справа №2-а-1563/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
У складі: головуючого-судді Браги А.В.
при секретарі – Авраменко А.М.
за участю позивача – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, інспектора Солонянського взводу ДПС ДАІ Джихур Романа Анатолійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, –
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до ВДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільної інспекції підпорядкованого УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. 30 червня 2010 року позивачем подано уточнену адміністративну позовну заяву, мотивувальну та прохальну частини якої залишив без змін, натомість уточнено склад відповідачів, до яких пред’явлено позов. Зокрема ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві зазначив в якості відповідачів ОСОБА_2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області та Інспектора Солонянського взводу ДПС ДАІ Джихур Романа Анатолійовича. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ІДПС ДАІ Солонянського взводу Джихур Р.А. було винесено постанову від 04 травня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення і накладено на позивача штраф в розмірі 255 гривень. При цьому, на думку позивача, така постанова була складена безпідставно, не надано жодних доказів перевищення ОСОБА_1 швидкості руху на 30 км/годину, а прилад, яким зафіксовано перевищення швидкості, не зазначає, що таке перевищення допущено саме автомобілем під керуванням позивача.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, на його задоволенні в повному обсязі наполягав.
Відповідачі в судове засідання не з’явились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Ознайомившись із вказаною позовною заявою, уточненням до позовної заяви, вислухавши позивача та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної заяви в повному обсязі із наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 04 травня 2010 року відповідачем Джихур Р.А. у відношенні позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ №296525 про те, що позивач 04 травня 2010 року о 19 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем «Опель» д/н НОМЕР_1, рухався на 441 км а/д Н08 зі швидкістю 140 км/год, чим порушив вимоги п.12.6 Правил дорожнього руху України, перевищивши максимально дозволену швидкість руху на 30 км/год, а отже скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП. В зазначеному протоколі позивачем були дані пояснення, згідно яких позивач даного адміністративного правопорушення не вчиняв, зі складеним протоколу не згоден.
В наступному, як з’ясовано судом, на підставі зазначеного протоколу відповідачем Джихур Р.А. в той же день, тобто 04 травня 2010 року, було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ №246069, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, та накладеного адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 255 гривень – тим самим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні позивач пояснив, що зазначеного в протоколі та постанові відповідача ІДПС ДАІ Джихур Р.А. адміністративного правопорушення не вчиняв, дійсно у вказану дату, час та вказаному місці керував зазначеним транспортним засобом, однак швидкість не перевищував. Посилання інспектора при складенні оскаржуваної постанови на показання спеціального приладу «Іскра 18706», як зазначив позивач, не є достатньо обґрунтованим, оскільки такий прилад не містить доказів щодо руху саме автомобіля позивача із швидкістю, яку зафіксував прилад.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, нормою ст.288 ч.1 п.3 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в тому числі в районний в місті суд, яким є Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України), з особливостями, встановленими КУпАП.
Згідно ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Оскаржувана позивачем постанова винесена 04 травня 2010 року, а дата реєстрації адміністративної позовної заяви позивача канцелярією суду – 11 травня 2010 року, що свідчить про дотримання позивачем встановленого законом строку оскарження такої постанови.
Відповідно до ст.18 ч.1 п.2 КАС України місцевим загальним судам, до яких відносяться і районні в місті суди, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. За змістом норм ст.3 КАС України, Закону України «Про міліцію», ст.222 КУпАП суб’єктами владних повноважень є співробітники (інспектори) ДПС ДАІ.
Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом. Нормою ст.71 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 6 ст.71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Стосовно цієї вимоги необхідно зазначити, що відповідач двічі повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, на підтвердження чого є відповідні повідомлення, однак до суду не з’явився, про причини своєї неявки до суду не повідомив. Враховуючи, що відповідач у судових повістках-викликах повідомлявся про свій статус відповідача, а отже обізнаний із необхідністю відповідно до ст.71 ч.6 КАС України про надання доказів по справі щодо обґрунтованості винесеної ним і оскаржуваної позивачем постанови, суд вважає за можливе розцінювати таку неявку і ненадання доказів відповідачем як належну підставу для прийняття рішення по справі на підставі наявних в ній доказів.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правову позицію якого суд поділяє в повній мірі, встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Натомість в оскаржуваній постанові відповідача від 04 травня 2010 року не тільки не наведено аналіз наявних доказів у справі, такі докази навіть не перелічені, що ставить під сумнів їх наявність, відсутнє і зазначення мотивів відхилення висловлених позивачем думки щодо незгоди з висновком відповідача щодо вчинення адміністративного правопорушення. При цьому суд не може прийняти до уваги як належний та достатній доказ вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення протокол про адміністративне правопорушення від 04 травня 2010 року, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову. Зазначені протокол і постанова складені однією і тією ж посадовою особою – відповідачем Джихур Р.А., що вже само по собі ставить під сумнів можливість об’єктивної оцінки відповідачем даного протоколу як доказу при винесенні ним же оскаржуваної постанови, а отже підтверджує справедливість наведеної вище оцінки протоколу як доказу, який до того ж є єдиним доказом вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. В контексті викладеного слід навести норму ст.62 ч.3 Конституції України, яка є нормою прямої дії і визначає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені в судовому засіданні, у їх сукупності та враховуючи відсутність у постанові та протоколі належних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, що, в свою чергу, тягне за собою неправомірність дії, вчиненої посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що спірну постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ст.122 ч.1 КУпАП на підставі ст.162 КАС України, ст.293 КУпАП слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 288, 289 КУпАП, ст.ст.70-71, 158-163 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Постанову серії АЕ №246069 від 04 травня 2010 року, винесену інспектором Солонянського взводу ДПС ДАІ Джихур Роман Анатолійовичем, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КУпАП – скасувати.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Брага