№ 2-5033/10

                                                        Р І Ш Е Н Н Я                            

                                                 І м’я м              У к р а ї н и

16 липня 2010 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі головуючого судді Клешньова О.І.

                    при секретарі Гура О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину,

                                                    В С Т А Н О В И В :

     ОСОБА_1 завернулася до суду з позовом у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на своє утримання аліменти у розмірі 300 гривень щомісячно.

     Свої вимоги обґрунтувала тим, що знаходилась у шлюбі з відповідачем до 13 листопада 2009 року, має спільного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею. Дитина хворіє на дитячий церебральний параліч, є дитиною-інвалідом віком до 18 років і вона являється його опікуном.

     За рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 22 квітня 2010 року на дитину з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно і вона також отримує допомогу у розмірі 745 гривень щомісячно.

     Між тим вона не працює, а їй необхідно мати одежу, їжу, проживати разом з дитиною під час лікування в різних медичних закладах і тому вона потребує матеріальної допомоги, яку їй відповідач не надає.

     Вважає, що сума 300 гривень щомісячно на її утримання не буде перевищувати фінансові можливості ОСОБА_2.

     У судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на означених вимогах на підставах, викладених у позовній заяві.

    Відповідач позов не визнав, пояснив, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що дитина потребує постійного стороннього догляду. Крім того, його заробітна плата складає 1 400 – 1 800 гривень щомісячно і він, сплативши аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини з свого заробітку, повинен також нести розходи щодо оплати поштових переказів. З урахуванням витрат на проїзд до місця роботи його заробіток буде складати 990,24 гривень, що ледве перекриває прожитковий мінімум для працездатної особи. Крім того, він працює на хімічному підприємстві, його робота пов’язана з фізичними навантаженнями та впливом шкідливих речовин і для виконання своїх трудових обов’язків йому потрібно повноцінне харчування. За ті гроші, які йому залишаться, він не зможе придбати корисливу їжу. Також вважає, що попереднім рішенням суду були враховані обставини, на які посилається позивачка і її вимоги щодо твердої грошової суми суперечать ст. 184 ч.1 СК України.

     Існування у них сумісної дитини та розірвання між ними шлюбу підтверджується копіями свідоцтв (а.с. 10, 11, 13).

     Згідно з довідкою та копією трудової книжки дитина проживає з ОСОБА_1, остання не працює, звільнена у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною (а.с. 8, 9).

     За медичним висновком (а.с. 14) ОСОБА_4 являється дитиною-інвалідом до 18 років за церебральним паралічем Є 80.

     За рішенням суду з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, ОСОБА_1 отримує допомогу на дитину, яка у квітні 2010 року складала 952, 70 гривень (а.с. 5, 29).

     За довідкою ТОВ «СТИРОЛ ПАК» заробіток ОСОБА_2 за січень-березень 2010 року коливався від 1 474,64 гривні до 2 010,69 гривень, означене підприємство оплачує навчання відповідача (а.с. 4, 32).

     Вартість ліків підтверджується довідкою аптеки (а.с. 27).

     Розходи ОСОБА_1 щодо приватної квартири та на проїзд і проживання в місцях лікування  дитини підтверджуються довідками, виписками (а.с. 30, 31, 35-51).

     Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

     ОСОБА_2 та ОСОБА_1, шлюб між якими розірвано 13 листопада 2009 року, мають сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який хворіє на церебральний параліч Є 80 і являється дитиною-інвалідом до 18 років.

     Дитина проживає з ОСОБА_1 і на неї остання отримує соціальну допомогу у розмірі 952,70 гривень, а також на її користь стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх доходів ОСОБА_2, при цьому суд врахував, що ОСОБА_1 не працює.

     Означене підтверджується копіями свідоцтв, рішення, довідкою і не оспорюється відповідачем.

     Дитина потребує постійного стороннього нагляду.

     Згідно з ст. 61 ч.2 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

     Суд вважає загальновідомими необхідність нагляду та надання допомоги малолітній дитині або паралізованій людині і вважає, що необхідність постійного стороннього нагляду за малолітньою дитиною хворою на церебральний параліч не потребує доказування і тому не бере до уваги ці заперечення відповідача.

     Стан ОСОБА_1 по захворюванню важкий (а.с. 30) і ОСОБА_1 лікувала дитину у КЛПУ «Донецький обласний науково-практичний центр реабілітації церебрального паралічу і органічних захворювань нервової системи з порушенням психіки у дітей» чотирижди за 2008-2010 роки, возила його на санаторно-курортне лікування в Крим та на операцію в ЗАТ «Інститут клінічної реабілітації» Російської Федерації, несла додаткові витрати на проїзд і своє проживання, що відповідачем не оспорюється.  

     Для нормального існування і можливості здійснення необхідного нагляду за хворою дитиною ОСОБА_1 повинна мати одяг, їжу, сплачувати комунальні послуги та інше.

     Вартість лік для дитини (а.с. 27) та додаткові витрати, пов’язані з її оздоровленням не можуть забезпечити ОСОБА_1 достатній життєвий рівень, гарантований ст. 48 Конституції України, за рахунок допомоги та аліментів на дитину.

     Згідно з ст. 88 ч.1 СК України якщо один з подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, який не може обходитися без постійного стороннього нагляду, і турбується за нього, він має право на утримання за умови, що інший з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

     Нарахований ОСОБА_2 заробіток за січень-березень 2010 року складав 6 673,51 гривні, виплачено йому було 5 320,61 гривні.

     Попереднім судовим рішенням було встановлено, що дохід ОСОБА_2 за вересень 2009 року – лютий 2010 року складав 9 450,22 гривні.

     Порівняння означених цифр свідчить про тенденцію зростання заробітної плати ОСОБА_2 і що за вирахуванням аліментів вона буде сягати до 1 200 гривень і більше.

     ТОВ «СТИРОЛ ПАК», де працює ОСОБА_2, оплачує його навчання і це свідчить про фінансові можливості підприємства та стабільність його роботи.

     ОСОБА_2 інших утриманців не має, його кваліфікація підвищується.

     Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 може надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1.              

      Згідно з ст. ст. 88 ч.2, 80 ч.1 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або в твердій грошовій сумі.

      На думку суду 300 гривень аліментів, які потребує ОСОБА_1, не погіршать суттєво фінансових можливостей відповідача і будуть домірними з матеріальним становищем позивачки та її зусиллями щодо організації свого життя.

     На підставі ст. ст. 80, 88 СК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 110, 212-215 ЦПК України, суд

                                                      В И Р ІШ И В :

     Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 300 гривень щомісячно, починаючи з 6 травня 2010 року до змінення матеріального або сімейного становища сторін і період її проживання з дитиною-інвалідом, а на користь держави судовий збір у сумі 51 гривня та 120 гривень у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

     Рішення може бути оскаржене до Донецького Апеляційного суду через Калінінський районний суд м. Горлівки протягом 20 днів після надання у 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: