Апеляційний суд Кіровоградської області
25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул. В.Пермська 2, тел. 24-56-63
Справа № 11а – 783/2010 року Головуючий у суді І-ї інстанції – Солопов Ю.О.
Категорія – ст.309 ч.2 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції – Кадегроб А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого – судді: Медведенка Ю.С.,
суддів: Кадегроб А.І., Бабича О.П.,
за участю прокурора: Черниш Г.Р.,
засудженого: ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію засудженого ОСОБА_3 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 та області, раніше судимого:
- 22.11.2004 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, звільнений від покарання у 2005 році на підставі Закону України „Про амністію”;
- 25.06.2007 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області за ст.ст.307 ч.2, 317 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, притягається до кримінальної відповідальності за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.1 КК України Ялтинським міськуправлінням МВС України АР Крим,
засуджено за ст.309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, згідно ст.71 КК України приєднано частково не відбуте покарання за вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2007 року та остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.
Суд визнав винним та засудив ОСОБА_3 за те, що він 12.08.2009 року з метою незаконного виготовлення наркотичного засобу, повторно, в аптеці м. Кіровограда придбав таблетки „Т-Федрин”, шприц, та марганець. Після чого, в районі залізничного вокзалу м. Кіровоград у лісосмузі, з придбаних таблеток, незаконно, повторно, виготовив наркотичний засіб для власного вживання, який одразу вжив, а залишки виготовленого наркотичного засобу залишив зберігати при собі. В той же день, о 19.35 год. біля будинку по вул. Поповича – 1 в м. Кіровограді, ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції, які під час його огляду вилучили стаканчик з нашаруванням речовини, яка згідно висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом кустарно виготовленим препаратом з ефедрину вагою 0,022 грам, який він зберігав повторно для власного вживання.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити більш м’яке покарання, оскільки судом допущено неповноту та не враховано, що затримано ОСОБА_3 не в місці, що вказано у обвинуваченні, а у лісосмузі під час вживання наркотичної речовини, а також судом не враховано строк перебування у слідчому ізоляторі у 2007 році, який підлягає врахуванню.
Заслухавши доповідача, у дебатах засудженого ОСОБА_3, який просив скасувати вирок та призначити більш м’яке покарання, прокурора, який висловився про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без зміни, виходячи з таких підстав.
Допитаний в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю та пояснив, що вчинив злочин за обставин викладених в обвинувальному висновку.
Вина засудженого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, крім визнання ним своєї вини, в повному обсязі доведена матеріалами справи, які судом першої інстанції досліджено в порядку ст.299 ч.3 КК України, після роз’яснення учасникам процесу наслідків такого розгляду, які погодились з цим, а тому, враховуючи положення диспозиції зазначеної статті кримінально-процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення вини та кваліфікації дій засудженого і вважає, що дії останнього за ст.309 ч.2 КК України кваліфіковано вірно як виготовлення, зберігання, наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.
Призначаючи покарання засудженому суд першої інстанції відповідно ст.65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу засудженого, який характеризується позитивно, не працює, знаходиться на обліку у нарколога, раніше судимий за аналогічні злочини, обставини, що обтяжують покарання – не встановлено, обставини, що пом’якшують покарання – повне визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину. Врахувавши викладені обставини суд обґрунтовано прийшов до висновку про не можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та призначив мінімально допустиме покарання в межах санкції інкримінуємої статті, після чого застосував положення ст.71 КК України, оскільки злочин вчинено в період іспитового строку, а тому призначене покарання колегія суддів вважає достатнім та обґрунтованим.
Доводи апеляції засудженого про неправильне встановлення судом місця затримання є необґрунтованими, оскільки засуджений визнав свою вину та надав суду пояснення, які відповідають пред’явленому обвинуваченню, а тому справу розглянуто, за згодою засудженого, в порядку ст.299 ч.3 КПК України, після роз’яснення правових наслідків такого розгляду, що позбавляє можливості засудженого оскаржувати фактичні обставини справи.
Аргументи апеляції щодо не врахування строку перебування у слідчому ізоляторі у 2007 році є безпідставними, оскільки у вказаний період засудженому було обрано міру запобіжного заходу у виді взяття під варту в рамках кримінальної справи відносно нього за ст.ст. 307 ч.2, 317 ч.1 КК України, яку розглянуто 25.06.2007 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області та винесено вирок, яким вирішено питання щодо врахування у покаранні строку тримання під вартою у вказаний період (а.с.115-117).
Враховуючи, що доводи, викладені в апеляції засудженого, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без зміни.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, –
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2010 року щодо останнього – без зміни.
Судді:
Медведенко Ю.С. Кадегроб А.І. Бабич О.П.