Справа № 2-169/2007 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2007 року, Кам’янобрідський районний суд м.Луганська в складі:
головуючого судді КОТЛЯРОВОЇ І.Ю.
при секретарях ВАГІНІЙ М.О.,
ПОЧТАРЬОВІ В.О.,
за участю:
представників позивача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8 про визнання угоди міни недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування вказавши, що 04.12.2002 року між ним та відповідачем по справі - ОСОБА_7 було укладено договір міни, згідно якого відповідач передав йому автомобіль MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, а він передав відповідачу автомобіль марки BMW – 518, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та доплату у сумі 12 000 доларів США, крім того, у виконання зобов’язання він повинен був доплатити відповідачеві ще 4000 доларів США. У виконання даного договору сторони обмінялись розписками, та довіреностями на право розпорядження, керування та з наданням права продати вищевказані автомобілі, але пізніше позивачеві стало відомо, що у довіреності, виданої ОСОБА_9 (на той час власника автомобілю MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску) на ім’я ОСОБА_7, останній був правомочним лише керувати автомобілем MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, або його продати, без надання права на укладення інших угод, тобто не мав права на укладення договору міни. У зв’язку із чим позивач просить визнати договір міни недійсним.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили визнати договір міни, укладений між позивачем та відповідачем недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону, у зв’язку із відсутністю повноважень у відповідача ОСОБА_7 на укладення угоди, щодо обміну автомобіля MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 на автомобіль позивача ОСОБА_8 - марки BMW – 518, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з доплатою суми у розмірі 16 000 доларів США.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, пояснивши, що 04.12.2002 року ОСОБА_7, на підставі доручення від 22.11.2002 року, виданої на його ім’я ОСОБА_9 на право керувати, а також продати належний йому автомобіль MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску та розписки, згідно якої ОСОБА_9 продав ОСОБА_7 належний йому автомобіль MERCEDES – BENZ 600, відповідач мав право розпоряджатися спірним автомобілем, у зв’язку із чим ним було укладено з позивачем договір, який він розцінює як договір купівлі-продажу, а не міни, та який підтверджується розписками та діями сторін, наданням сторонами одна одній генеральних доручень на належні їм автомобілі Крім того, представник позивача зазначив, що строк позовної давності для таких правовідносин складає три роки, який давно сплинув. На підставі чого вони наполягали на відмові позивачеві у задоволенні його позовних вимог, як по суті спору, так і у зв’язку із закінченням строку позовної давності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, виступаючої на стороні позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив справу розглядати без його участі.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено у судовому засіданні у вересні 2002 року відповідач ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_9 автомобіль MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, у зв’язку із чим останній надав на його ім’я розписку від 10.09.2002 року (а.с.108) та надав доручення з правом керувати, продавати вищевказаний автомобіль з правом передовіри (а.с.48).
На підставі наданих повноважень ОСОБА_7, 04.12.2002 року, дійшовши угоди з позивачем ОСОБА_8, обміняв автомобіль MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 на автомобіль позивача ОСОБА_8, марки BMW – 518, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з доплатою зі сторони позивача суми у розмірі 16 000 доларів США, із яких 12000 доларів США було передано ОСОБА_7 при здійсненні угоди, а 4000 доларів США ОСОБА_8 повинен був доплатити ОСОБА_7 пізніше, після чого останній взяв на себе зобов’язання переоформити автомобіль марки MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, на ім’я позивача, що відображено у розписці від 04.12.2002 року наданої ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_8 (а.с.86) та розписці наданої ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_7 про те, що він придбав у останнього автомобіль марки MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, заплативши за нього 12000 доларів США, віддавши належний йому автомобіль марки BMW – 518, 1992 року випуску, та взявши на себе зобов’язання сплатити відповідачеві ще суму у розмірі 4000 доларів США до березня 2003 року (а.с.91). Крім того, відповідач надав позивачу генеральну довіреність від 04.12.2002 року та передовірив від імені ОСОБА_9 право на розпорядження автомобілем марки MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, виданої на ім’я позивача та його брата ОСОБА_8 (а.с.49), позивач надав відповідачеві генеральну довіреність на право розпорядження належним йому автомобілем марки BMW – 518, 1992 року випуску .
