У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Перепічая В.С.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, стягнення заборгованості по орендній платі за житло за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 червня 2002 році між ним та ОСОБА_5 було укладено договір оренди належного йому жилого будинку АДРЕСА_1. Відповідачка з часу укладення зазначеного договору орендну плату йому не перераховувала, в зв’язку з чим утворилася заборгованість. 1 червня 2007 року ОСОБА_5 видала йому розписку, якою зобов'язувалась до 1 червня 2008 року погасити борг за оренду житла в сумі 30 тис. грн., але на час звернення до суду борг не погашений. Станом на 1 липня 2008 року загальна сума боргу складає 36 500 грн. Після уточнення позовних вимог просив визнати ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 - та стягнути з них на його користь заборгованість з орендної плати за житло за період з 1 червня 2002 року до 1 липня 2008 року в розмірі 54 тис. грн., зазначивши, що з червня 2007 року відповідачі в указаному будинку не проживають, їх місце проживання йому не відомо.
Заочним рішенням рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 6 квітня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 квітня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Матеріали справи та доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.С. Перепічай