Справа № 2а-467/2010
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 серпня 2010 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Гажі О.П.,
при секретарі Андреєвій Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
04 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24.02.2010 р. у ДВС Новоодеського району йому стало відомо про те, що 12.02.2009 р. посадовою особою відповідача відносно нього винесено постанову, за якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу 260 грн., в якій зазначено, що нібито він в цей же день при керуванні автомобілем «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на пр-ті Героїв Сталінграду в м. Миколаєві рухався зі швидкістю 86 км/год. Фіксація порушення проводилась за допомогою приладу «Визир».
Вважає, що постанова не відповідає вимогам закону, а тому просить її скасувати за відсутності доказів його вини, оскільки фіксація правопорушення не відповідає вимогам ст. 14-1 КУпАП, так як прилад «Визир» не є автоматичним засобом фото чи відеофіксації. Цей прилад дає похибку +,- 2 км/год, отже перевищення швидкості не було. Крім того, просить поновити строк на оскарження постанови мотивуючи тим, що цей строк ним пропущено з поважних причин, оскільки про оскаржувану постанову йому стало відомо лише 24.02.2010 р.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи у судове засідання без поважних причин не з’явився і свого представника не надіслав.
На адресу суду від представника відповідача надійшла письмова заява – заперечення проти позову, в якому представник відповідача, просив суд розглянути справу без їх участі, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що факт порушення зафіксовано за допомогою радіолокаційного приладу «Визир».
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2010 р. працівником міліції, винесено постанову відносно ОСОБА_1, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 260 грн. за те, що він в зазначений день об 11.04 год., керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проспекту Героїв Сталінграду в м. Миколаєві зі швидкістю 86 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Позивач суду пояснив, що рухався по ПГС у м. Миколаєві з дозволеною швидкістю руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не скористався правом участі у розгляді справи та не спростував пояснень позивача, не надав суду відповідних доказів правомірності своїх дій.
Крім того, у порушення ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» радіолокаційний прилад «Візир», яким фіксувалося порушення, не має сертифікату відповідності щодо захисту інформації при його використанні. Отже застосування такого приладу не несе наслідків юридичної відповідальності.
За таких умов, суд приходить до висновку про безпідставність винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому постанову у відношенні нього слід скасувати, у зв’язку з незаконністю такої постанови та через недоведеність факту вчинення цього правопорушення позивачем.
Підлягає задоволенню і вимога про поновлення строку на оскарження спірної постанови, оскільки судом з’ясовано, що позивач отримав оскаржувану постанову тільки 24 лютого 2010 р., і пропустив передбачений законом строк для її оскарження через поважні причини, так як така постанова йому не була вручена після винесення 12.02.2009 року.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 11, 69-71, 86, 158 – 163, 167 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною і скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2009 року (ВЕ № 048597) про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 260 грн.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Головуючий: