УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "06" вересня 2010 р. Справа № 15/828
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін
від позивача: Белова Д.Ю. - представника за довіреністю № Д-030310
від 03.03.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Дочірнього підприємства "Зееландія" (м.Бровари)
до Приватного підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)
про стягнення 35850,15 грн.
Дочірнє підприємство "Зееландія" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 35850,15грн., із яких: 23625,84грн. основного боргу, 3883,23грн. інфляційних, 7327,17грн. пені, 1013,92грн. - 3% річних.
25.08.2010р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог від 19.08.2010р., відповідно до якої, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 25226,54грн., із яких 23625,84грн. основного боргу, 942,47грн. пені, 137,92грн. - 3% річних, 520,31грн. інфляційних. Зазначена заява фактично є заявою про зменшення позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви від 19.08.2010р. підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 56,57).
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством "Зееландія" (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач) 10.05.2008р. було укладено договір поставки № 08-78 (а.с. 39-41) та 04.11.2008р. було укладено договір поставки № 08-123 (а.с.7-9).
Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Згідно із п. 1.1 договорів поставки № 08-78 від 10.05.2008р. та № 08-123 від 04.11.2008р., постачальник (позивач) зобов'язується постачати товар відповідно до поданих покупцем (відповідачем) замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Асортимент та ціна на товари зазначаються в прайслисті постачальника, який діє на період отримання замовлення від покупця.
Право власності на товари переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товарів (п.1.2 договорів № 08-78 від 10.05.2008р. та № 08-123 від 04.11.2008р.).
На виконання умов договору № 08-78 від 10.05.2008р., згідно видаткової накладної № 3960 від 18.12.2008р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 27744,00грн. та на виконання умов договору № 08-123 від 04.11.2008р., згідно видаткової накладної № 251 від 03.02.2009р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 432,00грн.
Пунктом 4.5 вищезазначених договорів сторони погодили, що покупець перераховує на поточний рахунок постачальника кошти за поставлений товар не пізніше ніж п'ять банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.
Як вбачається за наявних в матеріалах справи виписок з особового рахунку позивача, відповідачем було перераховано позивачу 23.06.2009р. - 2000,00грн. та 29.09.2009р. - 3000,00грн. (а.с.62-63).
Згідно до наданих позивачем письмових пояснень (а.с. 58), перераховані відповідачем 23.06.2009р. кошти в розмірі 2000,00грн. погасили залишкову заборгованість за поставлений раніше, але не оплачений у повному обсязі товар в розмірі 449,84грн. та частково погасили заборгованість за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 3960 від 18.12.2008р. в розмірі 1550,16грн. Перераховані відповідачем 29.09.2009р. кошти в розмірі 3000,00грн. частково погасили заборгованість за товар, поставлений згідно накладної № 3960 від 18.12.2008р.
Таким чином, непогашеною у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість в сумі 23625,84грн., у тому числі за отриманий товар по видатковій накладній № 3960 від 18.12.2008р. в сумі 23193,84грн. та за отриманий товар по видатковій накладній № 241 від 03.02.2009р. на суму 432,00грн.
Згідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
28.12.2009р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу (претензію) від 24.12.2009р. про погашення в строк до 31.01.2010р. заборгованості в сумі 23625,84грн. та штрафних санкцій (а.с. 13), що підтверджується фіскальним чеком №0887 від 28.12.2009р. (а.с.12).
Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав.
Таким чином, на момент пред'явлення позову до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 23625,84грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)
На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 23625,84грн. перед позивачем.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 23625,84 грн. основної заборгованості є правомірними.
Крім суми основного боргу, позивач у заяві про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 942,47грн. пені, 520,31грн. інфляційних, 137,92грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2010р. по 31.05.2010р.
Розглядаючи питання про обґрунтованість нарахування позивачем пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує таке.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 5.3 договорів поставки № 08-78 від 10.05.2008р. та № 08-123 від 04.11.2008р. сторони погодили, що в разі несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.
Представник позивача в письмових поясненнях від 06.09.2010р. посилається на те, що передбачена п. 5.3 договорів штрафна санкція фактично є пенею, оскільки її розмір нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання (а.с. 58-59).
Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Кваліфікуючими ознаками штрафу є:
- можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов’язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов’язання неналежним способом тощо).
- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня характеризується такими ознаками:
- застосування виключно у грошових зобов’язаннях;
- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов’язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання;
- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов’язання понад встановлений сторонами зобов’язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу (кожен день прострочення), є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов’язання.
Таким чином, за своєю правовою природою передбачена 5.3 договорів поставки №08-78 від 10.05.2008р. та № 08-123 від 04.11.2008р. штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми боргу за кожен день прострочення є пенею.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 942,47грн. та 3% річних в сумі 137,92грн. нараховані за період з 01.02.2010р. по 31.05.2010р. на суму заборгованості 23625,84грн. Перевіривши правильність проведених позивачем розрахунків, суд встановив, що правомірним є нарахування, за визначений позивачем період, пені в сумі 1592,32грн. та 3% річних в сумі 233,02грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 942,47грн. та 3% річних в сумі 137,92грн. підлягають задоволенню, оскільки заявлені суми є меншими ніж обґрунтовано нараховані.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 520,31грн. інфляційних нарахованих на суму заборгованості 23625,84грн. за період з лютого 2010 року по травень 2010 року, то суд вважає їх правомірними та такими що підлягають частковому задоволенню в сумі 447,38грн. У задоволенні позову в частині стягнення 72,93грн. інфляційних слід відмовити за необґрунтованістю їх нарахування.
Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підтверджені належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 23625,84грн. основного боргу, 942,47грн. пені, 137,92грн. - 3% річних, 447,38грн. інфляційних. В решті позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 549, ч. 2 ст. 625, ст. 611 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст.193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2 Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Дочірнього підприємства "Зееландія" (07400, м.Бровари, вул. Грушевського, 3-б, ідентифікаційний код 32628672)
- 23625,84грн. основного боргу,
- 942,47грн. пені,
- 137,92грн. - 3% річних,
- 447,38грн. - інфляційних,
- 251,54грн. - витрат по сплаті державного мита,
- 235,32грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кравець С.Г.
Повне рішення складено: "13" вересня 2010 року.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 -відповідачу (рек. з повідом.)