Справа № 2-912/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2010 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого судді Бойко Н.В.,
при секретарі Бондаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,-
ВСТАНОВИВ:
В травні 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з січня по грудень 2009 року у сумі 1225,20 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона має статус «дитини війни», перебуває на обліку в УПФУ в Кам’янобрідському районі м. Луганська, і згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Просила суд визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з січня 2009 року по грудень 2009 р. в сумі 1225 грн.20 коп. Просила стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Позивачка у судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшло заперечення проти позову, у якому відповідач посилається на те, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір пенсії в залежність від прожиткового мінімуму поставлено лише в ст.28 Закону України “Про Загальнообовязкове державне пенсійне страхування” за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін у деякі законодавчі акти України” дітям війни встановлення підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Після визнання Конституційним Судом України неконституційними деяких статей Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлено, що дітям війни підвищення проводиться з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн., з 1 жовтня – 49,80 грн.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшло заперечення проти позову, в якому третя особа посилається на те, що виплата щомісячної соціальної допомоги згідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” повинна здійснюватись органами Пенсійного фонду України та за їх рахунок, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи не знаходяться на казначейському обслуговуванні, тому залучення органів казначейства до цієї справи безпідставно.
За таких підстав, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5), має правовий статус «дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, де отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, виданим 12.01.1999 року (а.с.7).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2009 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України до компетенції судів відносяться розгляд спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Відповідно до ст.16 ч.2 п.10 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Оскільки у судовому засіданні встановлено, що внаслідок бездіяльності відповідача право позивача на отримання підвищення до пенсії у встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі було порушено, тому вимоги позивача щодо визнання бездіяльності відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заявляючи вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити конкретну суму не донарахованого підвищення до пенсії, позивач тим самим фактично просить суд здійснити перерахунок суми пенсії, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом зобов'язання відповідача виплатити певну суму, а шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що за змістом відповідає суті її вимог.
За таких обставин, слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії з 01.01.2009р. до 31.12.2009р. з урахуванням здійснених виплат.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 3, 8, 15, 107, 213-215 ЦПК України, ст. 257 ЦК України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, суд, –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік, з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідськму районі м. Луганська на користь ОСОБА_1 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 37 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення не набрало законної сили.
Суддя Н.В.Бойко
Справа № 2-912/2010р.
УХВАЛА
30.08.2010 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого судді Бойко Н.В.
при секретарі Бондаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
При подачі позовної заяви позивачем були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.
Із позовної заяви вбачається, що позивачем фактично оскаржуються неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, тобто позов носить немайновий характер.
Відповідно до Постанови КМУ “Про розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ” № 1258 від 21.12.2005 р. розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення за даною категорією справ складає 37 гривень.
Таким чином, сплаті підлягали витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн., а відтак, позивачем зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 83 грн.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 83 ЦПК України сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством.
Відповідно ч.3 ст.83 ЦПК України у випадках, встановлених пунктом 1 частини другої цієї статті, кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертаються у розмірі зайво внесеної суми.
Таким чином, суд вважає за необхідне повернути позивачу зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 83 грн.
Керуючись ст.83 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Зобов’язати УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганські області повернути ОСОБА_1 зайво сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 83 (вісімдесят три) гривні на розрахунковий рахунок - 31212259700005, МФО:804013 за квитанцією № 28 від 28.04.2010 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В.Бойко