ПОСТАНОВА
Іменем України
07 вересня 2010 року м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Скляров В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 06 серпня 2010 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
встановив:
Залізничний районний суд м.Сімферополя АРК постановою від 06 серпня 2010 року визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП і наклав стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень.
Як встановив суд, ОСОБА_1 24.05.2010 року о 10 год.45 хв. на 474 км а/д Харьків-Сімферополь у населеному пункті, визначеному дорожнім знаком 5.45, керуючи транспортним засобом «Фольксваген Транспортер», д.н.НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 112км/год, перевищивши встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 52 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1С постанову місцевого суду просить скасувати, винести по справі нову постанову, якою провадження в справі щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Мотивує це тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення від 25.05.2010р. складено з порушенням вимог закону та містить інформацію, яка не підтверджена належними доказами. Також зазначає, що суду не надано доказів на підтвердження правомірності застосування фото приладу «Візир» №0812499, яким була виміряна швидкість його автомобіля, не згоден з таблицею ілюстрації швидкості руху транспортного засобу «Фольксваген Транспортер» , оскільки, на його думку, на жодному із знімків його автомобіль не зображений самостійно, щоб дало можливість впевнено сказати, що саме цей автомобіль рухався зі швидкістю 112 км/год. При накладенні стягнення суд не врахував те, що він є інвалідом другої групи і призначене йому стягнення у максимальному розмірі є надто суворим та необґрунтованим.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, наведені в апеляції доводи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як свідчить протокол ВТ № 137767 від 24 травня 2010 року про адміністративне правопорушення, 24.05.2010року о 10год.45 хв. на 474 км а/д Харків-Сімферополь, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Фольксваген Транспортер», д.н.НОМЕР_1 порушуючи п.12.4 ПДР, допустив перевищення швидкості в населеному пункті. Швидкість автомобіля була виміряна прибором «Візир» №0812499, який зафіксував швидкість автомобіля 112 км. на годину.
Суд першої інстанції, обгрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 порушуючи п.12.4 ПДР - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км за годину, тобто порушуючи зазначені вимоги ПДР ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене ст. 122 ч.3 КУпАП. Наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1), прибором дистанційним вимірювання швидкості «Візир» № 0812499.
Доводи викладені в скарзі, які спонукають про скасування постанови суду щодо ОСОБА_1 перевірені і не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Факт скоєння адміністративного правопорушення, зафіксований згідно чинного законодавства, із застосуванням пристроїв. Сам ОСОБА_1 не надав доказів суду у підтвердження своїх доводів про невинність в скоєному правопорушенні.
Суд першої інстанції, обрав ОСОБА_1 стягнення у межах санкції, передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП, враховуючи обставини, які пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Строки накладення адміністративного стягнення на правопорушника, про які йдеться мова у заяві ОСОБА_1 від 31.08.2010 року, не порушені.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 06 серпня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.М.Скляров