Дані обставини вже було встановлено рішеннями Артемівського районного суду м.Луганська від 22.10.2004 року (а.с.50-51), залишеному без змін згідно із ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11.04.2005 року (а.с.53-55) та рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 25.06.2004 року (а.с.56-57).
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факт укладення між сторонами договору міни 04.12.2002 року, вже встановлено вищевказаними рішеннями судів, і він відповідно до ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.
У судовому засіданні відповідачем до суду було надано розписку згідно якої, 10.09.2002 року ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_7 придбав автомобіль марки MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, отримавши за даний автомобіль кошти та не маючи претензій до останнього (а.с.108).
Відповідно до ст.ст. 241, 242 ЦК України (в редакції 1963 року) кожна із сторін яка приймає участь в міні вважається продавцем того майна, яке вона надає в обмін, і покупцем того майна, яке вона отримує, і до договору міни застосовуються відповідні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не вбачається із суті відносин між сторонами.
Із наданих до суду документів, а саме довіреності, виданої ОСОБА_9 на ім’я ОСОБА_7 від 22.11.2002 року та розписки, згідно якої ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_7 придбав автомобіль марки MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, від 10.09.2002 року, вбачається, що відповідач мав права щодо розпорядження автомобілем марки MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, та вважав себе продавцем даного автомобіля при укладенні договору з позивачем, а позивача покупцем, зазначивши у своїх розписка, що один продав, а другий придбав, відповідно, автомобіль марки MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску.
У зв’язку із чим суд приходить до висновків, що доводи відповідача про те, що він мав намір на укладення договору купівлі-продажу, вважаючи себе продавцем автомобіля, та мав відповідні повноваження щодо розпорядження автомобілем марки MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, є обґрунтованими.
Відповідно до ст.71 ЦК України (в редакції 1963 року), загальний строк позовної давності було встановлено в 3 роки. Згідно із п.7 розділу «Заключних та перехідних положень ЦК» в редакції 2003 року до позовів про визнання угоди недійсними, право на пред’явлення яких виникло до 01.01.2004 року застосовується позовна давність встановлена законодавством яке діяло раніше.
Таким чином, на теперішній час строк позовної давності для пред’явлення такого позову збіг, клопотань про поновлення строку позовної давності позивачем не заявлено. Доводи позивача про те, що визнання угоди недійсною на підставі її не відповідності вимогам закону, свідчить про те, що правовідносин між сторонами взагалі не відбулося, суд вважає необґрунтованими. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а саме автомобілю марки MERCEDES – BENZ 600, 1994 року випуску, за ОСОБА_6 (а.с.47) на підставі договору купівлі-продажу даного автомобілю, укладеного 26.12.2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с.73-74) свідчить про відсутність яких-небудь підстав вважати, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про укладені угоди 04.12.2002 року не виникло правовідносин, так як саме на підставі довіреності виданої ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_8 та ОСОБА_6, було укладено вищевказаний договір купівлі-продажу.
Враховуючі вищевказане, позовні вимоги задоволенню не підлягають як внаслідок необґрунтованості, так і внаслідок спливу строку позовної давності.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, сплачені позивачем судові витрати необхідно віднести на рахунок позивача.
На підставі п.7 розділу «Заключних та перехідних положень ЦК» в редакції 2003 року, ст.ст. 44, 57, 71, 153, 154, 235-237 ЦК України (в редакції 1963 року), керуючись ст.ст. 10,11,, 61,209,212,214-215,218 ЦПК України , суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання угоди міни недійсною відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя І.Ю.Котлярова