Апеляційний суд Кіровоградської області
25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул. В.Пермська 2, тел. 24-56-63
Справа № 11а – 696/2010 року Головуючий у суді І-ї інстанції – Кучеренко О.П.
Категорія – ст.172 ч.2 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції – Кадегроб А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого – судді: Медведенка Ю.С.,
суддів: Кадегроб А.І., Петрової І.М.,
з участю прокурора: Чабанюк Т.В.,
засудженого: ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2010 року, яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1
українця, громадянина України, освіта вища юридична, не одруженого, що має малолітню дитину, працює на посаді начальника відділу культури і туризму Добровеличківської РДА, зареєстрованого: АДРЕСА_2 проживаючого: АДРЕСА_3 раніше не судимого,
засуджено за ст.172 ч.2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двадцяти гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 500 гривень моральної шкоди.
Суд визнав винним та засудив ОСОБА_3 за те, що він перебуваючи на посаді начальника відділу культури і туризму Добровеличківської РДА, своїм наказом № 12 від 21.09.2009 року звільнив ОСОБА_4 з посади директора районного будинку культури, згідно п.3 ст.40 КЗпП України. Проте, всупереч ст.43 ч.1 КЗпП України клопотання про звільнення ОСОБА_4 до первинної профспілкової організації не вносилось, первинним профспілковим органом, членом якої є ОСОБА_4, рішення про можливість її звільнення з посади директора будинку культури або заперечення проти її звільнення із займаної посади не приймалось. Так, після проведення святкування „Дня перемоги”, яке відбулося 09 травня 2009 року в будинку культури по АДРЕСА_4, ОСОБА_3 викликав до себе ОСОБА_4 та наголосив на те, що проведення свята організовано на низькому професійному рівні. В подальшому, наприкінці травня 2009 року, ОСОБА_3 викликав до службового кабінету ОСОБА_4 і запропонував останній надати в оренду його знайомим музичне обладнання будинку культури для проведення дискотек, але отримав відмову. Отримавши відмову щодо передачі в оренду музичного обладнання ОСОБА_3 наголосив ОСОБА_4 про те, що в майбутньому вона не буде працювати на посаді директора районного будинку культури. Після проведення кожного заходу районним будинком культури, ОСОБА_3 постійно наголошував ОСОБА_4 про те, що заходи проведені на низькому професійному рівні і вина в цьому її як директора районного будинку культури. В середині вересня 2009 року ОСОБА_3 викликав до службового кабінету ОСОБА_4 та наполягав на тому, щоб вона написала заяву про своє звільнення з посади за власним бажанням, а коли остання відмовилась, він наголосив, що ним підготовлені необхідні документи для звільнення незалежно від її рішення. Продовжуючи свої злочинні дії направлені на звільнення ОСОБА_4 з займаної посади, ОСОБА_3, через особисті неприязні стосунки, які склались у зв'язку з відмовою у передачі в оренду музичного обладнання, 21.09.2009 року з грубим порушенням вимог ст.184 ч.3 КЗпП України, підписав наказ № 12 про звільнення з посади ОСОБА_4, згідно якої звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років власником або уповноваженим органом не допускається. ОСОБА_4 є одинокою матір'ю і має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, про що знав начальник відділу культури і туризму Добровеличківської РДА ОСОБА_3, коли підписував наказ від 10.07.2009 року за № 11 „Про надання відпустки ОСОБА_4” в якій зазначено 7 календарних днів додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Перевіркою, яку проведено прокуратурою, встановлено, що наказ начальника відділу культури і туризму Добровеличківської РДА від 07.02.2008 року за №56 „Про винесення догани ОСОБА_4.” втратив чинність до 01.03.2009 року, відповідно вимог ст.151 ч.1 КЗпП України, а інший наказ про оголошення догани ОСОБА_4 був винесений лише 23.03.2009 року, а тому систематичного невиконання працівником обов'язків, що відповідно ст.40 ч.3 КЗпП України є підставою для звільнення, фактично не було.
