Справа №2-а-2069
2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року Ленінський районний суд міста Донецька у складі:
головуючого судді: Принцевської Н.М.
при секретарі Чубарець Г.В.
за участю представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Столярової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову зазначила, що вона є учасником ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС та інвалідом по захворюванню, пов»язаному з роботами по ліквідації наслідків цієї аварії з 06.03.2009р. другої групи, а до цієї дати -третьої.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, постраждалих в результаті Чорнобильської катастрофи» при переході з третьої на другу групу інвалідності, відповідач повинен був сплатити їй компенсацію в розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
Позивачем було направлено заяву начальнику Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради з проханням дати роз`яснення щодо причини невиплати цієї компенсації. У своїй відповіді від 27.03.2010р. вих. №02-05/6-1017-08 начальник Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради зазначив, що їй буде виплачена різниця у компенсаціях відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Просила визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради щодо відмови у виплаті разової компенсації в розмірі 22410,00грн.
В судове засідання позивачка не з»явилась, надала суду заяву с проханням розглянути справу у її відсутність за участю її представника, відповідно до заяви позовні вимоги та їх обґрунтування підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні за дорученням ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги позивачки підтримав, дав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача, Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Донецьку ради за дорученням Столярова Ю.С. просила відмовити в задоволенні позову оскільки позивач є інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, та згідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, постраждалих в результаті Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-Х11 має право на виплату різниць у компенсаціях в разі встановлення інвалідності вищої групи. Однак, на підставі ст.62 Закону, роз»яснення порядку застосування цього Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, рішення якого є обов»язковим для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. З метою вдосконалення системи проведення соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Кабінет Міністрів України Постановою від 20.09.2005р. №936 затвердив Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм пов»язаних із соціальним захистом громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Цей порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету головним розпорядником яких є Мінпраці. Фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок Державного бюджету. Згідно до Законів України, якими встановлюються розміри мінімальної заробітної плати на відповідні роки, до прийняття Верховною радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата Кабінету міністрів України було надано право здійснювати застосування цих норм, виходячи із реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України. Виходячи із існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На підтвердження вищевказаного, до управління надійшло роз»яснення Міністерства юстиції України від 21.09.2005р. №21-9-9743 щодо компенсаційних виплат та їх розміру громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для ознайомлення та використання в роботі міністерства праці та соціальної політики та підлегливими установами. У цьому роз»ясенні чітко вказані норми, якими слід користуватись Управлінню для здійснення компенсаційних виплат. Слід зазначити, що Бюджетним Кодексом України передбачено, що Закон про Державний бюджет України визначає бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України. Розпорядники коштів отримують бюджетні асигнування, які є підставою для утвердження кошторису витрат. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за використання бюджетних асигнувань, а також приймають бюджетні зобов»язання та здійснюють витрати тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом витрат.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 06.03.2009р. є інвалідом 2-ї групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується висновком МСЕК №072339 (а.с.9).
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Згідно ст. 7 вказаного Закону, до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов’язків військової служби, пов’язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Оскільки позивачка є інвалідом 2-ї групи внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вона має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
У відповідності зі ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, о дноразова компенсація особам, які стали інвалідами, та сім'ям, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах:
- інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат,
- інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат,
- інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.
Позивачці було встановлено 3 групу інвалідності станом на 20.08.2001р. у зв»язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.30). В подальшому ОСОБА_3 з 06.03.2009р. встановлено 2 групу інвалідності.
Таким чином позивачеві повинна бути призначена та сплачена різниця в зв’язку з переходом з 3 на 2 групу інвалідності.
Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір компенсації у зв’язку з переходом з 3 на 2 групу інвалідності.
Оскільки позивач є особою, яка віднесена до 1-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він на підставі п. 18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито ” підлягає звільненню від сплати державного мита.
На підставі вищевикладеного і керуючись ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, ЗУ „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, ст..ст.19, 92 Конституції України, ст. ст. ст. ст. 3, 6-11, 71, 159- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради у доплаті ОСОБА_3 у виплаті одноразової компенсації у зв’язку з переходом з 3 на 2 групу інвалідності в розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради здійснити ОСОБА_3 одноразової компенсації у зв’язку з переходом з 3 на 2 групу інвалідності в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, за рахунок коштів державного бюджету
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст. 296 ЦПК України.
Суддя: