Справа №1-57/2007 p.

ВИРОК

Іменем України

06 березня 2007 року                                                                                                            с Воєвідченці

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого:                                    Совгири Д.І.,

при секретарі:                        Алєксєєвій І.Д.,

з участю прокурора:             Безпалюка О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільської виправної колонії № 114 кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Дмитрово Донецької області, громадянина України, українця, освіта неповна середня, неодруженого, жителя АДРЕСА_1 раніше судимого: 11.11.2003 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, відбуваючого покарання в Могилів-Подільській ВК УДДПВП України у Вінницькій області № 114, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, -

ВСТАНОВИВ: Підсудний ОСОБА_1 вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2003 року засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі і з 04.05.2004 року він відбуває покарання в Могилів-Подільській виправній колонії УДДПВП України у Вінницькій області № 114. Однак на шлях виправлення ОСОБА_1 не став і постановами начальника установи від 16.12.2005 року, 27.06.2006 року та 22.08.2006 року за злісне порушення установленого порядку відбування покарання він піддався різним видам дисциплінарних стягнень. Крім цього, 08.09.2006 року постановою начальника ВК-114 ОСОБА_1за негативне реагування на законне зауваження представника адміністрації установи та за вступ з ним у суперечку було переведено до приміщення камерного типу строком на 2 місяці.

05.10.2006 року під час тримання ОСОБА_1в приміщенні камерного типу з ним була проведена індивідуально-виховна робота і його було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 391 КК України, а 24.11.2006 року йому під розписку було оголошено офіційне застереження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за вищевказаною статтею КК України.

Однак після відбуття даного стягнення підсудний не зробив належних висновків і продовжував злісно порушувати установлений порядок відбування покарання. Так, 04.12.2006 року близько 18 години 10 хвилин на території дільниці посиленого контролю установи начальник відділення соціально-психологічної служби № З МПВК № 114 лейтенант внутрішньої служби Кліщук Микола Петрович пред'явив ОСОБА_1., який був здоровим, одягнутим за сезоном, взутим та нагодованим, законну вимогу провести прибирання вказаної дільниці згідно із встановленими нормами, забезпечивши останнього всім необхідним для прибирання інвентарем. Однак підсудний в категоричній формі, не маючи на те належних підстав, відмовився виконувати законну вимогу лейтенанта внутрішньої служби Кліщука М.П., мотивуючи це тим, що така робота не відповідає його гідності.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ст. 391 КК України визнав повністю і суду пояснив, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2003 року він був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі і з 04 травня 2005 року він відбуває покарання в Могилів-Подільській виправній колонії № 114. 08.09.2006 року він сперечався   із   заступником   ЧПНУ   Крислатим   B.C.   і   його   за   це   було   притягнуто   до

дисциплінарного стягнення у вигляді переведення до приміщення камерного типу строком на 2 місяці. 05.10.2006 року, коли він знаходився в приміщенні камерного типу, начальник відділу СПС Кліщук М.П. попередив його про можливість настання кримінальної відповідальності за ст. 391 КК України, а 24.11.2006 року начальник ВК-114 Лисенко О.В. офіційно під розписку попередив його про те ж саме.

04 грудня 2006 року начальник відділу СПС Кліщук М.П. вивів його на територію дільниці посиленого контролю і забезпечив віником та совком, щоб він прибрав дану територію, оскільки згідно графіку чергувань була його черга це робити. Однак хоча ОСОБА_1 був одягнутий та взутий за сезоном, був нормально нагодованим та здоровим, прибирати територію дільниці він відмовився, бо це принижує його гідність. Про те, що за невиконання законної вимоги працівника установи його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, підсудний знав. У вчиненому розкаявся.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, то суд згідно ст. 299 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним виклик усіх свідків по справі, а обмежився допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи.

Крім визнання вини підсудним, вина ОСОБА_1у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України підтверджується і матеріалами справи, а саме: рапортом від 04.12.2006 року про відмову ОСОБА_1прибирати територію дільниці (а. с. 7), актом до даного рапорту (а. с. 8), графіком по благоустрою території дільниці (а. с. 14), офіційним застереженням ОСОБА_1від 24.11.2006 року (а. с. 17), довідкою про стягнення та заохочення ОСОБА_1(а. с. 24), постановою від 13.12.2005 року про поміщення ОСОБА_1в дисциплінарний ізолятор (а. с. 56), та іншими матеріалами справи.

Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що підсудний ОСОБА_1, відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі, протягом року був підданий стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу за порушення вимог режиму відбування покарання і здійснив злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 391 КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину злочин, передбачений ст. 391 КК України, є злочином середньої тяжкості, особу винного -негативно характеризується за місцем відбування покарання, і обставини справи.

Пом'якшуючими покарання обставинами згідно ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обтяжуючою покарання обставиною, передбаченою ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 391 КК України, пов'язане з позбавленням волі.

Керуючись ст. 323,324 КПК України, суд, -

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у вигляді 3 місяців 9 днів позбавлення волі призначити ОСОБА_1 остаточну міру покарання у вигляді 1 (одного) року 5 днів позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 06.03.2007 року.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до апеляційного суду Вінницької області.