Справа№ 2-734/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   30 серпня  2010 року                     Кам’янобрідський районний суд м. Луганська

 у       складі:  

головуючої судді:              Бойко Н.В.

при секретарі:                    Бондаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,-                                                                            

В С Т А Н О В И В :

       08.04.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, в якому зазначив, що  має правовий статус дитини війни, відповідачем йому не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, просить суд визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з січня 2007 року  по грудень 2009 р. в сумі 3345 грн. 60 коп. Просив стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.  

                   Позивач у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву розглядати справу за його відсутністю.

   Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглядати справу за його відсутністю. Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в яких він посилається на наступне. Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Розмір пенсії в залежність від прожиткового мінімуму поставлено лише в ст.28 Закону України “Про Загальнообовязкове державне пенсійне страхування” за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Відповідач вважає, що у позові неправомірно ототожнюються такі поняття як мінімальний розмір песії за віком та прожитковий мінімум, для осіб які втратили працездатність, та невірно визначено розмір прожиткового мінімуму.

Відповідно до п. 17. ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік зупинено дію абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця норма була виключена Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» за № 3367-ІV від 19.01.2006 р. та, крім того, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Тому, норма ст. 6 призупинялася і для здійснення виплати Кабінет Міністрів України повинен був розглянути це питання додатково за підсумками півріччя 2006 року та визначити порядок та суми виплат у відповідному документі. Але у 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

            Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення ст.ст.71,111  Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але будь-яких змін до бюджету 2007 року Верховною Радою України не приймалося для вираховування сум на дану виплату, не враховувалися вони і в бюджет України на 2008 рік.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня  - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн.

ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін у деякі законодавчі акти України” дітям війни встановлення підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

          Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі.  

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

          Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

           З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 16.03.1999 року (а.с.6).  

           Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

         Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової  втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних  від них обставин, а також у старості та із інших випадках, передбачених законом.

         Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

        Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року  №6-рп2007 положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими що не відповідають Конституції.  

        Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

      Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня -410,06 грн., з 1 жовтня - 415,11 грн.

     Відповідно до вимог частини 2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

    Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

     Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом   надання   пільг і державної соціальної підтримки.  

     Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі  соціального   забезпечення та державної соціальної підтримки.  

     Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчіх актів України» від 28.12.2007 р, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошевого утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

     Рішенням Конституційного Суду України  №10-рп2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

    Таким чином, за період з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 22 травня 2008 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2008 року.

   Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

    Отже, нарахування  та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно  до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.                  

    Тобто, за період з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України до компетенції судів відносяться розгляд спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

     Відповідно до ст.16 ч.2 п.10 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Оскільки у судовому засіданні встановлено, що внаслідок бездіяльності відповідача право позивача на отримання підвищення до пенсії у встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі було порушено, тому вимоги позивача щодо визнання бездіяльності відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

    Заявляючи вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити конкретну суму не донарахованого підвищення до пенсії, позивач тим самим фактично просить суд здійснити перерахунок суми пенсії, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом зобов'язання відповідача виплатити певну суму, а шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що за змістом відповідає суті його вимог.

    За таких обставин, слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік та зобов’язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення пенсії з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік  року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з урахуванням здійснених виплат.

   Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

   Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень. У зв’язку з тим, що згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” Пенсійний фонд України звільнений від сплати судового збору, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 3,40 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

          Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 3, 8, 15, 107, 213-215 ЦПК України, ст. 257 ЦК України,  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про державний бюджет  України на 2009 рік”, суд, –

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги   ОСОБА_1  задовольнити частково.  

         Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період  з 09.07.2007року  до 31.12.2007року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.

         Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік,  з урахуванням здійснених виплат.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1   судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

         Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідськму районі м. Луганська  на користь  ОСОБА_1   судові витрати  на інформаційно-технічне забезпечення процесу  в сумі 37 грн.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                                                                                         Рішення не набрало законної сили.

   Суддя                                                                                                                                                                                     Н.В.Бойко

                                                                                                                            Справа № 2-734/2010р.

УХВАЛА

30.08.2010 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді                                            Бойко Н.В.

при секретарі                                                     Бондаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про  визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -

    ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем фактично оскаржуються неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, тобто позов носить немайновий характер.

Відповідно до  п. "б" ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір судового збору пов'язаний з розглядом справ даної категорії складає 3,40 грн.

Відповідно до Постанови КМУ “Про розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ” № 1258 від 21.12.2005 р. розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення за даною категорією справ складає 37 гривень.

Таким чином, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн., а відтак, позивачем зайво сплачено судовий збір у сумі 47,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 83 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сплачена сума судового збору та сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору (коштів) у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством.

Відповідно ч.3 ст.83 ЦПК України у  випадках,  встановлених  пунктом  1  частини  першої  і пунктом 1 частини другої цієї статті, судовий збір та кошти  на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертаються у розмірі зайво внесеної суми.

Таким чином, суд вважає за необхідне повернути позивачу зайво сплачену суму судового збору у розмірі 47,60 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 83 грн.

Керуючись ст.83 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Зобов’язати УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області повернути ОСОБА_1 зайво сплачену суму судового збору у розмірі 47 (сорок сім) гривень 60 копійок на розрахунковий рахунок - 31417537700005, МФО:804013 за квитанцією № К24/V/14 від 31.03.2010 року, та зайво сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 83 (вісімдесят три) гривні на розрахунковий рахунок - 31212259700005, МФО:804013 за квитанцією№ К24/V/15 від 31.03.2010    року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                                          Н.В.Бойко