Справа № 2-348

2010

Р ІШ Е Н Н Я

іменем України

10 вересня  2010 року                                                                              м. Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі: головуючої судді- Ніточко Л.Й., при секретарі Борковській Н.М., з участю    представника відповідача Потічної О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Старий Самбір цивільну справу за  позовом ОСОБА_2  до управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірними дій та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії за 2006-2008 роки, як дитині війни,

в с т а н о в и в:

 ОСОБА_2 25.05.2010 року звернулася до суду із цим позовом, в якому вказує, що є дитиною війни. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", їй з 01 січня 2006 року до пенсії повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але така не виплачувалася. Верховна Рада України Законами України «Про Державний  бюджет на 2007 рік» та «Про Державний  бюджет на 2008 рік» призупинила дію вищезгаданої статті. Однак Конституційний Суд України своїм рішенням визнав неконституційними положення статтей даних законів. Отже невиплата їй щомісячної надбавки до пенсії є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України. Про факт порушення її прав їй стало відомо в 2008 році після висвітлення зазначених подій у пресі. Сума невиплаченої їй щомісячної надбавки до пенсії становить   4471 гривню 20 копійок . Просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі та зобов'язати управління нарахувати і виплатити недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну надбавку до пенсії.

 Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з"явилася, про день та місце слухання справи повідомлялася належним чином, проте,  14.06.2010 року  від неї до суду поступила заява, в якій вона  просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує.    

 Представник відповідача Потічна О.Р. в судовому засіданні позову не визнала та пояснила, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати  розмір надбавки за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком", як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році було проведено перерахунок пенсії -  нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни, в розмірі 10%, починаючи з 01 січня 2008 року, а саме: січень-березень (47.00 х 3 м-ці) - 141.00 гривню; квітень-червень (48.10 х 3 м-ці) - 144.30 гривні; липень-вересень(48,20 х 3 м-ці) - 144.60 гривні; жовтень-грудень (49.80 х 3 м-ці) - 149.40 гривень, всього за 12 місяців 2008 року виплачено 579 гривень 30 копійок. Виходячи з наведеного, просила в позові відмовити.

Вислухавши в судовому засіданні представника відповідача, оглянувши та оголосивши документи, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-VI встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  

Згідно даних  паспорта та пенсійного посвідчення (а.с.8,9) позивач  ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отже належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії, щомісячного або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Також представник відповідача не заперечувала, що позивач зверталася щодо перерахунку їй надбавки до пенсії,  їй зроблено перерахунок пенсії  та додатково виплачено як дитині війни у 2008 році   надбавки до пенсії по 10 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно, тобто 579 гривень 30 копійок. Згідно довідки відповідача (а.с.23) позивач знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком при  повному   стажі.

На момент звернення позивачки до суду, нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-VI передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну надбавку до пенсії, як дитині війни, за 2006 рік, то суд зазначає, що п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, положення ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили, то в задоволенні позовних вимог, щодо виплати за 2006 рік, слід відмовити   за безпідставністю.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.

Однак Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежується дія ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008, визнані неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

У відповідності з ч.2 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України щодо питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України є обов"язковими на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. А згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року було відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, позивач має право щодо нарахування та виплати їй щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум, тому позов в цій частині вимоги позивача за вказаний період підлягає задоволенню.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня по 08 липня 2007 року, оскільки до прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року №6-рп/2007 про визнання неконституційним, зокрема, положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначені норми Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" були чинними та підлягали виконанню, тому відповідач правомірно відмовив позивачу у підвищенні розміру пенсії за цей період, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача і в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року, так як ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачена зазначена виплата, п.п.2 п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-У1 була викладена в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Дана норма в період з січня до 21 травня 2008 року була чинною і таке підвищення виплачувалось позивачу у встановленому розмірі, а положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнане неконституційним лише 22.05.2008 року на підставі рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.  

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.  

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".  

Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набирає чинності з 01.01.2008 року.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, позивач звернулася до суду 25.05.2010року, тому строк для звернення до суду за захистом свого цивільного права позивачем не пропущено з 25.05.2007 року, а тому й  відсутні підстави для його поновлення, починаючи з цієї дати.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності  фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

           Виходячи з наведеного дії управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі по ненарахуванню та невиплаті позивачу надбавки до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" суперечать закону, отже в цій частині позовні вимоги ОСОБА_2 підставні, тому підлягають задоволенню.    

Враховуючи наведені вище обставини, керуючись ст.10,11,209,212,214- 215,218 ЦПК України,  ст. ст. 22, 46, 55, 64, 95 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 28, 46, 107 ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування",   ст. 2 Законом України «Про прожитковий мінімум», ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік",    ст.ст.62, 71 п.12, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.58, п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_2 щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум.

В решта позовних вимогах - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до  апеляційного суду Львівської області через Старосамбірський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя  

Повне рішення виготовлено 15.09.2010 року.