Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 6509 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«15» вересня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «12» листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ПП ОСОБА_3 про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПП ОСОБА_3 про стягнення суми.
В позові зазначав, що рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2005 року ПП ОСОБА_3 в оренду, строком на 5 років, виділено земельну ділянку, площею 0,0153 га, по вул. Г.Сталінграду, 13 в м. Запоріжжя для розташування цинкового комплексу. На підставі вказаного рішення, 21.03.2006 року вона уклала договір оренди, строком на 5 років, з Запорізькою міською радою.
18.09.2006 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Запоріжжя їй надано дозвіл на будівництво зупиночного комплексу. Вона розпочала будівництво, однак у зв'язку із браком коштів не змогла його завершити.
14.04.2006 року відповідач отримала від нього гроші в сумі 41120 грн., що еквівалентно 8000 доларів США, в рахунок продажу зупиночного комплексу, про що приватним нотаріусом ОСОБА_7 була зареєстрована заява ОСОБА_3
Своєю розпискою від 14.04.2006 року остання підтвердила факт отримання від нього грошових коштів в сумі 8000 доларів США, а також зазначила, що будівництво зупиночного комплексу здійснює він.
Крім того, в розписці відповідач зазначила, що після отримання паспорту зупиночного комплексу зобов'язується укласти з ним договір купівлі-продажу.
На підставі цього він здійснював будівництво зупиночного комплексу. Крім переданих коштів відповідачу, ним на будівництво комплексу витрачено ще 26904 грн. 91 коп.
Таким чином, загальна вартість здійснених ним витрат на зупиночний комплекс склала 88504 грн. 91 коп.
В грудні 2007 року, після завершення будівництва, виконкомом Запорізької міської ради ПП ОСОБА_8 було видано паспорт на кіоск № 461 в складі зупиночного комплексу. Після чого, він звернувся до відповідача з вимогою укласти договір купівлі-продажу торгівельно - зупиночного комплексу, посилаючись на досягнуті раніше домовленості. Однак, відповідач відмовилась від укладання з ним вказаного договору купівлі - продажу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2008 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17.06.2009 року, відмовлено ОСОБА_5 в позові до ПП ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу зупиночного комплексу.
Оскільки вважає, що ОСОБА_3 безпідставно набула зазначені кошти, просив стягнути з відповідача на свою користь 61600 грн., що еквівалентно 8000 доларів США, які він сплатив в рахунок продажу зупиночного комплексу, а також 26904 грн. 91 коп. - кошти, які були ним витрачені на будівництво вказаного торгівельно - зупиночного комплексу, а всього 88504 грн. 91 коп. та судові витрати.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «12» листопада 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 88451 грн. 09 коп., а також витрати по оплаті держмита в сумі 881 грн. та ІТЗ в сумі 30 грн., а всього 89362 грн. 09 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала заяву про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «01» липня 2010 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2009 року залишено без задоволення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 ЦПК України ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами ті обставини, що позивач за розпискою передав відповідачці суму еквівалентну 8000 доларів США в рахунок продажу недобудованого комплексу, та зазначила в розписці, що будівництво зупиночного комплексу здійснює він. ( а.с.28,29). В розписці відповідач також зазначила, що після отримання паспорту зупиночного комплексу зобов’язується укласти з ним договір купівлі-продажу. На підставі цього позивач здійснював будівництво зупиночного комплексу. Крім переданих коштів відповідачу в розмірі 8000 доларів США, що еквівалентно 61600 грн. по курсу на день ухвалення рішення, позивачем на будівництво комплексу витрачено ще 26851 грн.09 коп., тобто загальна вартість здійснених ним витрат складає 88451 грн.09 коп.
В засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача підтверджено той факт, що між відповідачкою та позивачем на виконання робіт по будівництву зупиночного комплексу за вищевказаною адресою не був укладений договір підряду, який би відповідав вимогам, що встановлені законом, а саме визначення ціни договору, строку виконання робіт, обсягу робіт, умов прийняття роботи за результатами виконання договору.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно застосував до правовідносин сторін ст. ст. 1212 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані вимоги закону застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Суд обґрунтовано визнав, що позов у вказаній частині підлягає задоволенню на підставі вищенаведеної норми матеріального права, оскільки передача грошової суми здійснена на виконання договору, який згідно із законом не може бути визначений укладеним.
Доводи апеляційної скарги не можуть спростувати висновки рішення суду першої інстанції, оскільки полягають у власній суб’єктивній переоцінці відповідачкою доказів, належно досліджених та оцінених судом.
Довід апеляційної скарги про те, що позивач узяв на себе зобов’язання по будівництву зупиночного комплексу, але будівництво не закінчив не є переконливим, оскільки між сторонами договору підряду не укладалось. Посилання на те, що зупиночний комплекс не здано в експлуатацію і тому він не належить відповідачці, що перешкоджає їй виконати умови договору викладені в розписці не спростовують висновку суду про стягнення грошової суми, яка набута без достатньої правової
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків рішення суду.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «12» листопада 2009 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: