СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 лютого 2010 року Справа № 2-30/3825-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Плута В.М.,
К.В. Волков,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № 8175 від 28.07.09, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
представник відповідача, ОСОБА_4, довіреність № 1600 від 28.07.09, фізична особа-підприємець ОСОБА_5;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 15 грудня 2009 року у справі № 2-30/3825-2009
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)
про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 5500,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6, про витребування майна власника з чужого незаконного володіння, а саме майно, яке вказано у видаткових накладних № 7142УУА-001 та № 7143УУА-002 від 28.02.2008р., стягнення з відповідача гарантійного платежу у розмірі 5500,00 грн., витрат по оплаті за надання юридичних послуг у розмірі 3000,00 грн. та судові витрати (т.1.а.с. 2-4).
В ході розгляду справи було замінено відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності Стельмах (Філатова) Т.О. на належного відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_5.
03 листопада 2009 року до господарського суду надійшло уточнення позовних вимог, якими фактично позивач виклав перелік майна, яке просить витребувати від відповідача ( т.1. а.с. 83 - 85).
Позов обґрунтований посиланням на статті 316, 317, 509, 610, 1212 Цивільного кодексу України та мотивований тим, що позивачем було завезено майно в орендоване приміщення на суму 77307,00грн. Однак, оскільки орендоване приміщення так і не було передано в оренду, акт приймання-передачі підписаний не був, договір оренди був розірваний, завезене позивачем майно у вказані приміщення, відповідачем повернуто не було, отже позивач просить повернути майно. Крім того, позивач просить стягнути на його користь суму гарантійного платежу в розмірі 5500,00грн. та витрати з оплати винагороди за надання юридичних послуг в розмірі 3000,00грн.
Рішенням господарського суду від 15 грудня 2009 року у справі №2-30/3825-2009 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) в позові фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом першої інстанції не було прийнято до уваги його клопотання про проведення судової експертизи, що порушило його процесуальні права.
18 січня 2010 року від представника відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити заявнику апеляційної скарги в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2009 року по справі №2-30/3825-2009.
28 січня 2010 року від представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
15 лютого 2010 року представник позивача надав доповнення до апеляційної скарги, в якому просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Так, він зазначає, що місцевим господарським судом були порушені також норми матеріального права.
Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує, що ніяких актів прийому-передачі він не підписував. До того ж він зазначає, що відповідач не мав право здійснювати дії від імені позивача по звільненню приміщення від майна, вивозу майна, передачі його на зберігання і його подальшої реалізації.
Переглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2008 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 (орендар) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (суборендар) був укладений договір суборенди №2/с/08 нежитлових приміщень (т.1.а.с. 5-14).
Відповідно пункту 1.1 даного договору орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування приміщення Бутік №2, загальною площею 236,64 кв.м., у відповідності з планом, який є невід'ємною частиною цього договору, яке розташоване на вхідній групі під козирком торгівельного центру за адресою: місто Сімферополь, вул. Ясна, 37 "а".
Пунктом 3.1 договору встановлено, що суборендар вступає у тимчасове платне користування приміщенням з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною цього договору.
Так, матеріалами справи підтверджено, що майно було передано на підставі акту приймання-передачі від 01 березня 2008 року (т.1.а.с. 89) та позивачем були завезені зразки товару на загальну суму 77307,00грн., перелік яких вказаний у видаткових накладних № 7142/УА-001 від 28 лютого 2008 року (т.1.а.с. 15-16) та 7143/УА-002 від 28 лютого 2008 року (т.1.а.с. 17).
01 лютого 2008 року додатковою угодою до договору суборенди №2/с/08 нежитлових приміщень від 01 лютого 2008 року сторони доповнили розділ 9 договору суборенди пунктом 9.7. (т.1.а.с.111)
Сторони пунктами 9.7.1. та 9.7.2. домовились, що суму у розмірі 5050,00грн. суборендар перераховує в день підписання цього договору, тобто з 01 лютого 2008 року, суму в розмірі 24825,80грн. в строк до 25 лютого 2008 року, внесений гарантійний платіж зараховується як плата за суборенду за перший місяць. Суму 41826,12грн. суборендар перераховує 05 березня 2008 року. У випадку, розірвання договору цей гарантійний платіж підлягає поверненню протягом 10 днів.
З матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2008 року позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою розірвати договір суборенди, оскільки вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 щодо підписання акту приймання-передачі приміщення виконані не були (т.1.а.с. 20).
Однак, в матеріалах справи також є вимога відповідача від 24 березня 2008 року про внесення плати за суборенду в розмірі 24825,80грн., гарантійного платежу - 41826,12грн., оплатити пені - 636,77грн. та штрафу - 5975,16грн. до 31 березня 2008 року, оскільки позивач у порушення умов договору суборенди не здійснив оплату суборенди та гарантійного платежу.
До того ж, у даній претензії також зазначено, що в разі невиконання вимог орендаря, цей договір буде розірвано. (т.1.а.с. 118-119).
28 березня 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 отримав претензію особисто, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1.а.с. 120-121).
Таким чином, 12 квітня 2008 року договір суборенди приміщення був розірваний, про що сторонами підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (т.1.а.с. 110).
Згідно пункту 10.1 договору суборенди по закінченню строку дії цього договору, суборендар протягом 5 календарних днів зобов'язаний повернути орендарю приміщення за актом приймання-передачі.
Відповідно пункту 10.12 даного договору в разі, якщо протягом 5 календарних днів після закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання, суборендар не звільнить приміщення від особистого майна, та/або не підпише акт приймання-передачі приміщення, як зазначено в пункті 10.4, суборендар цим договором уповноважує орендаря звільнити приміщення від майна суборендаря. У такому випадку орендар буде мати право вивезти майно останнього за межі приміщення та здати майно суборендаря на зберігання, повідомивши суборендарю реквізити зберігача (п.10.12.1 договору суборенди).
Так, оскільки після повернення суборендарем 12 квітня 2008 року за актом приймання-передачі орендованого приміщення воно звільнено не було, 04 червня 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 (поклажодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадія - Крим" (зберігач) уклали договір зберігання (т.1.а.с. 113-115).
Відповідно пункту 1.1 договору зберігання поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, зазначене у додатку №1 (перелік майна складений відповідно до акту огляду приміщення від 18 квітня 2008 року та висновку спеціаліста №1475 від 03 червня 2008 року Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, яке є невід'ємною частиною цього договору).
Згідно пункту 3.1 даного договору вартість послуг зберігання складає 5000,00грн.. незалежно від фактичного строку зберігання майна.
04 липня 2008 року сторони уклали додаткову угоду до договору зберігання від 04 червня 2008 року, якою змінили пункт 3.1 в частині визначення суми вартості за зберігання за цим договором, отже вартість послуг склала 8200,00грн.
Про передачу майна на зберігання позивач сповістив відповідача листом від 17.06.2009 р. (а.с. 88).
Відповідно пункту 10.12.5 договору суборенди № 2/с/08 від 01 лютого 2008 року, якщо суборендар не забрав своє майно у зберігача та вартість послуг зберігача перевищила оціночну вартість майна суборендаря, суборендар цим договором доручає орендарю здійснювати продаж майна суборендаря по цінам та на умовах, які визначені орендарем. Цим договором суборендар доручає орендарю укласти від імені суборендаря відповідні договори продажу майна суборендаря, отримати кошти та здійснити інші необхідні дії для реалізації майна суборендаря. Про продаж майна орендар повідомляє суборендаря у письмовій формі із зазначенням ціни продажу, покупця та склад майна. Кошти, які виручені від продажу майна суборендаря, орендар направляє на оплату витрат орендаря на організацію продажу майна, оплату послуг зберігача, витрат орендаря з вивозу майна суборендаря, оплату інших заборгованостей суборендаря перед орендарем за цим договором. Решту коштів орендар поверне суборендарю.
Отже, 05 січня 2009 року між суб'єктом підприємницькою діяльністю ОСОБА_5 (продавець) та суб'єктом підприємницькою діяльністю ОСОБА_7 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №1 (т.1.а.с. 94-96).
Відповідно пункт 1.1 даного договору, предметом є купівля-продаж меблі (товар), яку продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених цим договором оплатити та прийняти товар, зазначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Правом продажу товару продавець володіє на підставі пункту 10.12.5 договору суборенди нежитлових приміщень №2/с/08 від 01 лютого 2008 року.
Ціна товару складає 55911,00грн. (пункт 2.1. договору)
05 січня 2009 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі товару до договору купівлі-продажу №1 від 05 січня 2009 року на 36 найменувань (т.1.а.с.102-103).
В подальшому, 27 січня 2009 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (продавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №2 (т.1.а.с. 98-100).
Відповідно пункту 1.1 даного договору, предметом є купівля-продаж меблі (товар), яку продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених цим договором оплатити та прийняти товар, зазначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, правом продажу товару продавець володіє на підставі пункту 10.12.5 договору суборенди нежитлових приміщень №2/с/08 від 01 лютого 2008 року.
Ціна товару, відповідно до умов пункту 2.1 договору складає 21396,00грн.
27 січня 2009 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі товару до договору купівлі-продажу №2 від 27 січня 2009 року на 11 найменувань (т.1.а.с.104).
Так, оскільки відповідач відмовився повернути майно по договору № 2/с/08 від 01 лютого 2008 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, та суму гарантійного платежу це і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору суборенди нежитлових приміщень, у зв’язку з чим підлягають регулюванню положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір суборенди № 2/с/08 від 01 лютого 2008 року нежитлових приміщень, однак в подальшому він був розірваний.
Так, позивач в порушення вимог пункту 10.12 даного договору приміщення не звільнив, отже суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_6 на підставі пункту 10.12.1 здала майно суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на зберігання товариству з обмеженою відповідальністю "Лівадія - Крим".
Відповідно до пункту 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Крім цього, на підставі пункту 10.12.5 договору суборенди № 2/с/08 від 01 лютого 2008 року нежитлових приміщень позивач уклав договори купівлі-продажу майна.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічну правову позицію містить стаття 193 Господарського кодексу України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що усі дії у відношенні майна суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, відповідач здійснював відповідно до умов договору суборенди, а тому, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що у частині витребування майна у відповідача позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім цього, позивач також просить суд стягнути суму гарантійного платежу у розмірі 5500,00грн.
Так, позивачем відповідно до пункту 9.7 договору була перерахована гарантійна сума у розмірі 5500,00грн., яка згідно з умовами цього договору повинна бути повернута йому протягом 10 днів з дня розірвання договору. На підтвердження внесення цієї суми позивач надав до матеріалів справи квитанцію від 01 лютого 2008 року (т.1.а.с. 21).
Однак, з даним висновком заявника апеляційної скарги, судова колегія погодитися не може, у зв'язку з наступним.
Відповідно до акту прийому-передачі майна від 01 березня 2009 року підтверджено передачу в оренду орендованого приміщення.
До того ж, як слідує з пункту 9.7. договору суборенди нежитлових приміщень № 2/с/08 від 01 лютого 2008 року, який був внесений сторонами додатковою угодою, повернення гарантійного платежу передбачено пунктом. 9.7.2., згідно з яким, суму 41826,12грн. суборендар перераховує 05 березня 2008 року. У випадку, розірвання договору цей гарантійний платіж (а саме 41826,12грн), а не платіж в сумі 5500,00грн., підлягає поверненню протягом 10 днів.
Крім цього заявник апеляційної скарги, зазначає, що господарським судом були порушені його права відносно відмови в задоволенні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки акт-прийому передачі він не підписував.
Однак господарський суд не знайшов підстав для задоволення клопотання, оскільки вважає, що це є затягуванням судового процесу.
Судова колегія погоджується з даним висновком господарського суду першої інстанції, оскільки в ході розгляду справи, були досліджені оригінали договору суборенди від 01 лютого 2008 року, додаткової угоди, актів прийому-передачі від 01 березня 2008 року та від 12 квітня 2008 року (т.1.а.с. 108, 110), на яких підпис позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ідентична.
Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, висновок експерта немає наперед установленої сили, а також немає переваги перед іншими доказами і вони, оцінюється судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та відповідно до закону.
Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи позивачу в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не порушив процесуальні норми права.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
На підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2009 року у справі № 2-30/3825-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді В.М. Плут
Волкова К.В.