Справа №2а-11 2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2007 року м.Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Сєрікової О.О.
суддів Рогової Т.Д., Лебеженко В.О.
при секретарі Віслогузовій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до МШІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ,
МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕНЙСТВА УКРАЇНИ,
ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ, ДОНЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО УПРАВЛІННЯ
ЮСТИЦІЇ про стягнення грошової компенсації вартості службового обмундирування,
ВСТАНОВИВ:
В січні місяці 2007 року ОСОБА_1звернувся з позовом до відповідачів, в якому вказав, що з 13 квітня 1998 року він був призначений суддею Артемівського районного суду, а з 27 березня 2004 року по теперішній час він працює суддею Артемівського міськрайонного суду Донецької області, має третій кваліфікаційний клас
Відповідачі протиправно, в порушення вимог закону не забезпечили його службовим обмундируванням, а також не виплатили відповідну грошову компенсацію. Просить стягнути на його користь з Державної судової адміністрації України компенсацію за обмундирування, що не видане, в розмірі 5282 грн.68 коп. за період з 1998 по 1999 рік та з 20 березня 2002 року по 04 вересня 2003 року.
Також просить поновити йому строк позовної давності, оскільки відповідачами не приймалися рішення про відмову йому у видачі обмундирування або компенсації за нього, і у нього не було підстав вважати, що відповідачі не виконують свої обов'язки.
Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши на адресу суду письмову заяву, в якій підтримуючи позов, просить розглянути справу у його відсутність.
Представник Міністерства юстиції України та Донецького обласного управління юстиції в особі начальника Донецького обласного управління юстиції Маркова В.І., діючого на підставі довіреності, в письмових запереченнях на позов, просить розглянути позов у його відсутність, відмовивши в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не направляв на їх адресу заяву щодо оформлення компенсаційних виплат. Крім того, зазначає, що з 01 січня 2003 року почала діяти Державна судова адміністрація України, яка здійснює фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції і несе за це відповідальність. Також посилається на пропуск позивачем строків позовної давності для пред'явлення позову.
Представник Міністерства фінансів України Олійник Н.Л., діючий на підставі довіреності, в письмовому відзиві позовні вимоги не визнав, вказавши, що діючим законодавством не передбачена виплата компенсації за невидане службове обмундирування. До 2002 року головним розпорядником бюджетних коштів для судів було Міністерство юстиції України, азі січня 2003 року Державна судова адміністрація України. Міністерство фінансів України у правовідносинах з позивачем не знаходилось і не знаходиться і вимоги до нього безпідставні. Просить розглянути справу без його участі.
Представник Державного казначейства України Западня І.В., діюча на підставі довіреності, в письмових запереченнях просить розглянути позов без її участі і відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Державна судова адміністрація України з 2003 року самостійно виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо матеріального забезпечення діяльності судів. Чинним законодавством не передбачений захист порушеного права внаслідок невиконання одним державним органом своїх завдань за чухонок коштів іншого державного органу.
Представник Державної судової адміністрації України Олейник З.Д. діюча на підставі довіреності, приймаючи участь в судовому засіданні 19 лютого 2007 року, не визнала позовні вимоги і пояснила, що обов'язок по виділенню бюджетних коштів для забезпечення суддів службовим обмундируванням з 1994 року був покладений на Міністерство фінансів України через головного розпорядника коштів бюджетних коштів, яким до 01 січня 2003 року було Міністерство юстиції України, а з вказаної дати - Державна судова адміністрація України. На судову адміністрацію не покладені обов'язки погашення заборгованості в
результаті невиконання зобов'язань іншими юридичними особами. Просить в задоволенні позову відмовити. В судове засідання 02 березня 2007 року представник Державної судової адміністрації не прибула, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Беручи до уваги, що відповідачі про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1з 13 квітня 1998 року по теперішній час працює суддею, мав четвертий та третій кваліфікаційний клас, що підтверджується довідкою ТУ ДСА в Донецькій області.
Відповідно до ст. 130 Конституції України фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Відповідно до частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів» судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються урядом України.
Постановою Президії Верховної ради України від 15 листопада 1993 року за №3592-12 затверджені описи зразків мантії та службового обмундирування суддів.
Постановою КМ України від 19 березня 1994 року за №177 «Про норми забезпечення службовим обмундируванням та терміни його носіння, а Міністерство фінансів України для цієї мети було зобов'язане виділяти бюджетні кошти. Вказана Постанова втратила чинність 04 вересня 2003 року.
На підставі цієї постанови наказом Міністра юстиції України від 22 квітня 1994 року затверджене «Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України».
Відповідно до п.2.10 цього Положення, за одяг, який не виданий, суддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу і згідно з нормами зараховується в термін його носіння.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року перше речення з частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів» було виключене. Однак рішенням Конституційного суду України за №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року положення вказаного Закону відносно забезпечення суддів безплатним службовим обмундируванням були визнані неконституційними з дня прийняття Рішення.
Суд приходить до висновку, що позивачеві належало до видачі службове обмундирування за період з 1994 по 1999 роки включно, та з 20 березня 2002 року по 04 вересня 2003 року, яке йому не було видане та не була компенсована його вартість.
Вартість службового обмундирування, що належало до видачі позивачеві за весь вказаний період, згідно Листа Міністерства промислової політики України за №9-1-2/980 від 14 грудня 1999 року «Про вартість службового обмундирування для суддів України» та перелічених нормативних актів, становить 3174 грн.
Дану суму компенсації суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Державної судової адміністрації України, оскільки на теперішній час згідно зі ст. 120, 126 Закону України «Про судоустрій України», положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженому Указом Президента України від 03 березня 2003 року за №182/2003, Державна судова адміністрація України самостійно виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо матеріального забезпечення судів.
Крім цього, в Законах України про державний бюджет на 2005, 2006 рік передбачається виділення коштів Державній судовій адміністрації України для виконання рішень судів на користь суддів. Відповідно до цього в Державному казначействі України відкритий рахунок Державної судової адміністрації за кодом програмної класифікації видатків 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».
Оскільки відповідачами не приймалося будь-яких рішень про відмову позивачеві у видачі йому службового обмундирування, або компенсації за нього, суд дійшов висновку, що у позивача не було підстав вважати, що відповідачі не виконують своїх обов'язків, покладених на них Конституцією та Законами України, тому причину пропуску строку звернення до суду визнає поважною і його поновлює.
Керуючись ст.ст. 158-163, 166 КАС України, ст.130 Конституції України, ч.12 ст.44 Закону України «Про статус суддів», Законом України «Про судоустрій», Постановою Президії Верховної Ради України від 15 листопада 1993 року №3592-12, Постановою КМ України від 19 березня 1994 року №177 «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України», п.2.10 Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України», затвердженого Наказом Міністра юстиції України від 22 квітня 1994 року, Листом Міністерства промислової політики України №0-1-2/980 від 14 грудня 1999 року «Про вартість службового обмундирування для суддів України», Положення про Державну судову адміністрацію України», затвердженому Указом Президента України від 03 березня 2003 року №182/2003, Положення «Про державне казначейство України», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_1 в сумі 3174(три тисячі сто сімдесят чотири) гривні.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду надається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.