У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Глоса Л.Ф. і Школярова В.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 7 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
встановила:
вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2009 року
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Олексіївка Кіровоградського району Кіровоградської області, раніше неодноразово судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31 серпня 2008 року в нічний час проник до житлових та господарських приміщень домоволодіння ОСОБА_5 у с. Краснопіль Врадіївського району Миколаївської області, звідки таємно викрав майно, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2 770грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2009 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вважає, що судовий розгляд проведено неповно, необ’єктивно, однобічно. Заперечує свою винуватість у вчиненні крадіжки з проникненням. Стверджує, що на досудовому слідстві обмовив себе під тиском слідчих органів та було порушено його право на захист. Посилається на те, що він був позбавлений права звернутися до суду з останнім словом та судом не враховано пом’якшуючих покарання обставин, які істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Також вважає, що суд у вступній частині вироку безпідставно вказав його попередню судимість. У зв’язку з цим, просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії із ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшити йому покарання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.
Як убачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_4 на досудовому слідстві під час його допиту як підозрюваного та обвинуваченого повністю визнав свою вину і докладно розповів, за яких обставин він учинив злочин.
Показання засудженого ОСОБА_4 узгоджуються із даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події, у ході якого ОСОБА_4 розказував та показував, як він зламував запори та відчиняв двері, де зберігалося майно потерпілого, та як він викрав його.
Крім того, винуватість засудженого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків, даними, що містяться в протоколах огляду місця події, та іншими наведеними у вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких немає.
Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а доводи у скарзі про однобічність, неповноту і необ’єктивність дослідження обставин справи є безпідставними.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, з’ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_4 під час судового розгляду не виявлено.
Дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу. Також ураховано і пом’якшуючі покарання обставини, на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для його пом’якшення не знайдено.
Посилання засудженого про застосування до нього незаконних методів слідства не заслуговують на увагу, оскільки заяв про це ОСОБА_4 як під час досудового слідства так і судового розгляду справи не робив.
Що стосується доводів ОСОБА_4 про порушення його права на захист, то вони є безпідставними, оскільки, як убачається із матеріалів справи, зокрема, із протоколу роз’яснення йому процесуальних прав як підозрюваного від 9 вересня 2008 року, на досудовому слідстві йому було роз’яснено право мати захисника, але скористатися цим правом він відмовився, про що власноручно зробив записи. У подальшому за клопотанням ОСОБА_4 йому було призначено захисника ОСОБА_6 За участю цього захисника ОСОБА_4 було пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, роз’яснено його суть та допитано як обвинуваченого. Цей же захисник здійснював захист інтересів засудженого і в суді першої інстанції.
Твердження ОСОБА_4, що він був позбавлений права звернутися до суду з останнім словом, не заслуговують на увагу, оскільки, як убачається із протоколу судового засідання, засуджений таким правом скористався. ( а.с. 265).
Отже, досудове слідство та судовий розгляд справи проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
Наведені у скарзі доводи про те, що суд у вступній частині вироку безпідставно зазначив його попередню судимість за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 188 КК України у зв’язку із внесеними змінами до Кримінального кодексу України також визнано безпідставними.
Законом України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності” від 15 квітня 2008 року № 270-VI у Кримінальному кодексі України виключено статтю 188.
Але відповідно до п. 6 Прикінцевих положень вказаного Закону кримінальні справи стосовно осіб, які вчинили злочин, передбачений статтею 188 КК України, підлягають перегляду для вирішення питання щодо зміни кваліфікації дій цих осіб на інші відповідні частини статей Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочини проти власності.
Отже, вказаний Закон не скасовує злочинність діяння, пов’язаного з викраденням шляхом демонтажу електричних мереж, за що ОСОБА_4 було засуджено вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.05.2002 року, і ці його дії містять ознаки злочину, передбаченого ст. 185 КК України. За таких обставин, суд обґрунтовано зазначив у вироку про наявність у нього судимості за вказаним вироком.
Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4.
Судді:
Кармазін Ю.М. Школяров В.Ф. Глос Л.Ф.