Справа №1-113 2007 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 березня 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

Головуючого                         Закутського В.І.

При секретарі                        Чіковій Т.М.

З участю прокурора              Буц Г.О.

Захисника                              ОСОБА_4

Потерпілого                           ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську кримінальну справу по звинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця м. Вознесенська, громадянина України, освіта базова загальна середня, не працюючого, не одруженого, проживає АДРЕСА_1, раніше судимого 12 грудня 2000 року Вознесенським міським судом по ст. 142 ч. 3 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнився 8 липня 2006 року по закінченню строку,  і

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця м. Вознесенська, громадянина України, освіта повна загальна середня, не працюючого, не одруженого, проживає поАДРЕСА_1, раніше не судимого,

У скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ

27 грудня 2006 року біля 20 години в м. Вознесенську на вулиці Корольова біля їдальні СШ №4 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп»яніння, із застосуванням насилля до потерпшого ОСОБА_3, яке виразилося в нанесенні ударів руками і ногами по різним частинам тіла,,інирито заволоділи майном потерпілого, а саме: хутряною шапкою вартістю 180 дщкрцщгцтп вартістю 180 грн., рукавицями вартістю 10 грн. та грошима в сумі 20 грн., а всього заподіяли матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 390 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю і пояснив суду, що дійсно 27 грудня 2006 року в вечірній час він зустрів знайомого ОСОБА_1, стояли розмовляли. До них підійшов потерпілий і поскаржився, що у нього хтось забрав мобільний телефон і попросив допомогти повернути його. ОСОБА_1 сказав потерпілому, щоб він купив пляшку горілки, яку вони пішли розпивати до шкільній їдальні, де ОСОБА_1 став вимагати від потерпілого гроші, а потім зняв з його голови хутряну шапку, став бити його, він також вдарив потерпілого кілька разів рукою в живіт. ОСОБА_1 зняв з потерпшого куртку, забрав гроші. Він нічого не забирав у потерпілого. У скоєному кається, просить у потерпілого пробачення.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнав і пояснив суду, що дійсно 27 грудня 2006 року він зустрівся з ОСОБА_2, вживав з ним горілку, потім вирішили піти до дівчини на мікрорайон «лагері», біля СШ №4 зустріли знайомого ОСОБА_3, який поскаржився, що у нього хтось забрав мобільний телефон. ОСОБА_2 сказав, щоб ОСОБА_1 купив пляшку горілки, після чого вони йому допоможуть. Поки потерпілий ходив в магазин за пляшкою горілки, ОСОБА_2 запропонував йому забрати у потерпілого куртку,

але він відмовився. Вони пішли до шкільній їдальні пити горілку, де ОСОБА_2 став вимагати від потерпілого гроші, вдарив його і продовжував бити, забрав шапку і куртку , він став відтягувати ОСОБА_2 від потерпілого, після чого потерпілий втік, а вони ще трохи випили і пішли до нього додому, де ОСОБА_2 попросив його залишити у нього куртку і шапку потерпілого до наступного дня, на що він погодився, але наступного дня працівники міліції забрали у нього куртку і шапку потерпілого ОСОБА_3

Але, незважаючи на невизнання своєї вини, вина підсудного ОСОБА_1 і підсудного ОСОБА_2 повністю підтвердилася в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_3, який суду пояснив, що 27.12.2006 року біля 20.00 годин він проходив біля СШ №4, зустрів знайомого ОСОБА_1 з ОСОБА_2, які запропонували йому купити пляшку горілки і випити. Він погодився, купив пляшку горілки, відійшли до їдальні СШ №4, де ОСОБА_1 зняв у нього з голови хутряну шапку, він почав її забирати у ОСОБА_1, але вони вдвох - ОСОБА_1 і ОСОБА_2почали бити його, збили з ніг, били руками і ногами по різним частинам тіла, зняли з нього куртку, вивернули кишені, забрали гроші в сумі 20 грн., і рукавиці, в цей час проходив мимо якийсь чоловік, він почав благати про допомогу, його перестали бити і він утік, звернувся до міліції з заявою. Міліція повернула йому куртку і шапку, матеріальних претензій до підсудних він не має.

Вина підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 також повністю підтвердилася в судовому засіданні дослідженим матеріалами кримінальної справи:

Заявою потерпілого ОСОБА_3 /а.с. 2/,

Протоколом огляду викрадених у потерпілого ОСОБА_3 речей - хутряної шапки та куртки, які працівникам міліції видав підсудний ОСОБА_1, пояснивши при цьому, що вказані шапку і куртку він з ОСОБА_2 забрали у потерпілого /а.с. 8/,

Розпискою потерпілого ОСОБА_3 про отримання ним від працівників міліції куртки і шапки /ах. 9/,

Протоколом пред»явлення для впізнання, в ході яких потерпілий ОСОБА_1 вказав на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як на осіб, що заволоділи його майном /а.с. 12,21/,

Протоколами очних ставко, в ході яких потерпілий ОСОБА_1 вказав на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як на осіб, що заволоділи його майном /а.с. 18,22-23/,

Висновком експерта, згідно якого у ОСОБА_3 мали місце ссадини обличчя, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень /а.с. 42/,

Речовими доказами /а.с. 47/, та іншими матеріалами кримінальної справи у сукупності.

Оскільки підсудні ОСОБА_1іОСОБА_2скоїли відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, поєднане з насиллям, що не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а для підсудного ОСОБА_1 і повторно, то суд їх дії кваліфікує по ч. 2 ст. 186 КК України.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнає своєї вини, пояснюючи, що забирав у потерпілого ОСОБА_3 хутряну шапку, куртку і гроші ОСОБА_2, а він навпаки відтягував ОСОБА_2 від потерпілого, але ці його пояснення спростовуються в судовому засіданні показаннями підсудного ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, протоколом огляду виявлених у підсудного ОСОБА_1 речей потерпілого ОСОБА_3, тому невизнання своєї вини підсудним ОСОБА_1 суд розцінює як бажання уникнути справедливої кари за скоєне.

При призначенні покарання підсудним ОСОБА_1 і ОСОБА_2суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, пом»якшуючі та обтяжуючі їх вину обставини.

В якості пом»якшуючих вину обставин у підсудного ОСОБА_2 суд враховує першу судимість, повне визнання своєї вини та каяття у скоєному, посередню характеристику з місця проживання.

Пом»якшуючих обставин у підсудного ОСОБА_1 суд не вбачає.

В якості обтяжуючих вину обставин у підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд враховує скоєння злочину у стані алкогольного сп»яніння, та рецидив злочинів у підсудного ОСОБА_1

З урахуванням всіх обставин справи, особи підсудних, із яких у підсудного ОСОБА_1 судимість не погашена, суд не знаходить підстав для призначення покарання для підсудного ОСОБА_1 не пов»язаного з позбавленням волі, а для підсудного ОСОБА_2 вважає можливим застосувати ст.ст. 75,76 КК України.

Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнати винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити їм покарання:

ОСОБА_1 - 5 /п»ять/ років позбавлення волі.

ОСОБА_2- 4 /чотирі/ роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю в два роки.

На підставі ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_2 покласти обов»язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 залишити тримання під вартою, зарахувавши йому в строк відбуття покарання тримання під вартою з 28 грудня 2006 року, а засудженому ОСОБА_2до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази по справі - хутряну шапку та куртку, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 - залишити у потерпілого ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Миколаївської області на

протязі 15 діб.