Згідно п.6.1. статуту Добровеличківського районного будинку культури директор районного будинку культури призначається і звільняється з посади наказом відділу культури і туризму Добровеличківської РДА. Відповідно п.2.5 посадової інструкції начальника відділу культури і туризму Добровеличківської РДА начальник відділу лише погоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників структурних підрозділів відділу. Будинок культури не відноситься до структурного підрозділу відділу.
Крім того, наказ провідного спеціаліста відділу культури і туризму Добровеличківської РДА за № 2 від 23.03.2009 року „Про оголошення догани ОСОБА_4А.” за безвідповідальне її ставлення як директора районного Будинку культури так і працівників цього закладу до виконання своїх службових обов'язків, а саме: неналежну організацію проведення районних заходів з нагоди відзначення 65-ї річниці визволення району від німецько-фашистських загарбників у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років винесено з порушенням вимог п.2.1 посадової інструкції начальника відділу, оскільки лише начальник відділу або виконуючий обов'язки начальника відділу мають право у межах своїх повноважень виносити накази про відповідальність керівників структурних підрозділів, а також п.2.2 посадової інструкції начальника відділу, якою передбачено, що начальник відділу повинен видати у межах повноважень наказ про проведення свята та контролювати його виконання. Однак, наказ про організацію та проведення вищевказаного свята начальником відділу – не виносився та не доводився до відома виконавців.
В порушення вимог ст.116 ч.1 КЗпП України ОСОБА_3 при звільненні директора районного будинку культури Добровеличківської РДА ОСОБА_4 з займаної посади не забезпечив в день звільнення виплату коштів в сумі 225,37 грн. Належні кошти ОСОБА_4 були виплачені 24.09.2009 року відповідно до платіжної відомості № 3.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу закрити. Вказує на те, що у мотивувальній частині вироку вказано про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.2 КК України, проте резолютивна частина свідчить, що його засуджено за ст.272 ч.2 КК України. Судом залишено поза увагою недоведеність в діях засудженого особистого мотиву, що є обов’язковим, а також показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що претензії до роботи потерпілої були обґрунтованими та неодноразовими.
Заслухавши доповідача, у дебатах засудженого ОСОБА_3, який підтримав апеляцію в повному обсязі, прокурора, який висловився про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали, зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без зміни, виходячи з таких підстав.
Засуджений ОСОБА_3 свою вину не визнав та пояснив суду першої інстанції, що в квітні 2009 року його призначено начальником відділу культури і туризму. З самого початку керівництво району не було задоволене роботою керівника будинку культури. На початку червня 2009 року він хотів організувати дитячу дискотеку в смт. Добровеличківка. Відповідальний за проведення дискотек ОСОБА_5 повідомив, що не може проводити дискотеку, а тому він звернувся до начальника обласного центру ОСОБА_9, яка порекомендувала йому спеціалістів. З даного приводу він радився з заступником голови райдержадміністрації, проте ОСОБА_4 була проти влаштування дискотек, оскільки вони самі можуть організовувати дискотеки і заробляти. На протязі літа була низка наказів, які потерпіла не виконувала, а тому постало питання про її звільнення, яке погоджено з райкомом профспілок працівників культури. Про існування первинної профспілки працівників культури, а також те, що потерпіла є одинокою матір’ю – не знав.
Потерпіла ОСОБА_4 суду першої інстанції пояснила, що вона працювала директором районного будинку культури з 24.11.2006 року по 21.09.2009 року. За безвідповідальне ставлення до виконання своїх службових обов'язків 23.03.2009 року їй було оголошено догану, про яку вона дізналась на засіданні профспілкових зборів по питанню звільнення її з посади. Після проведення свята, яке відбулося 09.05.2009 року ОСОБА_3 викликав її до себе та наголосив, що святкування проведено на низькому рівні, а саме: неправильно оформлена сцена та один художній номер не відповідав тематиці. Після концертів в травні 2009 року ОСОБА_3 викликав її до себе та попросив надати апаратуру в оренду Кіровоградській групі для проведення дискотек на площадці районного будинку культури. Однак вона відмовила в наданні апаратури в оренду, оскільки апаратура нова і призначається для проведення концертів в районному будинку культури. Після чого, ОСОБА_3 відповів, що з нею неможливо працювати у зв'язку з тим, що він вже пообіцяв людям зазначену апаратуру. 22.06.2009 року вона написала заяву начальнику відділу культури і туризму Добровеличківської РДА про надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Наказом начальника відділу від 10.07.2009 року №11 їй було надано додаткову відпустку. В середині вересня 2009 року ОСОБА_3 викликав її до себе в кабінет та наполягав на тому, щоб вона написала заяву про звільнення за власним бажанням, однак вона відмовилась, а ОСОБА_3 наголосив, що він вже підготував необхідні документи для звільнення. Коли постало питання про звільнення, 20.09.2009 року її викликали до кабінету першого заступника голови Добровеличківсьої РДА ОСОБА_7 та в присутності керівника апарату Добровеличківської РДА ОСОБА_10 і начальника відділу культури і туризму ОСОБА_3 запропонували звільнитись за власним бажанням, однак вона не погодилась, після чого вони вирішили її звільнити по статті. Перебуваючи в службовому кабінеті повідомила присутніх та ОСОБА_3 про те, що є одинокою матір'ю та має на утриманні неповнолітню доньку, однак ОСОБА_3 повідомив їй, що 18.09.2009 року подав клопотання до районного комітету профспілки працівників культури про погодження звільнення її з посади за ст.40 ч.3 КЗпП України.
Свідок ОСОБА_10 суду першої інстанції пояснила, що вона виконує обов'язки заступника голови Добровеличківської РДА з соціальних питань. Перед звільненням вона, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 викликались до першого заступника, де проводилась бесіда, до ОСОБА_4 були претензії по роботі. Останній запропонували, в межах штатного розпису, перейти на посаду художнього керівника агіткультбригади, але ОСОБА_4 відмовилась та сказала їм, що вони її не звільнять, оскільки вона є одинокою матір'ю. ОСОБА_4 було запропоновано звільнитися за власним бажанням або за згодою сторін, проте вона відмовилась і вийшла з кабінету.
Свідок ОСОБА_7 суду першої інстанції пояснив, що він працює першим заступником голови Добровеличківської РДА. До роботи керівництва районного будинку культури було багато претензій, проводились бесіди, питання щодо звільнення ОСОБА_4 не було, лише пропонувалось, якщо така робота, то потрібно вирішувати питання про звільнення керівника, тому що не виконує в повному обсязі ті обов’язки, які на неї покладені.
Свідок ОСОБА_11 суду першої інстанції пояснив, що він виконував обов'язки голови Добровеличківської РДА по 03.07.2009 року. За час перебування на посаді до нього неодноразово надходили доповідні записки про незадовільну роботу директора районного будинку культури ОСОБА_4 За результатами розгляду вказаних доповідних записок неодноразово виносилось питання про доцільність займаної посади директора районного будинку культури ОСОБА_4, які розглядались на засіданнях керівництва. Щодо законності винесення наказу начальником відділу культури і туризму ОСОБА_3 про звільнення з посади директора районного будинку культури ОСОБА_4 пояснити нічого не зміг, у зв'язку з тим, що на момент винесення вказаного наказу він не працював виконуючим обов'язки голови Добровеличківської РДА. Крім того, йому не відомо чи були у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неприязні стосунки.
