Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 5943 / 2010 р.                           Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко А.І.

                                                                                                   Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,                                          

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» вересня 2010 року.                                                                 м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:          Савченко О.В.,

Суддів:                      Стрелець Л.Г.,

 Кочеткової І.В.

При секретарі:          Бабенко Т.І.

 За участю прокурора           Пилявець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «30» квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності на земельну ділянку.

В позові зазначав, що 30.03.2009 року він уклав з відповідачем договір купівлі - продажу земельної ділянки, площею 0,0841 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:01:010:0264.

Відповідно до договору він сплатив визначену вартість земельної ділянки в розмірі 20000 грн., а відповідач передала йому у власність зазначену земельну ділянку.

Згідно з п.14 договору сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу до 31.03.2009 року, проте в подальшому ОСОБА_4 відмовилася йти до нотаріуса.

На цей час він користується придбаною земельною ділянкою, проте оформити належним чином право власності не має змоги, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.03.2009 року, укладений між ним та відповідачем, визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,0841 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:01:010:0264.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «30» квітня 2009 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі – продажу земельної ділянки від 30.03.2009 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,0841 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:01:010:0264.

Не погоджуючись з рішенням суду, Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області   подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників  апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав

Статтею 303 ЦПК України  передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не додержано вимог ст. 213 ЦПК України  щодо законності та обґрунтованості  рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч цим вимогам, суд першої інстанції задовольнив позов, керуючись ст. 220 ЦК України  та виходячи з того, що сторони домовилися відносно суттєвих умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, а відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Стаття 220 ЦК України  визначає: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, проте, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується  письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суд не врахував, що норма частини 2 статті 220 ЦК України  не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній  реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується  з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними  і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Суд не з’ясував, чому саме правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Суд не дав оцінки тому питанню, що вчинений сторонами правочин .не відповідає цивільному законодавству, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваного рішення знайшли своє підтвердження, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог  

Керуючись ст. ст. 303, 307,  309, 313,314,317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «30» квітня 2009 року в цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: