Справа №2-888/10 р.

        Р І Ш Е Н Н Я

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року                                                                              м.  Берегово

                                  Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

                                                     головуючого - Ільтьо І.І.

                                      при секретарі - Куні О.І.

  з участю прокурора Фалес Я.С., позивача ОСОБА_1 та представника позивача - адвокат ОСОБА_2, представників відповідача – Мікловш С.В. та адвокат ОСОБА_4,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово справу за позовом Берегівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ТзОВ техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

             ВСТАНОВИВ:

Берегівський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд з позовом до ТзОВ техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» (далі товариство) про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

 Мотивував свої вимоги тим, що 5 листопада 2009 року в.о. директора ТзОВ ТТЦ «Телевідеотехніка-Телесервіс», на виконання рішення загальних зборів учасників товариства ТТЦ від 30.10.2009 року, видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора вищезазначеного товариства. В даному протоколі зазначено, що однією з підстав для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади є те, що останній грубо порушив трудову дисципліну, в тому числі без поважних причин був відсутній на роботі 21, 22, 23 жовтня 2009 року. Однак, в ході проведення перевірки Берегівською міжрайонною прокуратурою було встановлено, що його було звільнено всупереч вимогам ст.. 40 КЗпП України, а саме в період тимчасової непрацездатності, оскільки в цей час ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Берегівський ЦРЛ.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 були грубо порушенні вимоги ст. 148 та 149 КЗпП України.

Також, позивач просить поновити строк звернення до суду, оскільки таким пропущений з поважних причин, а саме у зв’язку із неналежним проведенням державним інспектором праці перевірки та без підставним внесенням припису.      

Таким чином, з вищенаведених підстав вважає, що рішення про звільнення Фанти з посади директора ТзОВ техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» є незаконним, тому останній підлягає поновленню на роботі, а пропущений процесуальний строк звернення до суду поновленню.    

Прокурор, позивач ОСОБА_1 та представника позивача - адвокат ОСОБА_2  у судовому засіданні позов підтримали з мотивів викладених у позовній заяві та в доповненні до неї.

П редставник відповідача – Міклов ш  С.В.  та  адвокат ОСОБА_4.  у судовому засіданні позов не визнали з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

            Наказом  в.о. директора ТзОВ техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» Мікловша С.В. за № 20/01 від 05.11.2009р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи за грубе порушення трудових обов’язків, згідно ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 5 листопада 2009 року. Даний наказ він отримав 06.11.2009 року, про що свідчить розпис про отримання на наказі про звільнення (а.с. 35).

    Вищезазначений наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 був виданий на виконання рішення загальних зборів учасників  ТзОВ техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» від 30 жовтня 2009 року (протокол № 3-09).

    Зокрема, в протоколі загальних зборів учасників товариства техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» зазначено, що підставами звільнення з роботи ОСОБА_1 є грубе порушення трудових обов’язків ( вимог статуту товариства та рішень загальних зборів учасників, в т.ч. №3-08 від 15 серпня 2008 року та №2-09 від 27.04.2009 року, вимог ревізійної комісії та учасників про  передачу документації, печатки) (а.с. 56).

    07 грудня 2009 року Фанта звернувся до Територіальної інспекції праці в Закарпатській області з відповідною заявою на предмет перевірки законності звільнення (а.с. 36).

    За наслідками проведеної Територіальною інспекцією праці перевірки по вищезазначеній заяві був внесений товариству припис від 13.01.2010 року (37-44).

Однак, за результатами розгляду скарги товариства від 22.01.2010 року, даний припис головного державного інспектора праці ТДІП у Закарпатській області від 13.01.2010 року скасований постановою Головного державного інспектора праці Закарпатської області від 05.02.2010 року (а.с. 45).

5 березня 2010 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Територіальної інспекції праці в Закарпатській області із заявою про безпідставне звільнення з посади директора товариства, коли він знаходився на лікарняному.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 останньому рекомендовано захищати свої права в поновленні на роботі в судову порядку. Даним правом ОСОБА_1 у визначений законом строк не скористався.

В судовому засідання встановлено, що твердження позивача про те, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи під час перебування на лікарняному є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки останній був звільнений не за відсутність на роботі з 21-23 жовтня 2009 року, а за грубе порушення вимог статуту товариства та рішень загальних зборів учасників, в т.ч. №3-08 від 15 серпня 2008 року та №2-09 від 27.04.2009 року, вимог ревізійної комісії та учасників про  передачу документації, печатки.          

Пунктом 4 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 із змінами та доповненнями « Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що встановлені ст. ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов»язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Таким чином законодавцем визначено, що пропущений строк звернення до суду може бути поновлений вразі поважності його пропуску.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач, як на поважність  пропущеного строку послався на неналежне проведення державним інспектором праці перевірки та безпідставним внесенням припису, що позбавило можливості ОСОБА_1 своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом.

Однак, суд не погоджується з даними доводами позивача та не приймає їх до уваги, оскільки ОСОБА_1 мав можливість звертатися до суду як під час проведення перевірок Територіальною інспекцією праці, так і після проведення перевірки, так як звернення до інспекції праці жодним чином не позбавляло можливості одночасного звернення до суду.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 пропущено місячний строк звернення з даним позовом до суду  як після завершення першої перевірки від 13 січня 2010 року, так і після закінчення другої перевірки від 12 квітня 2010 року.  

    Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

   Суд вважає, що позивачем в суді не доведені ті обставини на які вона посилалася як на підставу своїх вимог з наданням в підтвердження цього доказів, як то передбачено ст. 60 ЦПК України.

Беручи до уваги викладене та у відповідності до вимог ст. 233, 234 КЗпП України, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на звернення до суду за вищевказаних обставин, а тому в задоволенні позову Берегівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 слід відмовити за пропуском строку звернення до суду.  

     Керуючись ст.ст. 10,11, 60,  213-218  ЦПК України, ст.ст. 41 ч. 1,  228, 233, 234 КЗпП України,  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 « Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами внесеними постановами від 01.04.1994 р. №4, від 26.10.1995 р. № 18 і від 25.05.1998 р. №15, суд –

вирішив:

У задоволенні позовних Берегівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ТзОВ техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити у зв’язку із пропущенням  місячного строку звернення до суду з  вказаним позовом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                 Ільтьо І.І.

Справа №2-888/10 р.

        Р І Ш Е Н Н Я

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року                                                                            м.  Берегово

                                  Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

                                                     головуючого - Ільтьо І.І.

                                      при секретарі - Куні О.І.

  з участю прокурора Фалес Я.С., позивача ОСОБА_1 та представника позивача - адвокат ОСОБА_2, представників відповідача – Мікловш С.В. та адвокат ОСОБА_4,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово справу за позовом Берегівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ТзОВ техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

             ВСТАНОВИВ:

Берегівський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд з позовом до ТзОВ техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» (далі товариство) про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зважаючи на необхідність значного часу для обґрунтування висновків суду та викладення повного рішення суду, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резулятивну частини.  

Керуючись ст.ст. 10,11, 60,  213-218  ЦПК України, ст.ст. 41 ч. 1,  228, 233, 234 КЗпП України,  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 « Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами внесеними постановами від 01.04.1994 р. №4, від 26.10.1995 р. № 18 і від 25.05.1998 р. №15, суд –

вирішив:

У задоволенні позовних Берегівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ТзОВ техноторгового центру «Телевідеотехніка-Телесервіс» про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити у зв’язку із пропущенням  місячного строку звернення до суду з  вказаним позовом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                         Ільтьо І.І.