Апеляційний суд Кіровоградської області
25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул. В.Пермська 2, тел. 24-56-63
Справа № 11а – 702/2010 року Головуючий у суді І-ї інстанції – Цоток В.В.
Категорія – ст.121 ч.1 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції – Кадегроб А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого – судді: Палічука А.О.,
суддів: Кадегроб А.І., Новіцького Е.Й.,
за участю прокурора: Чабанюк Т.В.,
засудженого: ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2010 року, яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта неповна середня, громадянина України, українця, не одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, раніше судимого:
- 30.10.2008 року Добровеличківським районного суду Кіровоградської області за ст.309 ч.1 КК України до штрафу в сумі 850 гривень, судимість не знята та не погашена,
засуджено за ст.121 ч.1 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.
Вироком вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів по справі.
Суд визнав винним та засудив ОСОБА_3 за те, що він 11 січня 2010 року, близько 18 години 15 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в будинку свого батька ОСОБА_5, що в АДРЕСА_2, в якому постійно проживав, під час спільного розпивання спиртних напоїв з останнім , вчинив сварку на побутовому ґрунті, яка в подальшому переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_3 з метою заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, кухонним ножем, якого взяв на столі, наніс потерпілому два удари в ділянку живота, заподіявши першим ударом тілесні ушкодження у вигляді непроникаючої рани передньої стінки живота та рани нижньої третини лівого передпліччя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 31 від 26.02.2010 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я на термін більше 6 діб, а другим ударом спричинив тілесні ушкодження у вигляді рани передньої стінки живота, яка проникає у черевну порожнину з випаданням сальника та внутрішньочеревною кровотечею, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 31 від 26.02.2010 року несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить змінити вирок суду першої інстанції та перекваліфікувати дії останнього із ст.121 ч.1 КК України на ст.124 КК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що сварку розпочав потерпілий, який намагався нанести удар засудженому, а останній захищався та перевищив межі необхідної оборони, проте судом дані обставини залишено поза увагою.
Заслухавши доповідача, у дебатах засудженого ОСОБА_3, який підтримав апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_4, прокурора, який висловися про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали, зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без зміни, виходячи з таких підстав.
Допитаний в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю та пояснив, що вчинив злочин за обставин викладених в обвинувальному висновку.
Вина засудженого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, крім визнання ним своєї вини, в повному обсязі доведена матеріалами справи, які судом першої інстанції досліджено в порядку ст.299 ч.3 КК України, після роз’яснення всім учасникам процесу наслідків розгляду справи у вказаному порядку, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.147), а тому, враховуючи положення диспозиції зазначеної статті кримінально-процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення вини та кваліфікації дій засудженого і вважає, що дії останнього за ст.121 ч.1 КК України кваліфіковано вірно як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції, відповідно ст.65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу засудженого, який характеризується негативно (а.с.90 ), має на утриманні неповнолітню дитину, є інвалідом II групи (а.с.87), обставини, що обтяжують покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину, обставини, що пом'якшують покарання – щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, а тому обґрунтовано, з урахуванням віктимної поведінки потерпілого, дійшов висновку про не можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та призначив мінімально допустиме покарання в межах санкції статті, яке є достатнім та обґрунтованим.
Доводи апеляції щодо незгоди з кваліфікацією дій засудженого є безпідставними, оскільки справу розглянуто, за згодою всіх учасників процесу, в порядку ст.299 ч.3 КПК України, що позбавляє можливості оскаржувати фактичні обставини.
Враховуючи, що доводи, викладені в апеляції, не знайшли свого підтвердження, а також під час апеляційного розгляду суду не надано інших доказів, які не було досліджено та оцінено судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без зміни.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, –
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2010 року щодо останнього – без зміни.
Судді:
Палічук А.О. Кадегроб А.І. Новіцький Е.Й.