про доходи за ІV квартал 2008 року - надав 15.01.2009 року, боргових зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не має, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не включено, та те, що як підприємець він обліковується у Совєтському відділенні Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіки Крим, реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача має провести саме цей реєстраційний орган.
У справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 121, 160, 163, 186, 254 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 1971р.нар., ідн. НОМЕР_1, прож. за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили за перебігом 10-ти денного строку з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили за перебігом 20-ти денного строку після подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного суду протягом 10-ти денного строку, від дня її складання в повному обсязі, шляхом подання заява про апеляційне оскарження через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом 10-ти денного строку встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя підпис О.В. Папуша