Свідок ОСОБА_12 суду першої інстанції пояснила, що на початку вересня 2009 року начальник відділу культури і туризму ОСОБА_3 звернувся з пакетом документів та клопотанням про можливе звільнення з посади директора будинку культури ОСОБА_4 і попросив найшвидше прийняти рішення про погодження звільнення. 21.09.2009 року було прийнято рішення про погодження звільнення ОСОБА_4 з посади директора будинку культури. Дане рішення прийнято безпідставно. Під час надання ОСОБА_3 витягу з протоколу за № 6 рішення засідання райкому профспілки, вона сказала ОСОБА_3, що рішення прийнято з порушенням, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не є членом райкому профспілки працівників культури, а таке рішення повинна приймати тільки первинна профспілкова організація. Однак, ОСОБА_3 сказав надати йому саме таке рішення засідання райкому профспілки, де буде погоджено звільнення ОСОБА_4 щоб не було проблем у працівників музею. Станом на 22.09.2009 року заяви від ОСОБА_4 про прийняття в члени профспілки працівників культури до райкому не надходило.
Свідок ОСОБА_13 суду першої інстанції пояснила, що на той час вона працювала в відділі культури і туризму, з 22.04.2008 року по 02.04.2009 року виконувала обов'язки начальника відділу. Нею, як провідним спеціалістом відділу був виданий наказ № 2 від 23.03.2008 року „Про оголошення догани ОСОБА_5.” за безвідповідальне ставлення до виконання своїх службових обов'язків. Нею, як тимчасово виконуючою обов'язки начальника відділу, відповідно п.2.2. посадової інструкції наказ для проведення вищезазначеного свята не виносився. Під час підписання наказу за № 2 від 23.03.2009 року необхідно було поставити підпис, як виконуючої обов'язки відділу, а не провідного спеціаліста відділу, що є порушенням п.2.2. посадової інструкції начальника відділу. В липні ОСОБА_4 написала заяву про надання щорічної відпустки, в якій було зазначено відпустка працівникам які мають дітей. Начальник відділу ОСОБА_3 розписав на неї вищевказану заяву, щоб вона підготувала наказ. Після того, як вона підготувала наказ №11 від 10.07.2009 року ОСОБА_3 уважно прочитав його та поставив свій підпис. Про те, що у ОСОБА_5 є малолітня дитина вона не говорила ОСОБА_3, однак знала, що ОСОБА_4 –одинока матір, яка виховує малолітню дитину.
Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8 та ОСОБА_16 підтвердили своїми показами про наявність необґрунтованих зауважень з боку ОСОБА_3 та наявність конфлікту між останнім та ОСОБА_4 з приводу надання в оренду музичних інструментів, що стало причиною звільнення потерпілої.
Свідок ОСОБА_17 суду першої інстанції пояснила, що вона працює у відділі культури і туризму, з 22.09.2009 року вона тимчасово виконувала обов'язки директора районного будинку культури. Вона являється головою профспілкового комітету клубних працівників. В період з 23.03.2009 року по 22.09.2009 року начальник відділу ОСОБА_3 до неї, як голови профспілкового комітету клубних працівників, не звертався з письмовим клопотанням про погодження звільнення з посади директора районного будинку культури ОСОБА_4 Після винесення наказу начальника відділу ОСОБА_4 звернулася з заявою про вирішення питання щодо її звільнення з посади директора районного будинку культури. Згідно протоколу від 23.09.2009 року за №1 профспілкового комітету клубних працівників прийнято рішення проти звільнення ОСОБА_4 з посади директора районного будинку культури, так як ОСОБА_4 сама виховує малолітню доньку, що відомо всім.
Свідок ОСОБА_18 суду першої інстанції пояснив, що в кінці травня на початку червня 2009 року він приїздив в смт. Добровеличківка на проханню керівника організувати дискотеки в будинку культури. Йому було показано апаратуру, зал будинку культури і літній танцювальний майданчик. Після чого він повідомив, що зал не придатний для влаштування дискотек, літній майданчик підходив, але необхідно було зробити незначний ремонт. Апаратура на якій проводиться дискотека його не влаштовувала, проте апаратура, яка була встановлена в залі будинку культури, підходила для проведення даних заходів. Він разом з ОСОБА_3 пішли в райдержадміністрацію, де йому повідомили, що йому треба рішити це питання з директором будинку культури. Оскільки директора не було, то вони не зустрілись.
