Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 6230 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Чорненко Л.І.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«16» вересня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «РІСТ» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від «01» липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «РІСТ», треті особи: ОСОБА_4, Страхова компанія «Оранта – Січ», про стягнення матеріальних збитків внаслідок ДТП, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «РІСТ» про стягнення матеріальних збитків внаслідок ДТП.
В позові зазначав, що 06.07.2009 року о 18.45 годин по вул. Авраменко в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Мазда 626, держномер НОМЕР_1, що належить на йому праві приватної власності та ДЕУ-Ланос, держномер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який належить на праві власності ТОВ НВП "Ріст".
Відповідно до акту виконаних робіт ПП "Калина Сервіс" відновлювальний ремонт його автомобіля Мазда 626, держномер НОМЕР_1, становить 46757 грн., що підтверджено актом виконаних робіт та платіжним документом.
Таким чином, сума завданих йому збитків складає 46757 грн. Оскільки автомобіль відповідача застрахований в "СК "Оранта Січ", йому було відшкодовано в межах суми страхового відшкодування 24990 грн. Крім того, 06.07.2009 року йому також знадобились послуги евакуатора для транспортування технічно несправного авто на стоянку автомобілів. 09.07.2009 року такі ж послуги евакуатора знадобились для транспортування даної машини до ПП "Калина-Сервіс", внаслідок чого ним додатково витрачено 400 гривен.
З огляду на вищевикладене, просив суд стягнути з ТОВ НВП "Ріст" на свою користь 19453 грн. матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати по справі в сумі 195 грн. за сплату державного мита та 120 грн. витрат за ІТЗ судового процесу.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від «01» липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з НВП «РІСТ» на користь ОСОБА_3 19053 грн. матеріальних збитків, спричинених в результаті дорожньо – транспортної пригоди та 300 грн. судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ НВП «РІСТ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою для скасування рішення.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не додержано вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України ).
Пунктом 30.1 ст. 30 Закону України від 22 вересня 2005 року "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку № 479 від 24 грудня 2009 року розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля MAZDA 626 GE, номерний знак НОМЕР_1, 1993 року випуску, ОСОБА_3 унаслідок ДТП, становить 44 043,00 гривен та дорівнює дійсній (ринковій) ціні транспортного засобу на момент пошкодження, а саме 44043,6 грн.( ринкова вартість автомобіля визначена страховою компанієй) У висновку № 479 від 24 грудня 2009 року відновлення транспортного засобу визнано недоцільним з економічної точки зору (а.с. 42).
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 „Про практику розгляду справ за позовами про відшкодування шкоди”, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Заперечуючи проти такого способу відшкодування шкоди як передача у власність відповідача пошкодженого автомобіля, ОСОБА_3 посилався на те, що на час звернення його до суду про відшкодування шкоди, пошкоджений автомобіль ним повністю відновлено і ним використовується за призначенням. Вартість відновлювального ремонту згідно акту виконаних робіт складає 46757,00 гривен (а.с. 7-8).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальних збитків у розмірі 19053.00 гривен суд першої інстанції зазначені обставини в повній мірі не врахував.
Відповідно до договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпілому страховою компанією „Оранта Січ” 27.08.2009 року виплачене страхове відшкодування у розмірі 24990 гривен за мінусом франшизи 510 гривен, яку позивачу виплатив ОСОБА_4 – третя особа по справі. Даний факт сторонами не оспорюється і відповідно до ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню.
Разом з цим, присуджуючи розмір відшкодування майнової шкоди, місцевим судом неправильно застосовані положення ст. 1192 ЦК України про способи такого відшкодування, адже відшкодуванню підлягають лише реальні втрати потерпілого.
Всупереч цим вимогам, суд першої інстанції задовольнив позов, керуючись ст. 1192 ЦК України та виходячи з того, що за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка спричинила шкоду відшкодувати її в натурі, або відшкодувати спричинені збитки у повному обсязі.
Тож, колегія суддів дійшла висновку, що за обраним позивачем способом відшкодування, в задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції має ухвалити нове рішення.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають перерозподілу між сторонами з присудженням стороні, на користь якої ухвалено рішення, з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. В свою чергу судовий збір згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ЦПК України відноситься до судових витрат і справляється у випадках, встановлених нині Декретом KM України від 21.01.1993 за № 7-93 "Про державне мито", в тому числі з позовних заяв та з апеляційних скарг, що подаються до загальних судів. Відповідно, оскільки виправлена судова помилка, що була допущена на користь позивача, то позивач має відшкодувати відповідачу справлений з нього судовий збір за подання апеляційної скарги, як і оплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи апеляційним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, квитанцію за проведення товарознавчого дослідження в розмірі 700 грн. Сплатив представник відповідача ОСОБА_5 ( а.с.33)
Проте, відповідно до ст. 79 ЦПК України, не можуть бути віднесені до судових витрат витрати, понесені відповідачем на оплату замовленого ним дослідження
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313,314,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «РІСТ» задовольнити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від «01» липня 2010 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, наступного змісту:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю НП „РІСТ”, третя особа ОСОБА_4, страхова компанія „Оранта-Січ” про стягнення матеріальних збитків внаслідок ДТП – відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП „РІСТ” судові витрати у розмірі 215,50 гривен.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: