КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-4156/09/2370                                   Головуючий у 1-й інстанції:   < Текст >  

Суддя-доповідач:  Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" вересня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Межевича М.В., суддів Літвіної Н.М. та Земляної Г.В., розглянувши  в порядку письмового провадження  в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області до Закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд»про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафних санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И ЛА :

Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення із ЗАТ «Агрошляхбуд»борг в сумі 21060 грн., 90 коп. з них по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування –17832,55 грн.. по фінансовій санкції 2239, 53 грн. та пені 988, 82 на рахунок Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нову, посилаючись на неповне з‘ясування  судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, на порушення норм  матеріального  та процесуального права, що призвело до неправильного  вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.  41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки у судове засідання сторони не з'явилися, колегія суддів вважає за можливе розглядати  справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи  з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України  у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів  владних повноважень адміністративні суди перевіряють,  чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах  повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України;2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи  несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з  дотриманням необхідного  балансу  між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод  та інтересів особи і цілями, на досягнення яких  спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто  протягом розумного строку.                     

Так, судом першої інстанції встановлено,  що 09 липня 2009 р. та 17 серпня 2009 р. відповідачем подано до Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі в Черкаській області розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно за червень та липень 2009 р. із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаного розрахунку відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці в розмірі 16778 грн. 16 коп. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу в сумі 1054 грн. 39 коп.

Згідно даних картки особового рахунку страхувальника, зазначена сума відповідачем не сплачена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за приписами частини 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

У зв’язку з чим суд 1-ої інстанції вірно вказав на помилковість міркування відповідача про неправомірності зарахування позивачем коштів, сплачених в якості страхових внесків за червень та липень 2009 р. за платіжними дорученнями № 287 від 09.09.2009 р. та № 297 від 16.09.2009 р., в рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше.

При цьому суд 1-ої інстанції зазначив, що відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За змістом статті 23 зазначеного Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку.

Згідно частини 8 статті 106 вищевказаного Закону  на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу

Частиною дев'ятою статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, відповідно до пункту другого цієї статті за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Також суд 1-ої інстанції зазначив, що за несплату та несвоєчасну сплату страхових внесків до відповідача були застосовані наступні фінансові санкції:

-   рішенням № 409 від 09 липня 2009 р. - штраф в розмірі 1847 грн. 60 коп. та пеня в

сумі 743 грн. 93 коп.;

-   рішенням № 493 від 31 липня 2009 р. - штраф в розмірі 391 грн. 93 коп. та пеня в сумі 244 грн. 89 коп.;

Зазначені рішення були отримані відповідачем відповідно: 13 липня 2009 р. та 04 серпня 2009 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про їх вручення.

Частиною 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначено, що суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Відповідач рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржив, визначені ними суми штрафу та пені не сплатив.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з обґрунтованістю позовних вимог та з необґрунтованим посиланням відповідача на невідповідність вимоги про сплату боргу положенням Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки обов'язок страхувальника щодо сплати страхових внесків не ставиться в залежність від наявності вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про те, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 196, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд»відмовити,  а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:                                        М.В Межевич                              

судді:                                        Н.М. Літвіна

Г.В. Земляна