Незважаючи на невизнання вини засудженим, вина ОСОБА_3 підтверджується зібраними по справі і дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме:
- оголошеними показами свідка ОСОБА_9, яка вказала, що з вересня 1995 року працює на посаді завідуючого відділом обласного центру дитячої юнацької творчості в м. Кіровограді. Приблизно в травні 2009 року до неї звернувся начальник відділу культури і туризму Добровеличківської РДА ОСОБА_3 стосовно допомоги у організації дискотек. Нею було запропоновано двох фахівців, а саме ОСОБА_18 та ОСОБА_19 Останні приблизно в середині червня 2009 року приїхали до Добровеличківського району для того, щоб влаштуватися на роботу до районного будинку культури. Однак, районний будинок культури в особі директора ОСОБА_4 не виявив зацікавленості в їх послугах. Після того, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до Добровеличківського району не приїжджали;
- наказом від 10.07.2009 року №11 „Про надання відпустки ОСОБА_4А.”, яким ОСОБА_20 надано 7 календарних днів додаткової відпустки на дитину з 13.07.2009 року по 18.08.2009 року (а.с.15, т.1);
- інформацією начальника управління праці та соціального захисту населення Добровеличківської РДА від 21.10.2009 року №01-19-75/1, що ОСОБА_4 перебуває на обліку Добровеличківському УПСЗН та отримує допомогу одинокій матері на дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.16, т.1);
- інформацією голови профспілкового комітету клубних працівників, що начальник відділу культури і туризму Добровеличківської РДА ОСОБА_3 в період з 23.03.2009 року по 22.09.2009 року з клопотанням про погодження звільнення ОСОБА_4 з посади директора Добровеличківського районного будинку культури письмово не звертався (а.с.43, т.1);
- інформацією голови райкому профспілки працівників культури Добровеличківського району від 28.10.2009 року №5, згідно якої ОСОБА_4 не є членом райкому профспілки працівників культури.(а.с.45, т.1);
- посадовою інструкцією начальника відділу культури і туризму районної державної адміністрації(а.с.123-125, т.1);
- актом перевірки територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області №11-10-021/1355 від 22.10.2009 року щодо дотримання окремих питань законодавства про працю при звільненні ОСОБА_4.(а.с.140-142, т.1);
- рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2009 року, яким задоволено позов прокурора Добровеличківського району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_4 до Добровеличківської РДА в особі відділу культури і туризму Добровеличківської РДА про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с.5-6, т. 2).
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.2 КК України та правильно кваліфікував дії останнього, як незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, вчинене щодо матері, яка має дитину віком до 14 років та вчинив інші грубі порушення законодавства про працю щодо ОСОБА_4
Доводи апеляції засудженого про те, що у мотивувальній частині вироку вказано про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.2 КК України, проте резолютивна частина свідчить, що його засуджено за ст.272 ч.2 КК України є передчасними, оскільки в даному випадку допущено механічну помилку при виготовленні копії вироку, проте матеріали справи містять оригінал вироку (т.2, а.с.194-198), де резолютивну частину викладено правильно.
Аргументи апеляції засудженого щодо недоведеності особистого мотиву є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, які проаналізовано вище, а посилання на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вказують на наявність претензій до роботи потерпілої є необґрунтованими, оскільки ініціатором даних претензій був сам засуджений.
Призначаючи покарання суд першої інстанції, відповідно ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу засудженого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, обставини, що пом'якшують покарання – наявність на утриманні засудженого малолітньої дитини, обставини, що обтяжують покарання – вчинення злочину, щодо особи, яка перебуває в службовій залежності від винного, а тому обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого за умови обрання покарання у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією статті та без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2010 року щодо останнього – без зміни.
Судді:
Медведенко Ю.С. Кадегроб А.І. Петрова І.М.